Досліджено ефективність актовегіну у 94-х дітей віком від 1-го до 8-ми років з дитячим церебральним паралічем, епілепсіями та фебрильними судомами. Підставами для призначення актовегіну були висока питома вага гіпоксично-ішемічних уражень ЦНС, затримка формування вікових показників ЕЕГ, наявність вроджених аномалій структур головного мозку, які складають протиепілептичну систему. На фоні лікування та за подальшого спостереження у динаміці виявлялися такі клінічні ефекти: покращення показників моторики, в тому числі тонкої; позитивна динаміка у психомовному розвитку дітей; в жодному з випадків не відзначалося зростання частоти або тяжкості епілептичних нападів, збудливості, розгальмованості. Динаміка електроенцефалографічних показників була такою: тенденція до формування вікового патерну ЕЕГ; поява або наростання "швидких" ритмів, зниження представленості тета- та дельта-активності; формування регіонарних відмінностей. Посилення пароксизмальної або типової епілептичної активності на ЕЕГ не відзначалося.

Проведено аналіз застосування семаксу у 16-ти дітей з когнітивними порушеннями та порушеннями мовного розвитку. Особливу увагу було приділено впливу препарату на поріг судомної готовності, який оцінювався за показниками ЕЕГ, і клінічний перебіг епілептичного синдрому. У результаті було виявлено безсумнівну наявність ноотропної активності семаксу щодо когнітивних та мовних порушень - позитивний ефект був отриманий в 71 % за наявності мовних порушень і в 60 % за когнітивних. У 25 % випадків визначено виражену стимулювальну дію семаксу, яка у разі поведінкових розладів розцінювалась як погіршення стану дитини. Вплив на епілептичний синдром був важко передбачуваним - у ході дослідження спостерігалися як провокація нападів, так і безсумнівний протиепілептичний ефект.

Наведено результати лікування хворих фармакорезистентними формами епілепсій немедикаментозними методами - кетогенною дієтою (КД) і тканинною трансплантацією (ТТ) кріоконсервованої ембріональної нервової тканини. Проведено порівняльний аналіз ефективності й особливостей застосування цих методів у клініці фармакорезистентних форм епілепсій. Зроблено висновок про доцільність застосування ТТ і КД з урахуванням особливостей їх лікувальної дії, показань і протипоказань.

An analysis of the use of diacarb in treatment of 96 children with epilepsy and febrile seizures was carried out. Positive effects of the medication have been observed in these patients in terms of decreasing episodes of epilepsy seizures, protecting against recurrence of febrile seizures as well as positive electroencephalogram dynamics against background of the treatment. It enables the medication to be used as a preventive means of seizures in children with epilepsy and febrile seizures.

Проведены клинико-анамнестические и клинико-генеалогические исследования 111-ти детей с фебрильными судорогами (ФС) в возрасте 1 - 16 лет, мальчиков (М) - 75, девочек (Д) - 36 (основная группа), удалось уточнить также состояние здоровья 1 113-ти ближайших родственников этих детей. В качестве контроля обследованы 2 группы: 1-я группа - 172 ребенка, страдающих эпилепсией в возрасте 1 - 16 лет (М - 94, Д - 78), и родословные их 1 748-ми родственников; 2-я группа - 29 человек с органическими поражениями ЦНС и отсутствием пароксизмов в возрасте 2,5 - 16 лет (М - 17, Д - 12) и родословные их 298-ми родственников. Исследования показали, что в возникновении различных заболеваний большое значение имеет наследственная отягощенность определенной патологией. Так, в возникновении ФС играет роль отягощенность эпилепсии, других пароксизмальных состояний, эндокринных заболеваний. Алкоголизация населения влияет на возникновение органической патологии нервной системы у потомства.

Изучена эффективность препарата "Пикамилон" у 24-х детей с неврозоподобным энурезом разного генеза. Применялась новая методика лечения энуреза в виде ионно-гальванических процедур на пояснично-крестцовый отдел позвоночника 10 % раствором "Пикамилона". Клиническая эффективность препарата оценивалась через 2 месяца после окончания курса лечения. У детей всех 3-х подгрупп отмечалась позитивная динамика. Исследования показали, что пикамилон наиболее эффективен при неврозоподобном энурезе, вследствие дисфункции сфинктера уретры и дисфункции мочевого пузыря.

Проведено дослідження 315 пацієнтів (хлопчики - 175; дівчата - 140) з фебрильними судомами (ФС), які склали три групи. До основної увійшли 175 дітей з ФС віком 1 - 5 років, які перебували під спостереженням упродовж 3 - 5 років, проходили багаторазові обстеження. Групи порівняння склали діти віком від 8 до 16 років, у яких в анамнезі були ФС, але на момент обстеження вони повністю зникли (друга група порівняння) або трансформувалися в епілептичні напади (перша група порівняння), по 70 дітей у кожній групі. Виділено ознаки, що свідчать про трансформацію ФС в епілептичні напади. В разі наявності більше 2-х несприятливих ознак рекомендовано тривале лікування за допомогою антиепілептичних препаратів. Вибір антиепілептичного препарату залежав від характеру фебрильного нападу (генералізований чи фокальний). За допомогою таких підходів вдалося подолати резистентність та покращити результати лікування дітей з ФС.

Досліджено варіанти перебігу фебрильних судом (ФС) у двох групах дітей віком 8 - 15-ти років: з епілептичними нападами, в анамнезі у яких спостережені ФС та у яких будь-які напади були відсутні, а в анамнезі теж наявні ФС. Виділено два "доброякісні" та п'ять "злоякісних" варіантів перебігу ФС. Варіанти різняться між собою за часом, який пройшов після першого епізоду ФС до першого афебрильного нападу; чинниками, які викликають ФС; тяжкістю епілепсій, що виникають після ФС. Описані варіанти перебігу та їх особливості дозволять правильно оцінити ФС на ранніх стадіях виникнення та своєчасно призначити лікування.

Исследованы варианты течения фебрильных судорог (ФС) в двух группах детей в возрасте 8 - 15 лет: с эпилептическими приступами, в анамнезе которых были ФС, и у которых отсутствовали какие-либо приступы, а в анамнезе также были ФС. Выделено два "доброкачественных" и пять "злокачественных" вариантов течения ФС, которые различались между собой: по времени, прошедшему после первого эпизода ФС до первого афебрильного приступа; в зависимости от причин, лежащих в их основе; тяжестью эпилепсий, которые возникают после ФС. Описанные варианты течения и их особенности позволят правильно оценить ФС на ранних стадиях возникновения и своевременно назначить лечение.

На підставі комплексного обстеження 315-ти дітей з фебрильними судомами (хлопчиків-175; дівчаток-140), яке включало клініко-анамнестичний, клініко-генеалогічний, нейрофізіологічний (ЕЕГ), нейровізуалізуючий (МРТ), лабораторні (в тому числі вірусологічні) методи, науково обгрунтувано та узагальнено роль фебрильних судом у механізмах епілептогенезу та формуванні епілепсій. Доведено їх триггерну роль у запуску системи епілептогенезу. У процесі тривалого спостереження (протягом 3-х - 5-ти років) та багаторазового обстеження 175-ти дітей основної групи оцінено інформативність та доведено діагностичну цінність різних методів дослідження. Виділено прогностично несприятливі ознаки, які вказують на можливість трансформації фебрильних судом в епілептичні напади: клініко-анамнестичні, генетичні, вірусологічні, ЕЕГ-зміни. Визначено чинники (внутрішні та зовнішні) несприятливого впливу на перебіг фебрильних судом. Серед усіх чинників особливе значення має такий малодосліджений в науці та майже не врахований у практичній роботі дитячих неврологів, але визначальний у трансформації фебрильних судом в епілептичні напади, як герпесвірусна інфекція. Показано, що за наявності більше двох несприятливих ознак вірогідність трансформації фебрильних судом в епілептичні напади становить 74,2 - 100 %. У таких випадках рекомендовано довготривале лікування за допомогою антиепілептичних препаратів, а за ознак гострої або загострення хронічної герпесвірусної інфекції - специфічне противірусне й імунотропне лікування. Динамічне спостереження дітей повинно проводитися упродовж двох років (термін часу, коли імовірність трансформації фебрильних судом в епілептичні напади найвища).