У публікації на підставі листів М. Грушевського, котрі відклалися у відділі рукописів бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві, з'ясовано особливості його взаємин із членами УПСР в еміграції. Методологічне підгрунтя становить міждисциплінарний підхід. При цьому важливу роль відіграли методи філософського, загальнонаукового та конкретно-історичного характеру. Акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів, порівняльно-історичному та методі критичного аналізу документального матеріалу, виходячи з принципів об'єктивності й історизму. Листи М. Грушевського до членів УПСР опубліковано вперше. Висновки: епістолярій висвітлює малознані контакти політика з есерами, котрі опинилися в еміграції на Галичині, упродовж першої половини 1921 р. Безпосереднім приводом до налагодження листування стала потреба вироблення спільної позиції у ставленні до політики уряду УНР в екзилі, зокрема участі есерів у складі Ради Республіки. Найбільше уваги М. Грушевський присвятив проблемі конфлікту Закордонної делеіації УПСР із віденською (М. Ковалевського) та празькою (М. Шаповала) партійними групами, що виник довкола обговорення питання про ставлення до більшовицької влади в Україні після арешту членів ЦК УПСР. М. Грушевський переконував у необхідності подальшої підтримки харківського уряду для збереження єдності "революційного фронту"; наголошував на потребі налагодження співпраці з більшовиками з метою впливу на їх національну політику в Україні. Поряд із партійними проблемами, у листах порушувалося питання надання фінансової підтримки галицьким українцям, як і членам УПСР, котрі опинилися в еміграції. Використовуючи свій авторитет серед української громади в Америці, М. Грушевський акумулював отримувані звідти пожертви, спрямовуючи їх найбільш нужденним співвітчизникам. При цьому він намагався убезпечити себе від зловживань, докладно розробивши механізм утворення допомогових комітетів.

Мета дослідження - опрацювання та систематизація епістолярію українських діячів із бібліотеки Національного інституту ім. Оссолінських у Вроцлаві; з'ясування його інформативного потенціалу для вивчення польсько-українських взаємин XIX - першої половини XX ст. Методологічне підгрунтя становить міждисциплінарний підхід. При цьому важливу роль відіграли методи філософського, загальнонаукового та конкретно-історичного характеру. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і методі критичного аналізу документального матеріалу. Уперше здійснено спробу опису та систематизації листів українських інтелектуалів до польських колег, що зберігаються в бібліотеці Національного інституту ім. Оссолінських, з'ясовано їх інформативний потенціал для вивчення польсько-українських взаємин XIX - першої половини XX ст. Висновки: віднайдені архівні документи засвідчили насиченість, різноплановість і полісюжетність українсько-польського інтелектуального діалогу впродовж XIX - першої половини XX ст. Наголошено, що без ретельного опрацювання й осмислення цих матеріалів неможлива не лише зважена реконструкція українсько-польських культурних взаємин, але й почасти розуміння багатьох суто українських сюжетів інтелектуальної історії Центрально-Східної Європи. Адже, за незначними винятками, віднайдені документи здебільшого надалі невідомі вітчизняним дослідникам. Відзначено, що здійснений огляд далекий від вичерпної повноти: деякі архівні фонди ще чекають на опрацювання та каталогізацію, потребує всебічного опису колекція акцесійних матеріалів, зрештою обговорення української тематики нерідко міститься й у суто польських за походженням документах. Реалізація цих завдань наблизить дослідників до створення зведеного каталогу україніки в Оссолінеумі.

Мета статті - проаналізувати різноплановий науковий доробок дослідників спадщини М. Грушевського за 2016 - 2021 рр. Методологічне підгрунтя становить міждисциплінарний підхід. Особливий акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі, виходячи з принципів об'єктивності та історизму. Використано також методи періодизації, класифікації, типологізації. Наукова новизна полягає у спробі комплексного аналізу грушевськіани за 2016 - 2021 рр. Висновки: досліджено, що останнє п'ятиліття в розвитку грушевськознавства позначене динамічним розширенням сфер і практик наукового пошуку, розширенням кола зацікавлених дослідників, формуванням осередків, а також новими успішними інституційними проектами. Водночас виявлені здобутки оприявнюють перспективи й потреби цієї українознавчої галузі. Так, на часі створення координаційної міжгалузевої комісії з вивчення спадщини видатного історика. Вказано також на потребу реалізації "Енциклопедії М. Грушевського" або енциклопедичного словника за зразком уже наявних. Наголошено, що найбільш серйозним викликом для дослідників спадщини М. Грушевського є потреба переосмислення самої дисциплінарної матриці грушевськознавства, адже запропонована на початку 1990-х рр. Л. Винаром теоретична модель не враховує методологічне і проблемно-тематичне розмаїття сучасної грушевськіани, потребує модернізації як з урахуванням чималих здобутків останнього тридцятиліття, так і нових наукознавчих пропозицій. Створення нової дисциплінарної моделі, що враховуватиме історіографічне сьогодення, дозволить грушевськознавцям краще зрозуміти логіку свого пошуку у широкому контексті діяльності гуманітаріїв, а також згармонізує назрілий міждисциплінарний діалог довкола всебічного осмислення феномену М. Грушевського в контексті його доби. Підсумовано, що виявлене історіографічне різноманіття помітно актуалізує підготовку узагальнюючої монографічної праці, в якій було би простежено становлення та видозміну сучасних грушевськознавчих студій на тлі розвитку гуманітаристики останнього тридцятиліття.