Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано досвід хірургічного лікування 172-х хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП) у 1997 - 2002 рр. Лікування починали з проведення консервативної терапії. У 43-х (25 %) хворих з ГНП в ензимно-токсичний період здійснено відеолапароскопічне втручання. У 32-х з них в подальшому вдалося уникнути виконання лапаротомії. Черезшкірне втручання під контролем ультразвукового дослідження (УЗД) виконано у 130-ти (75,6 %) хворих. Процедура була остаточною у 81-го хворого. Лапаротомію виконано у 58-ми (33,7 %) хворих, у 42-х - з приводу гнійно-некротичного панкреатиту. Післяопераційна летальність становила 11,1 %. Індивідуальний підхід, дотримання запропонованої тактики лікування, широке застосування мініінвазивних технологій, за необхідністю, у відстрочений період, виконання лапаротомії забезпечили істотне поліпшення результатів лікування хворих на ГНП.

Проаналізовано ефективність застосування імуномодуляторів, зокрема тималіну, в комплексі лікувального алгоритму у 18-ти хворих з гострим некротичним панкреатитом. Установлено ефективність імунокоригувальної терапії щодо поліпшення імунного статусу, попередження гнійно-септичних ускладнень, сприяння абортивному перебігу процесу. У 12-ти (66,7 %) пацієнтів відзначено регрес захворювання, у 2-ох (11,1 %) - спостережено відмежування запального процесу з утворенням псевдокісти підшлункової залози, 4-ох (22,2 %) хворих прооперовано. Всі пацієнти живі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.1-59

Рубрики:

Пухлини стравоходу

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одними з найбільш поширених ранніх запальних ускладнень, що виникають після оперативного втручання на шлунку та кишечнику, є анастомозит та інфільтрат черевної порожнини. Показано інформативність методів діагностики цих ускладнень, обсяг та ефективність консервативних лікувальних процедур. Включення в комплекс лікувальних заходів антигомотоксичних препаратів, зокрема, Траумелю С, Лімфоміозоту, Мукози композитум С, Ехінацеї композитум С сприяло підвищенню ефективності та скороченню тривалості лікування цих ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.2-5

Рубрики:

Хірургічна патологія органів шлунку та дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Узагальнено дані літератури та результати власних досліджень щодо виникнення рецидивних виразок, локалізованих у шлунку, після органозберігальних втручань з приводу виразкової хвороби. Наведено дані про частоту утворення рецидивних виразок шлунка (РВШ). Викладено сучасні погляди на можливі причини їх виникнення, необхідний обсяг та інформативність методів дослідження та лікувальну тактику. Найбільш частими причинами виникнення РВШ визнано порушення моторно-евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки, дуоденогастральний рефлюкс, гіперсекреція шлунка. Вибір способу оперативного втручання з приводу РВШ визначається причиною її виникнення, характером ускладнення виразки, видом раніше виконаної операції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати діагностики та хірургічного лікування ускладнених форм хронічного панкреатиту. За даними ретро- та проспективного аналізу результатів лікування розроблено діагностичний і лікувально-тактичний алгоритм. На підставі аналізу чутливості та специфічності різних методів дослідження опрацьовано оптимальний діагностичний алгоритм обстеження хворих. Запропоновано класифікацію хронічного панкреатиту та його ускладнень, на базі якої розроблено стратегію хірургічного лікування цього захворювання. Під час проведення дослідження уніфіковано показання до виконання дренувальних і резекційних оперативних втручань з приводу різних форм хронічного панкреатиту та його ускладнень. На підставі визначення ядерних аутоантигенів до ДНК-топоізомерази 1, яка модулює та регулює топологію ДНК-клітини, доведено роль аутоімунних механізмів за умов хронічного панкреатиту. Впровадження розробленої хірургічної тактики у хворих з ускладненими формами панкреатиту, запропонованих оригінальних методик їх хірургічної корекції дозволили суттєво зменшити частоту післяопераційних ускладнень, поліпшити медичну, трудову та соціальну реабілітацію хворих у різні строки після виконання оперативного втручання, знизити післяопераційну летальність до 0,2 %.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 32 хворих на рак шлунка, ускладнений стенозом виходу з шлунка. Між рівнем внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) та толерантністю хворих до ентерального харчування встановлено негативний зворотний зв'язок. Порушення толерантності до раннього ентерального зондового харчування (РЕЗХ) після операції має прогностичне значення у цієї категорії хворих. Проведення моніторингу ВЧТ у хворих дозволяє оптимізувати проведення РЕЗХ та має прогностичне значення щодо перебігу післяопераційного періоду.

В експерименті на 40 білих щурах-самцях масою тіла 250 - 300 г досліджено вплив внутрішньочеревної гіпертензії на формування поліорганної недостатності та бактеріальної транслокації. Підвищення внутрішньочеревного тиску (ВЧТ) у щурів спричиняє абдомінальну ішемію та відповідні ранні зміни в м'язах передньої черевної стінки, тонкій і товстій кишці, нирках, селезінці, печінці, а також бактеріальну транслокацію. Результати дослідження свідчать про необхідність моніторингу та ефективного контролю ВЧТ у хірургічних хворих.

Представлено детальний аналіз клініко-ендоскопічних особливостей виразки шлунка (ВШ) I і II типу. Визначено особливості клінічного перебігу та характеру ускладнень ВШ за різної їх локалізації. Показано зв'язок супутніх розладів моторно-евакуаторної функції шлунка, дванадцятипалої кишки і стравоходу з локалізацією та типом ВШ. Особливості клінічного перебігу та результати ендоскопічного дослідження слід брати до уваги під час вибору лікувальної тактики і способу оперативного втручання.

Узагальнено досвід хірургічного лікування 11 хворих з приводу місцево-поширеного ускладненого раку правої половини ободової кишки без віддалених метастазів. В усіх хворих застосовано різні варіанти розширеної правобічної геміколектомії з резекцією суміжних органів. Обгрунтовано і деталізовано хірургічну тактику при поширеному раку правої половини ободової кишки. Результати дослідження свідчать про доцільність індивідуалізованого підходу до вибору варіанта оперативного втручання у хворих за місцево-поширеного ускладненого раку правої половини ободової кишки, що сприятиме покращанню результатів їх хірургічного лікування.

В експерименті на 50 білих безпородних щурах-самцях досліджено післяопераційні морфологічні зміни в ділянці потенційного формування колоректального анастомозу, що виникають після тотальної мобілізації прямої кишки. Встановлено, що мобілізація прямої кишки, навіть за умови збереження магістрального кровотоку, спричиняє необоротні ішемічні розлади в її стінці. Результати дослідження свідчать про підвищений ризик виникнення неспроможності швів низьких колоректальних анастомозів та обгрунтовують доцільність використання комплексу методів профілактики зазначеного ускладнення в клінічній практиці.

Узагальнено досвід лікування 52 хворих з приводу гігантських дефектів передньої черевної стінки на тлі серцево-судинної та дихальної недостатності. До основної групи спостереження включені 25 хворих, яким здійснений передопераційний прогресуючий пневмоперитонеум (ППП), до контрольної групи - 27 хворих, у яких оперативне втручання виконували без специфічної підготовки. Застосування методу ППП на першому етапі лікування сприяло достовірному зменшенню частоти ранніх післяопераційних ускладнень.

Проаналізовано результати клінічного використання загальноприйнятого та оригінального методів лазерної ендоскопічної реканалізації (ЛЕР) у хворих у випадку неоперабельного раку стравоходу. Встановлено, що використання розроблених в клініці модифікацій - комбінованої ЛЕР з бужуванням та без такого дозволило суттєво підвищити частоту повної реканалізації стравоходу, зменшити кількість сеансів, необхідних для відновлення прохідності ділянки пухлинного стенозу, зменшити тривалість курсу реканалізації.

З 2009 р. в клініці виконано операцію біліопанкреатичного шунтування з вимкненням дванадцятипалої кишки за методом D. Hess - P. Marceau у 26 хворих з приводу морбідного ожиріння. Перші клінічні результати оперативного втручання (фіксовані строки спостереження 6 міс після операції) вивчені у 15 хворих. Проаналізовано основні ускладнення, вплив оперативного втручання на перебіг супутніх, пов'язаних з ожирінням, захворювань та розладів метаболізму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11-59

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено про- та ретроспективний аналіз діагностики та лікування 22 хворих з приводу хронічного болю у пахвинній ділянці, спричиненого нейропатією пахвинних нервів. З них у 7 пацієнтів в анамнезі були відомості про виконання операцій у нижніх відділах живота, 15 - раніше не оперовані. Резекція клубово-пахвинного нерва виконана у 10 хворих, стегнової гілки статево-стегнового нерва - в 1, клубово-пахвинного та статево-стегнового нервів - у 7, розсічення фасції та зовнішнього затульного м'яза - в 1. Встановлено високу ефективність селективної резекції пахвинних нервів, ідентифікованих за допомогою блокади, у хворих, яким не виконували операцію у нижніх відділах живота; після оперативних втручань позитивний ефект досягнутий після невректомії двох нервів - клубово-пахвинного та статево-стегнового. Висока точність верифікації діагнозу (86 - 90 %), низька частота ранніх і пізніх ускладнень, переважання відмінних та хороших результатів лікування (у 78 % спостережень) надають змогу вважати обрану лікувально-діагностичну тактику оптимальною.