Розглянуто окремі аспекти теорії демократії стосовно політичних виборів як одного з головних чинників практичного забезпечення влади народу. Обгрунтовано висновок про те, що адміністративний ресурс є логічним наслідком функціонування державної бюрократії, яка природно намагається посилити свої політичні позиції за рахунок маніпуляції громадською думкою.

Розглянуто позиції вчених, що аналізують події Помаранчевої революції 2004 р. в Україні. Обгрунтовано висновок, що "Помаранчева революція" засвідчила політичне значення руху добровільних громад, а також перспективність розвитку громадянського суспільства у країні.

Досліджено становлення бюрократії в Росії протягом XIX - XXI ст., відносини бюрократії та громадянського суспільства. Обгрунтовано висновок, що представники суспільної науки досліджують форми контролю інститутів громадянського суспільства над російською бюрократією.

Розглянуто взаємодію громадянського суспільства та державної бюрократії. Зроблено висновок, що позиції українських дослідників відповідають напрацюванням західної наукової традиції стосовно теоретичних, а також практичних способів забезпечення взаємодії інститутів громадянського суспільства та державного апарату.

Комплексно досліджено проблему впливу інституціоналізації громадянського суспільства на успішність раціоналізації державної бюрократії. Наведено систему впливу інститутів (організацій) та інституцій (норм) громадянського суспільства на раціоналізацію бюрократії, складовими якої є політичні, правові, соціокультурні впливи громадянського суспільства на апарат держави. У процесі аналізу підходів до розуміння інституціоналізації громадянського суспільства уточнено її значення для покращання функціонування державної бюрократії. Розглянуто проблему взаємодії державної бюрократії та громадянського суспільства в Україні.

Розглянуто генезу державної бюрократії в Німеччині від моменту її появи до краху німецької державності внаслідок Другої світової війни. Обгрунтовано, що формування державної бюрократії та її раціоналізація відбувались передусім під впливом правлячої політичної еліти та верхівки державного апарату, переважно у відповідь на зовнішньополітичні виклики, які ставили завдання побудови ефективної "державної машини".

Розглянуто проблему реалізації зовнішньополітичних інтересів "великих" держав Заходу, а також Росії в Україні. Зокрема осмислено специфіку впливу держав Заходу на формування громадянського суспільства в Україні, через які реалізуються цілі цих держав. Стверджено, що метою держав Заходу є забезпечення прозорості та прогнозованості української зовнішньої політики через обмеження можливостей для зовнішньо-політичного "маневру" української політичної еліти, що має досягатись через забезпечення підконтрольності останньої стосовно українського громадянського суспільства.

Розглянуто формування поглядів В. Липинського на бюрократію під впливом ідей Ж. Сореля, Р. Міхельса, К. Маркса, А. де Токвіля. Стверджено, що основу його поглядів становлять ідеї про бюрократію, запозичені у Ж. Сореля та Р. Міхельса. Зазначено, що під час розгляду проблеми бюрократії вітчизняний мислитель не звертався до ідей М. Вебера.

Розглянуто наукові біографії В. Липинського і М. Вебера. На підставі їх порівняння доведено, що особливості біографії останнього надали змогу йому встановити більше наукових знайомств і тому "накопичити" більший "обсяг" культурного капіталу та досягнути більших успіхів, ніж В. Липинському.

Розглянуто проблему змісту терміна "світова політика". Констатовано, що сучасні дослідники не прийшли до консенсусу з приводу змістовного наповнення і не сформулювали остаточного визначення терміна. Для вирішення проблеми використовують термінологічний аналіз понять "світ", "політика", "світова політика", застосовний у лінгвістиці. Підкреслено, що поняття "світ" як одне з найбільш багатозначних і широких, у межах політичної науки можливо використовувати лише в двох значеннях: "світ" як Всесвіт і "світ" як "життєвий простір", визначений межами певної культури (національної, цивілізаційної) і сфери комунікації, що її формує. Зазначено, що світова політика як всесвітня є неможливою за визначенням. Натомість світова політика як політика в межах певного "життєвого світу" по суті є політикою в межах певної цивілізації (в розумінні С. Гантінгтона) та між цивілізацями. З огляду на це, можна стверджувати, що світова політика в буквальному розумінні є явищем ідеальним, трансцедентним і тому нереальним для досягнення. Замість нього краще вживати складний термін "глобальна політика", як такий, що точніше відображає політичні процеси на глобальному рівні, оскільки "світова" та "глобальна" політики співвідносяться подібно до демократії та поліархії, за Р. Далем.

Стверджується про поширеність терміна "глобальна політика" за відсутності його чіткого визначення. Зроблено спробу його окреслити за допомогою праць Е. Хейвуда, Н. Косолапова і Дж. Модельскі. Вказано, що поняття позначає боротьбу за владу у межах планети, її використання для реалізації курсу глобального управління та функціонування політичної системи Землі.

Досліджено особливості становлення бюрократії в Україні протягом X - XX ст., відносини бюрократії та громадянського суспільства. Обгрунтовано висновок, що особливості історичної генези української державності не сприяли формуванню державної бюрократії в Україні.

Проаналізовано дискурс глобальної політики як її "тексту", його змісту й особливостей, складових. В основу праці покладено адаптацію ідей про дискурс Р. Барта, М. Фуко, Т. ван Дейка щодо глобальної політики. Стверджується, що дискурс як "мова" глобальної політики опосередковує та формує уявлення про це явище - як наукові, так і повсякденні, містить усю наявну інформацію про нього. Цей дискурс формується структурою "мови" глобальної політики та її соціальним контекстом, а також когнітивними схемами індивідів, які сприймають інформацію, їх "суперструктурами".

Розглянуто поняття глобального розвитку - змін людства: кількісних (його матеріальних показників) і якісних (його природи), структурних. Стверджено, що ідейні витоки концепції розвитку закорінені в есхатології, вігівському баченні прогресу, стадіальних (позитивістських, марксистських) теоріях історії. Констатовано, що у зазначених теоріях розвиток ("прогрес", історія) трактують як лінійне, поступове розгортання досягнень людства. Натомість циклічний, нелінійний розвиток людства з ідейних мотивів визначається як неможливий. Зміна кількісного глобального розвитку якісним забезпечується через біфуркацію.

Схарактеризовано процес формування українсько-білоруського кордону крізь призму суспільно-політичних і військових процесів. Досліджено проблеми формування етнічної ідентичності (самоідентифікації) населення українсько-білоруського пограниччя. Проаналізовано значення кордону в щоденних практиках мешканців прилеглих територій. Досліджено вплив соціокультурних, суспільно-політичних чинників на українсько-білоруські відносини. Вказано на особливості трансформації сприйняття кордону після відновлення української та білоруської державності. Доведено важливе значення культурної спадщини пограниччя у процесі кристалізації національної ідентичності, сучасних міждержавних відносин.