Вперше у вітчизняній соціально-філософській думці обгрунтовано фундаментальне теоретико-методологічне значення принципу перховенства права для легітимації політики в суспільствах пізнього модерну. Аргументовано, що легітимувати політику може право, яке грунтується на суб'єктивних правах і має пріоритет по відношенню до неї. Держава є правовою тільки в тому випадку, якщо визнає пріоритет індивіда. Правова легітимація політики - це, перш за все, легітимація діяльності влади, яка направлена на забезпечення прав і свобод індивіда. Експліковано легітимаційний потенціал формальних концепцій верховенства права, який полягає у формально-раціональному характері та елімінації ціннісного компонента. Доведено, що в ціннісно-нормативному вимірі легітамації політичної сфери європейської спільноти актуалізуються ідеї прав людини та суверенітету народу, ідея процедурної справедливості та колективної співвідповідальності. Проаналізовано переваги та недоліки формальних (позитивне право) та матеріальних (природне правоІ концепцій у визначенні змісту та сутності верховенства права.

Наведено історію розвитку філософії, онтології, гносеології, антропології, соціальної філософії, естетики, релігієзнавства, а також перелік рекомендованої літератури.

Проаналізовано соціально-антропологічні ідеї Джорджа Сантаяни, які представлені у його працях "Життя розуму або стадії людського прогресу" та "Панування і влада. Роздуми про свободу, суспільство та уряд". Це дозволить по-новому осягнути проблему пошуку сучасною людиною ціннісних основ власного існування, шляхів пізнання себе з метою подальшого самоздійснення та розвитку прихованих потенціалів. Методологічною основою дослідження є плюралістична стратегія, яка поєднує історико-філософський аналіз та соціально-антропологічний підхід. ідеї Сантаяни про людину та суспільство можуть здатися утопічними в контексті реалій сучасного життя, в той же час актуальною залишається його думка про те, що життєве завдання людини полягає в тому, щоб жити так, як дозволяють призначені долею обставини. Прийняття своєї долі веде не до бездіяльності та самозречення, а до самопізнання та дії, до самовираження в науці, поезії, релігії та мистецтві, до реалізації свого справжнього призначення - творця культури. Також актуальною є думка Сантаяни про головну роль США у встановленні раціонального справедливого світопорядку. Шлях до самореалізації людини лежить через самопізнання в сократівському сенсі слова та наукове пізнання навколишнього світу. Мета наукового пізнання не в тому, щоб розум керував життям, а в тому, щоб він допоміг досягти шляхом компромісу певної гармонії між суперечливими бажаннями, пристрастями та амбіціями людини та життєвими "імпульсами" різних людей або країн. Розум може допомогти упорядкувати життя, організувати його хоча б частково раціонально, щоб воно стало стабільнішим та безпечним, без чого неможливі щастя та свобода - головні бажання кожної людини.

Проаналізовано основні категорії соціології права. Розкрито сутність, поняття, цінності та значення права, його роль у житті особи та суспільства, нації і держави, у долі народів і людства загалом. Словник сприятиме формуванню нової правової культури українського суспільства, орієнтованої на ідеї демократії, свободи та європейські цінності. Розглянуто понад 600 найважливіших понять соціології права.