Уперше з рівнянь Максвела одержано рівняння, що описує інтерференційну складову розсіяного електромагнітного випромінювання для плоскопаралельного шару середовища довільних випадково розташованих і хаотично орієнтованих розсіювачів за довільного кута падіння випромінювання на середовище. Рівняння справедливе за тих же умов, що і класичне векторне рівняння переносу. Досліджено залежність інтерференційної складової розсіяного випромінювання від властивостей розсіювачів середовища (розмірів, показників заломлення), яка показує, що ця складова відбитого випромінювання більш чутлива до властивостей розсіювачів, ніж некогерентна. Цю залежність пояснено на прикладах простих моделей. Досліджено ефекти ближнього поля та встановлено їх значний вплив на характеристики розсіяного випромінювання. Запропоновано новий механізм формування опозиційних ефектів, який базується на особливостях розсіяння неоднорідних хвиль. Цей механізм здатний спричинити гілку від'ємного ступеня лінійної поляризації, яку спостережено у багатьох безатмосферних тіл Сонячної системи. З рівнянь Максвела одержано векторне рівняння переносу випромінювання та рівняння для опису слабкої локалізації у випадку щільноупакованих середовищ. Показано, що у випадку строго зворотного розсіяння щільноупакованим середовищем елементи матриці відбиття для слабкої локалізації пов'язані з елементами матриці для дифузної складової співвідношенням, подібним для розріджених середовищ. На підставі числового розв'язку рівняння переносу для середовища однакових сферичних частинок показано, що ближнє поле помітно позначається за відносної щільності упаковки частинок більше, ніж 20 %.

Розкрито основні поняття та співвідношення випадкових величин та процесів. Розглянуто лінійні системи, параметри яких не залежать від рівня вхідного сигналу. Подано комплексні частотні та імпульсні характеристики найпростіших лінійних систем. Висвітлено "відповідність" поміж величинами, які характеризують рух броунівської частинки та тепловий шум в електричних колах. Викладено метод фазового екрана. Приділено увагу процесу розсіювання хвиль на статистично нерівній поверхні. Описано метод Кірхгофа для великих, але плавних нерівностей.

Висвітлено питання вдосконалення теоретико-методологічних засад управління земельними ресурсами. Розглянуто правові основи регулювання земельних відносин, створення інституціонального середовища консолідації земель сільськогосподарського призначення. Розкрито складові кадастрового та землевпорядного механізму формування землеволодінь (землекористувань). Визначено економіко-математичні методи формування оптимальної структури землекористування сільськогосподарських підприємств та ефективного використання сільськогосподарських земель. Проаналізовано історичний розвиток та основні складові земельних відносин. Увагу приділено питанню підготовки фахівців землевпорядного напрямку.