Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(2)416.16

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розвинуто теоретичне підгрунтя для критичного аналізу дореволюційної та ранньої радянської історіографії, присвяченої вивченню населення лісостепового варіанта салтово-маяцької культури (СМК) - Північно-Західної Хазарії VIII - X ст.

Вивчено історичні процеси, що відбувалися наприкінці VII - у третій чверті X ст. у середовищі алано-болгарського населення Північно-Західної Хазарії - у лісостеповому Подонні - Придонеччі. Історію цього регіону розглянуто у межах військово-політичної та державної структури Хазарського каганату, а також у взаємозв'язку з існуючою системою соціально-економічних відносин і торгових шляхів. Завдяки комплексному аналізу фрагментарних даних письмових, нумізматичних й археологічних джерел, здійсненому у просторово-часовому контексті, одержано цілісну картину історичного розвитку алано-болгарського населення Північно-Західної Хазарії наприкінці VII - у третій чверті X ст. Визначено основні характеристики цього населення (етнічні, соціальні, геополітичні), відтворено напрями та ймовірні перспективи його розвитку, форми контактів з сусідами, причини загибелі та зникнення.

Досліджено історію та історічну географію господарства і народонаселення Великої Болгарії Кубрата. Запропоновано нову методику історичного дослідження кочових спільнот на підставі розгляду їх еколого-господарчих та еколого-демографічних характеристик. Доведено, що кочове господарство та існуюче на його засадах суспільство перебуває під впливом ряду взаємопов'язаних соціальних, господарчих та екологічних закономірностей, які обумовлюють його добробут, кількість населення, військову активність кочівників. Цю систему закономірностей було втілено у формулу і використано як науковий метод для визначення кордонів та кількості населення Великої Болгарії Кубрата. Визначено основні фактори, що впливали на життя традиційної кочової спільноти, а також відповідні їм абсолютні та відносні показники. Запропоновано варіант локалізації Великої Болгарії та її племінного поділу, з'ясовано кількість її населення (у межах 200 тис. чоловік).