Сформовано методичну й організаційну концепцію трансформації фінансової звітності бюджетних установ відповідно до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору (МСБОДС). Уточнено концептуальні та теоретичні основи фінансової звітності, її класифікаційні ознаки, склад елементів форм фінансових звітів. Запропоновано шляхи усунення недоліків методики відображення операцій в кореспонденції субрахунків. Розроблено систему аналітичних субрахунків для перенесення інформації до форм фінансових звітів. Розроблено облікові регістри для фіксації витрат та оцінювання надходження та вибуття нефінансових активів відповідно до Національних положень бухгалтерського обліку в державному секторі (НП(С)БОДС). Удосконалено порядок узагальнення показників у формах фінансової звітності, порядок зіставлення показників касових і фактичних видатків, методику та організацію її складання. Класифіковано грошові потоки бюджетних установ за видами діяльності. Уточнено класифікацію доходів бюджетних установ.

Розглянуто теоретичні та інструментальні засади формування організаційно-економічного механізму. Розроблено концептуальну модель процесно орієнтованого управління економічним потенціалом підприємства, яка складається з мети, цілей, методів, визначає взаємозв'язок суб'єктів, функції та об'єкти управління. Характеристика цих зв'язків обумовлена впливом зовнішнього та внутрішнього середовища, з урахуванням відповідної ієрархії та завданнями управління. За результатами дослідження визначено підходи до формування організаційно-економічного механізму та процесно-орієнтованого управління, яке грунтується на загальних принципах (системності, динамічності, комплексності, ефективності, цілеспрямованості, наукової обгрунтованості) та специфічних принципах (повноти охоплення та залучення економічних ресурсів, планомірності та бюджетування, інноваційного розвитку, економічності використання, ефективного адміністрування, контролю та координації). Запропоновані принципи є основними для визначення ключових показників при оцінюванні економічного потенціалу підприємства та фіксують певною мірою основні етапи його проведення в просторі та часі. Визначено, що організаційно-економічний механізм процесно-орієнтованого управління здійснюється на основі застосування методів управління, тобто сукупності певних прийомів впливу на об'єкт управління, що сприяють досягненню намічених цілей. Основними завданнями організаційно-економічного механізму процесно-орієнтованого управління економічним потенціалом повинні бути: формування стратегії розвитку на основі узгодженості економічних інтересів, створення умов для ефективної реалізації кожного компонента економічного потенціалу, розробка та впровадження заходів щодо підвищення ефективності його використання, організація оцінки ефективності управлінських впливів. Запропонований організаційно-економічний механізм є базовою платформою для встановлення системи елементів, характеру процесу їх взаємодії та розробки практичних рекомендацій діяльності підприємств.

Розглянуто сутність і характеристики процесно-орієнтованого управління економічним потенціалом підприємства на основі проведеної діагностики та оцінки методів економічного потенціалу. Мета роботи - розробка методологічного підходу щодо створення концепції процесно-орієнтованого управління економічним потенціалом підприємства та визначення основних факторів і умов, що сприяють підвищенню ефективності управління економічним потенціалом підприємства. Результати отримані із застосуванням методів: аналізу та порівняння, синтезу та теоретичного узагальнення - для формування теоретико-методологічного підходу до оцінювання економічного потенціалу підприємства; групування, системного аналізу - для формування висновків з проведеного дослідження; економічного, системного та порівняльного аналізу - для формування теоретичних гіпотез щодо діагностики економічного потенціалу підприємства; графічного аналізу - для наочного відображення отриманих результатів дослідження. Сформовано методологічний підхід до створення концепції процесно-орієнтованого управління економічним потенціалом підприємства. Визначено основні методи оцінки економічного потенціалу підприємства та сформовано систему процесно- орієнтованого управління, а також визначено фактори впливу зовнішнього середовища на підприємство. Також розроблено модель процесно-орієнтованого управління економічним потенціалом підприємств, яка дозволить визначити підходи до його оцінки та надасть можливість аналізувати його структурні елементи в системі з урахуванням взаємозв'язків і взаємозалежностей як єдине ціле. Розроблений методологічний підхід до процесно-орієнтованого управління економічним потенціалом на основі розробленої моделі дозволить продемонструвати складний і багатоплановий зміст поняття "економічний потенціал"; показати необхідність його дослідження в багатьох напрямках і на різних рівнях ієрархії; побудувати систему показників оцінки економічного потенціалу підприємств і аналізувати його структурні елементи, а також отримати економетричні прогностичні моделі сценаріїв розвитку економічного потенціалу підприємства.

Викладено результати досліджень проблем забезпечення ефективності адаптивного управління підприємствами в умовах неотехногологічного відтворення. Розглянуто теоретичні основи та методологію адаптивного управління та модернізації підприємств. Увагу приділено організаційно-економічному та фінансовому забезпеченню оновлення підприємств в умовах неотехнологічного відтворення. Розкрито практичні підходи до забезпечення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності, управління безпековими аспектами в умовах адаптивної економіки й інноваційного розвитку.

Проаналізовано напрями забезпечення державного регулювання підприємств у сфері формування системи економічних знань щодо функціонування регіональної економіки з позиції виникнення, формування, реалізації, узгодження та балансування економічних інтересів. Наведено взаємозв'язок економічних інтересів і потреб як підприємства, так і держави, які можна забезпечити через інструменти державного регулювання. Обгрунтовано, що сучасні тенденції забезпечення інноваційного розвитку промисловості України та машинобудування (як основної її складової) зумовлені як загальнонаціональним вектором економічного розвитку, так і специфікою, ресурсним потенціалом, потребами регіону та ступенем його залученості в інноваційні процеси відповідно до світових трендів. Окреслено основні напрями економічного розвитку підприємств та формування їх економічних інтересів через державне регулювання. З огляду на всі напрями розвитку економіки в період трансформацій та неоіндустріалізації, економічні інтереси держави та підприємств, доцільно розглядати стимулятори та дестимулятори державного регулювання функціонування та розвитку підприємств машинобудування в таких напрямах: податкове регулювання, грошово-кредитне регулювання, бюджетне регулювання, інвестиційне регулювання, соціальне регулювання, інноваційно-технічне регулювання, безпекове регулювання.

Розглянуто сучасні теоретичні та практичні аспекти формування інноваційних платформ управління економічними процесами в умовах цифровізації економіки. Висвітлено проблеми управління розвитком суб'єктів господарювання в турбулентних умовах. Охарактеризовано моделі та методи інноваційного управління економікою. Розкрито питання адаптації суб'єктів господарювання до інтеграційних змін. Увагу приділено управлінню інноваційним розвитком регіонального ринку житлової нерухомості, ефективності розвитку інноваційного потенціалу промислових енергетичних підприємств, економічним передумовам розвитку підприємств на засадах циклової економіки.

Обґрунтовано теоретико-методологічні, методичні та практичні рекомендацій щодо просторово-процесного управління (далі – ППУ) економічним потенціалом підприємства (далі – ЕПП) в умовах постіндустріального розвитку. Сформовано методологічний підхід щодо створення концепції ППУ ЕПП на основі розробленої моделі та запропоновано методологічне підґрунтя формування його системи забезпечення. Визначено концептуальні основи формування організаційно-економічного механізму ППУ ЕПП з урахуванням функціональних особливостей економіки знань та цифровізації, економіки послуг та адаптивних змін, креативної економіки та модернізаційного оновлення. Розроблено інтегрований підхід до формування ефективного просторово-процесного управління економічним потенціалом в умовах неотехнологічного відтворення і запропоновано збалансований механізм формування стратегії машинобудівного підприємства в умовах трансформацій та ППУ в умовах неоіндустріального розвитку. Сформовано підхід до моделювання процесів рефлексивного ППУ складовими економічного потенціалу на підприємствах за умов визначення джерела фінансування діяльності.

Мета статті - розробка інтегрованого підходу до формування ефективного просторово-процесного управління економічним потенціалом в умовах неотехнологічного відтворення. Визначено, що створення умов для впровадження просторово-процесного управління має стратегічне значення та пов'язано з підвищенням ролі інноватизації управління як основної передумови розвитку економічного потенціалу підприємства, від якого залежить ступінь оновленості й інтегрованості, здатності до насичення новим якісним змістом цілісності комерційно-виробничого процесу, а також здатність керуючої системи активізувати внутрішні можливості і інтенсивність змін визначається здатністю елементів до інтеграції. Запропонований інтегрований підхід формування ефективного просторово-процесного управління економічним потенціалом в умовах неотехнологічного відтворення грунтується на забезпеченні дієвості просторово-процесного управління підприємства, складових комплексного підходу формування можливостей економічного потенціалу підприємства в інтеграційному процесі, схемі розробки моделі просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємства, певних етапах його побудови. Розроблені елементи як єдине ціле дозволяють за потреби впливати на зовнішній та внутрішній простори, обирати необхідні елементи економічного потенціалу й інтегрувати їх задля оптимізації використання ресурсів, забезпечення здійснення управлінських інновацій. Багаторівневий характер оптимізаційних процесів діяльності підприємств при актуалізації складових потенціалу і специфіка об'єкта впливу за просторовою структурою потребують залежно від переважної кількості ключових елементів підтримання його конкурентоспроможності.

Розглянуто передумови здійснення просторово-процесного управління підприємствами з урахуванням сучасних тенденцій розвитку. Визначено, що здійснення процесів управління потенціалом підприємства можливе в просторах, які забезпечують ефективне функціонування в зовнішньому середовищі. Наведено розроблений науково-методичний підхід до оцінювання його складових на підставі структурно-логічної моделі формування стратегії в умовах просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємств у процесі структурних перетворень. Обгрунтовано причини та складові, що призвели до зміни зовнішнього середовища, вплив на які дозволяє підприємству ефективно управляти власними внутрішніми змінами, постійно бути налаштованим на інновації й тим самим забезпечувати сильні конкурентні позиції. Здійснено оцінювання їх рівня впливу відповідно до запропонованих етапів. Розроблено структурно-логічну модель формування стратегії управління економічним потенціалом підприємств у процесі структурних перетворень залежно від рівня економічного потенціалу, форми фінансового забезпечення та впливу зовнішнього середовища на основі використання запропонованого куба стратегій, що дозволило сформувати сукупність функціональний стратегій. Проведено позиціонування машинобудівних підприємств в кубі стратегій з метою формування стратегії управління економічним потенціалом залежно від форми фінансування, рівня економічного потенціалу та впливу зовнішнього середовища.

Мета роботи - генерування методологічного підгрунтя формування системи забезпечення просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємства в сучасних мінливих умовах. Результати проведеного дослідження свідчать про те, що в сучасних умовах найважливіше, що може принести підприємству ефективність, - це адаптація розміщення та структури виробництва до реальних потреб часу, така виробничо-технологічна, а також структурно-управлінська організація, яка, забезпечуючи підприємству сучасний техніко-технологічний рівень виробничих процесів, дозволить знизити витрати за допомогою генерування методології формування системи забезпечення просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємств. Надзвичайно високий інтерес до генерування даної методології та використання в усіх сферах практичної діяльності промислових підприємств пов'язаний як зі зростанням ролі науки та інноваційних можливостей системи управління, так і з ефектами глобалізації, серед яких виділяється домінуюча тенденція зростання стратегічної нестабільності. Ця тенденція частково пояснює стирання кордонів між проєктом і прогнозом: чим більш проблематичною стає сама можливість прогнозної дії, тим більше об'єктивний прогноз залежить від проєкту, а отже, від пошуку істини про взаємозв'язок рівня знань, ідеї, пізнання та наукової гіпотези. Актуальність генерування методологічного підгрунтя формування системи забезпечення просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємства свідчить про те, що безсумнівною доцільністю даної проблематики є використання іноваційно-креативного мислення, урахування впливу макроекономічного середовища тощо. Таким чином, генерування методологічного підгрунтя формування системи забезпечення просторово-процесного управління економічним потенціалом підприємства має особливе значення з точки зору теорії, філософії та методології, враховуючи контекст і науково-філософський погляд.

Процеси господарювання у кожному підприємстві пов'язані із безперервними структурно-організаційними трансформаціями та адаптаціями до них. Економічний потенціал підприємства потребує постійного моніторингу його стану та резервів. Мета наукового дослідження - розробка теоретико-методичного підходу до формування, оцінювання та удосконалення економічного потенціалу підприємств в умовах структурно-організаційних трансформацій. Теоретичною базою проведення дослідження є наукові результати провідних вчених. Методологічною основою є використання відповідних методів та інструментів щодо оцінювання економічного потенціалу підприємств: експертних методів для визначення основних тенденцій економічного потенціалу; головних компонент в кореляційно-регресійному аналізі для формування інтегрального показника економічного потенціалу в умовах структурно-організаційних трансформацій. Запропоновано використати теоретико-методичний підхід, який дозволяє оперувати значним масивом різних за обсягами даних та визначати структурно-організаційні взаємозв'язки між показниками, які визначають локальні складові економічного потенціалу та його забезпечення. Передбачена комплексна діагностика по визначеним складовим економічного потенціалу підприємства: реструктуризаційно-модернізаційна, ринково-відтворювальна, компетентнісно-функціональна та інновінгово-інтелектуальна, кожен з яких аналізується в трьох аспектах, а саме, ресурси, можливості і компетенції. На базі оцінок окремих складових економічного потенціалу підприємства формується його інтегральний показник з використанням методу головних компонент та кореляційно-регресійного аналізу. Застосування викладених методичних розробок на практиці дозволяє: сформувати розуміння поточного стану і тенденцій у розвитку підприємства; виділити проблеми, що стоять перед підприємством; сформувати управлінські рішення для забезпечення належного рівня економічного потенціалу підприємства; порівнювати підприємства між собою. Аналіз економічного потенціалу підприємства дозволяє отримати як комплексну оцінку, так і приватні оцінки складових економічного потенціалу підприємства. На підставі даного дослідження аналітик може виявити проблеми підприємства та запропонувати шляхи їх вирішення.