З використанням матеріалів архівів Росії та України висвітлено життєвий та творчий шлях одного з найзначніших економістів першої половини XX ст., члена-кореспондента АН СРСР, дійсного члена АН УРСР П.І.Лященка. Досліджено теоретико-методологічні та концептуальні засади творчості вченого, наведено цікаві біографічні дані про фахівця та одного з фундаторів нового напрямку на межі історичної та економічної науки - історії народного господарства. На підставі комплексного аналізу наукової спадщини вченого охарактеризовано його внесок у розробку проблем економічного розвитку Росії, України та СРСР.

Висвітлено життєвий шлях і діяльність ректорів (директорів) Херсонського державного педагогічного інституту у період з 1944 р. до 1998 р. (від повоєнного відновлення роботи педінституту до реорганізації у педуніверситет). У контексті діяльності вузу показано внесок в організацію навчально-виховного процесу особисто ректорів (директорів) - О.Н.Савчука (1944 - 1945 рр.), І.Д.Семенова (1945 - 1950 рр.), Г.П.Катренка (1950 - 1958 рр.), О.Д.Кузнецова (1958 - 1962 рр.), С.М.Семенова (1962 - 1965 рр.), Ю.І.Беляєва (1996 - 1998 рр.).

Освещены жизненный путь и деятельность ректоров (директоров) Херсонского государственного педагогического института в период с 1944 г. по 1998 г. (с послевоенного возобновления работы пединститута до реорганизации в педуниверситет). В контексте деятельности вуза показан вклад в организацию учебно-воспитательного процесса лично ректоров (директоров) - А.Н.Савчука (1944 - 1945 гг.), И.Д.Семенова (1945 - 1950 гг.), Г.П.Катренко (1950 - 1958 гг.), А.Д.Кузнецова (1958 - 1962 гг.), С.М.Семенова (1962 - 1965 гг.), Ю.И.Беляева (1996 - 1998 гг.).

Досліджено роль і місце краківської історичної школи в польській історіографії. З'ясовано причини її зародження, еволюції та занепаду, а також визначено роль її фундаторів у суспільно-політичних процесах на теренах Галичини.

Розглянуто основний загал публікацій з історії зародження, функціонування та занепаду краківської історичної школи. З'ясовано ступінь опрацювання проблеми та стан джерельної бази. Досліджено місце краківської історичної школи в польській історіографії другої половини XIX - початку XXI ст. Акцентовано увагу на консолідуючій функції краківської історичної школи, тобто простежено намагання створити загальнонаціональну історичну парадигму, яка була б сприйнята національною спільнотою як своя. Визначено основні періоди дослідження краківської історичної школи. Простежено процес розширення кола дослідників краківської історичної школи й еволюцію їх наукової тематики. Встановлено основні дискусійні проблеми під час вивчення наукової спадщини краківської історичної школи.

Проаналізовано здобутки польської історіографії другої половини ХІХ - початку ХХІ ст. у дослідженні краківської історичної школи (КІС). Розкрито особливості історіографічного процесу на різних етапах розвитку польської історичної науки. Висвітлено вплив суспільно-політичного розвитку Галичини на оцінки історії представниками наукових шкіл другої половини ХІХ ст. - 1918 р., суспільно-політичну та наукову діяльність фундаторів КІС - В. Калінки, Ю. Шуйського, С. Смольки, М. Бобжинського. Визначено місце і синтез КІС у польській історіографії часів другої Речі Посполитої. Проведено оцінювання спадщини КІС польськими істориками.

Подано нарис основних моментів внутрішнього життя польської держави, яке екстрапольовано на українсько-польські стосунки у контексті міжнародної ситуації. Охарактеризовано період 1918 - 1939 рр. за так званої у повсякденному житті Другої Речі Посполитої складними взаєминами українців і поляків. Визначено драматизм стосунків двох етносів у роки Другої світової війни. Означено період 1944 - 1989 рр. в історії польського народу як час підпорядкування ПНР кремлівському керівництву. Досліджено сучасний етап у відносинах між Україною та Республікою Польща як час відходу від старих догм і стереотипів.

Порівняно процеси державо- й націєтворення в Україні та Словенії в контексті розвитку національної ідеї. Зазначено про спільність історичних процесів на українських і словенських землях у кордонах Австро-Угорської імперії, а також про хронологічну та змістову подібність шляху країн до самостійності. Звернено увагу на фактори формування словенської національної ідеї в умовах панування ідеології югославізму.

Представлено напрацювання польських і українських істориків стосовно викликів, які постали перед поляками та українцями після завершення Першої світової війни, проаналізовано звершення та причини невдач. Зазначено, що Історичний досвід двох народів, здобутий у боротьбі за незалежність та розбудову державності, покликаний і нині слугувати політикам, сприяти вихованню національної свідомості, а також пошуку злагоди.

Охарактеризовано традиції та інновації в бібліотечній справі на Херсонщині наприкінці XX - на початку XXI ст. Досліджено основні напрями міжнародної діяльності Української Центральної Ради. Увагу приділено особам видатних меценатів та їх діяльність в Україні у II половині XIX - на початку XX століття. Висвітлено регіональну історію в дослідженнях історико-географів Південної України (Очаківська округа - регіон ОЗУ). Досліджено внесок представників київської школи істориків-аграрників у висвітлення питань щодо життя українського селянства в добу "розвинутого соціалізму". Проаналізовано процес запровадження системи земського самоврядування у Ніжинському повіті Чернігівської губернії. Розглянуто особливості системи адміністративно-територіального управління Райхскомісаріату "Україна".