Проведено дослідження раціональності у науковому та позанауковому знанні. Визначено, що суть проблеми раціональності загалом, її конкретного виду або історичного типу полягає в тому, що використання конкретного набору принципів і правил, якими керується в своїй діяльності розум, у процесі освоєння світу, організації суспільного життя, перетворенні зовнішнього середовища є малоефективним. Виявлено, що у позанауковому знанні дана проблема набуває двох вимірів: внутрішнього (носії даного виду раціональності відчувають її обмеженість) і зовнішнього, коли обмеженості даного типу досліджує наука. Розроблено концепцію комплементарності наукових і позанаукових форм знання на базі раціональності. Обгрунтовано, що раціональність набуває значення своєрідного "спільного знаменника" для різноманітних форм знання завдяки своїй універсальній структурі, яка включає чотири рівні: цільовий (визначення мети), методичний (вибір засобів її досягнення), алгоритмічний (встановлення порядку дій), суб'єктний (наявність розуму). Показано, що дана структура є універсальною та притаманна будь-якій формі раціональності або її різновидові. Встановлено, що відмінність між конкретними проявами раціональності обумовлена змістом зазначених вище рівнів, передусім методичного, а також історичними умовами реалізації.

У роботі розглядається розвиток техніки в епоху середньовіччя, зміна світоглядних установок щодо творчості в ранній і пізній період даного часу. Автором відзначена можливість подвійного тлумачення технічної творчості: з одного боку безіменний, не персоналізований процес людської творчості, а з іншого боку - "механізм" божого творення.

Наведено результати досліджень, присвячених проблемам функціонування знання й освіти в умовах Четвертої науково-технологічної революції і їх філософському осмисленню, викликам і перспективам забезпечення якості вищої освіти, синергії в освітньо-науковому процесі, китайській освіті в сучасному світі. Розглянуто наукове та псевдонаукове знання в інформаційному суспільстві. Обговорено проблемні питання освіти дорослих. Висвітлено можливості застосуваня медіації в діалозі публічних службовців. Охарактеризовано електронні інновації в охороні здоров'я. Розглянуто комунікативний аспект неопрагматистської теорії Р. Рорті. Розглянуто музейну педагогіку як особливу форму просвітництва в освіті дорослих.