Представлены биохимические результаты лечения пациентов с переломами нижней челюсти со структурно-функциональными изменениями костной ткани с помощью предложенной новой схемы лечения.

Методами денситометрии, эхоостеометрии и спектроколориметрии показано, что при комплексном лечении переломов нижней челюсти, включающем на ряду с операцией остеосинтеза и базовой терапии дополнительное введение при операции местно препарата "Остеопласт" и после операции в течении месяца препарата "Остеовит", удалось достоверно нормализовать процессы остеогенеза, минерализации твердых тканей зубов, функциональных реакций в тканях пародонта.

Экспериментальный остеопороз и перелом нижней челюсти снижают интенсивность минерализации и коллагенообразования в костной ткани. Применение остеопласта или проведение остеосинтеза повышает интенсивность минерализации и коллагенообразования, однако в наибольшей степени повышаются эти процессы при сочетании остеосинтеза с применением препарата "Остеовит".

С целью повышения эффективности лечения переломов нижней челюсти (НЧ) усовершенствована методика профилактики развития осложнений консолидации в условиях структурно-метаболических изменений костной ткани (КТ). Обследованы пациенты с переломами НЧ со структурно-метаболическими изменениями КТ. Проведены общеклинические, биохимические функциональные, рентгенологические исследования. Установлено, что использование спектроколориметрического исследования твердых тканей зубов и слизистой оболочки альвеолярного отростка в области перелома НЧ позволяет в динамике оценивать глубину и характер резорбтивных и пролиферативных изменений в зоне повреждения КТ. В результате исследования показателей антиоксидантной системы (каталазы) и перекисного окисления липидов (малоновый диальдегид) в ротовой жидкости наряду с показателями активности воспалительной реакции (эластаза и белок) позволяют выявить группу пациентов, предрасположенную к развитию осложнений консолидации. На основании результатов экспериментальных и клинических исследований усовершенствована методика комплексного лечения больных с переломом НЧ на фоне структурно-функциональных изменений КТ, за счет комбинированного использования препаратов кальция и цинка.

Увагу приділено підвищенню ефективності комплексного лікування переломів нижньої щелепи (НЩ) шляхом удосконалення методу профілактики ускладнень консолідації кісткових фрагментів у хворих зі структурно-метаболічними змінами кісткової тканини. Встановлено, що регенерація кісткової тканини НЩ починається з проліферації клітинних елементів ендоста з утворенням остеогенної клітинно-волокнистої тканини, витісняючої кістковий мозок. Регенерація відбувається за типом утворення неповноцінної грубопучкової кісткової тканини. Показано, що введення щурам препаратів кальцію та цинку в поєднанні з місцевим використанням остеокондукторів знижує інтенсивність резорбції кісткової тканини в місці перелому за умов модельованого остеопорозу. З'ясовано прогностичне значення біохімічного дослідження ротової рідини в комплексі з ультразвуковими дослідженнями кісткової тканини та спектроколориметричними дослідженнями слизової оболонки альвеолярного відростка НЩ для виявлення пацієнтів групи ризику, в яких у подальшому можливе порушення процесу консолідації кісткових фрагментів. Встановлено, що запропоноване лікування переломів НЩ у хворих із структурно-метаболічними змінами кісткової тканини призводить до більш швидкого гальмування запальних процесів, оптимізації антиоксидантного статусу, підвищенню мінералізуючої функції ротової рідини, нормалізації процесів остеогенезу та функціональних реакцій в порожнині рота.

Обстежено 51 дитину з вродженими розщілинами піднебіння і встановлено підвищення в ротовій рідині рівня маркерів запалення (МДА і еластази) і ступеня дисбіозу, що корелює з тяжкістю патології. Навпаки, активність каталази та антиоксидантно-прооксидантний індекс АПІ знижуються при вказаній патології відповідно до тяжкості захворювання.

Проведен клинический анализ случаев обращения в стоматологический стационар пациентов с воспалительным поражением верхнечелюстных синусов, травматическими перфорациями дна гайморовой пазухи и расположенными близко к гайморовой пазухе зубами верхней челюсти, подлежащими удалению. Выявлено, что у большинства пациентов с верхнечелюстным синуситом болезнь имеет ятрогенное происхождение. При этом негативные последствия стоматологических манипуляций часто обусловлены анатомическими особенностями и патологическими изменениями окружающих синус тканей. Для выявления ятрогенной природы патогенетических факторов верхнечелюстного синусита необходима объективизация данных анамнеза, а в основе планирования адекватного лечебного процесса лежит понимание механизмов развития данной болезни.

Основною проблемою дентальної імплантації є недостатня кількість кістки. Однозначного рішення проблеми атрофії не існує. Вибір методу остеопластики і трансплантата залежить від точного визначення ступеня атрофії кістко вої тканини, характеру і розмірів дефекту. На клінічних прикладах продемонстровані методи відновлення обсягу кістки верхньої та нижньої щелеп з використанням трансплантатів різного походження.

Виявлено особливості мікробної флори, ступеня обсіменіння, а також змін слизової оболонки гайморових пазух залежно від природи чужорідного тіла в просвіті синуса. На підставі одержаних результатів дослідження клінічного матеріалу гайморових пазух 45 хворих на хронічний верхнещелепний синусит визначено обсяг лікувальних заходів залежно від природи чужорідного тіла в просвіті пазухи.