Описано 4 випадки неінфекційних псевдоендофтальмітів, що виникли після ендовітреального введення бетаметазону, який застосовували для лікування діабетичних макулярних набряків. У всіх пацієнтів на третю добу після ендовітреальної ін'єкції спостерігались ознаки асептичного ендофтальміту з погіршенням гостроти зору у вигляді асептичного гіпопіону у передній камері, ексудативної реакції з боку склоподібного тіла, однак без больового симптому, світлобоязні, циліарної ін'єкції або паралітичного мідріазу. Застосоване консервативне лікування було ефективним у двох пацієнтів. Протягом двох тижнів лікування гострота зору повернулась до вихідної. У решти у зв'язку з неефективністю консервативного лікування була проведена закрита субтотальна вітректомія, після якої у одного пацієнта досягнута анатомічна регресія макулярного набряку в ранній післяопераційний період згідно з даними оптичної когерентної томографії, однак без покращання гостроти зору. У одного з двох консервативно пролікованих хворих гострота зору покращилась протягом трьох місяців спостереження.

Описаны 4 случая неинфекционных псевдоэндофтальмитов, возникших после эндовитреального введения бетаметазона, примененного для лечения диабетического макулярного отека. У всех пациентов на третьи сутки наблюдения отмечены признаки асептического эндо-фтальмита в виде асептического гипопиона, экссудативной реакции со стороны стекловидного тела, сопровождающиеся ухудшением остроты зрения, однако без болевого симптома, фотофобии, цилиарной инъекции или паралитического мидриаза. Примененное нами консервативное лечение было эффективным у двух пациентов. На протяжении двух недель острота зрения вернулась к исходной. У остальных в связи с малоэффективностью консервативной терапии проведена закрытая субтотальная витрэктомия, после которой у одного из пациентов была достигнута анатомическая регрессия макулярного отека уже в раннем послеоперационном периоде согласно данных ОКТ, однако без улучшения остроты зрения. У одного из консервативно пролеченных пациентов наблюдалось улучшение остроты зрения на протяжении трех месяцев наблюдения.

Four patients with a developed clinical picture of non-infectious pseudoendophthalmites after the endovitreal bethamethasone injection used for treating diabetic macular edema have been described. All patients in three days after the injection had thesymptoms of non-infection endophthalmitis such as aseptic hypopion, the excudative reaction in the vitrious body accompanying with the loss of acuity of vision but without the pain syndrome, ocular photophobia, ciliary injection or paralytic midriasis. The conservative therapy in 2 cases was effective. The acuity of vision was restored during 2 weeks. In other 2 cases we made closed subtotal vitrectomia because the conservative one was ineffective. After this treatment 1 patient had anatomic regression of the macular edema in the early post-operative period, but without the improvement of the acuity of vision. The improvement of the acuity of vision was observed in one patient conservatively treated during three months of observation.

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хворих з діабетичною ретинопатією, ускладненою макулярним набряком, шляхом застосування ендовітреального введення кристалічних кортикостероїдів - бетаметазону та тріамцінолону, самостійно чи у комбінації з лазерною коагуляцією, на підставі одержання наукових даних щодо рівня прозапальних ейкозаноїдів, активності процесів фібринолізу та протеолізу вологи передньої камери ока хворих з діабетичною ретинопатією. Встановлено, що у хворих з діабетичною ретинопатією, незалежно від стадії процесу, на рівні судин і тканин ока розвивається хронічний запальний процес, внаслідок підвищення рівня прозапальних ейкозаноїдів, що супроводжується екстравазацією плазми та локальним внутрішньосудинним мікротромбоутворенням, відбувається порушення процесів фібринолізу та протеолізу, що створює умови для фіброзогенезу, колагенезу та кістоутворення. Встановлено, що стероїди є найбільш дієвими регуляторами зазначених порушень, ендовітреальне застосування їх, у хворих з діабетичним макулярним набряком, дає клінічно підтверджену ефективність щодо зменшення макулярного набряку та покращення гостроти зору впродовж 12-ти місяців спостереження. Причому, ендовітреальне використання бетаметазону є безпечним і більш ефективним у порівнянні з тріамцінолоном, а методика комбінованого лікування, коли введення стероїдів передує проведенню лазерної коагуляції, дозволяє досягти більш тривалого клінічного ефекту щодо стабілізації гостроти зору та нормалізації товщини сітківки протягом 18-ти місяців спостереження.

Установлено, що фенол (карболова кислота) є антимікробним біохімічним стабілізатором креатиніну навколоплідних вод і в концентрації 50 ммоль/л стабілізує їх і забезпечує стабільність (незмінність) вмісту креатиніну в амніотичній рідині впродовж 50-ти діб зберігання за кімнатної температури. Досліджений показник суттєво зростає в разі асфіксії плода під час пологів. Рекомендовано наявність сечовини, глюкози, креатину, креатиніну, натрію, естрогенів та інших іменувати термінами урамнія, глюкозамнія, креатинамнія, креатинінамнія, натрійамнія, естрогенамнія тощо. Симптом наявності в навколоплідних водах меконію відповідно запропоновано називати меконамнією.

Проліковано 53-х хворих (76 очей) на цукровий діабет, ускладнений макулярним набряком, за допомогою методу ендовітреального уведення бетаметазону. Показано позитивну динаміку клінічних показників, взаємозв'язок між елімінацією набряку і покращанням гостроти зору. Наведено дані про динаміку змін гостроти зору і фовеолярної товщини сітківки.