Наведено аналіз і синтез сучасних наукових та інженерних підходів щодо оцінки ресурсу елементів конструкцій основного тепломеханічного устаткування теплових електричних станцій (ТЕС). Викладено основні концепції та методи оцінки міцності та довговічності матеріалів і елементів конструкцій за підходами механіки руйнування матеріалів, проаналізовано дані про характеристики тріщиностійкості конструкційних матеріалів основного устаткування ТЕС з урахуванням експлуатаційних чинників. Розглянуто методи експертної оцінки технічного стану енергетичного обладнання та подано приклади розрахункових оцінок залишкового ресурсу основних конструкційних елементів на підставі фактичних даних про властивості металу та режими експлуатації устаткування.

Приведены анализ и синтез современных научных и инженерных подходов об оценке ресурса элементов конструкций основного тепломеханического оборудования тепловых электрических станций (ТЭС). Изложены основные концепции и методы оценки надежности и долговечности материалов и элементов конструкций с учетом подходов механики разрушения материалов, проанализированы данные о характеристиках трещиностойкости конструкционных материалов основного оборудования ТЭС с учетом эксплуатационных факторов. Рассмотрены методы экспертной оценки технического состояния энергетического оборудования и даны примеры расчетных оценок остаточного ресурса основных конструкционных элементов на основе фактических данных о свойствах металла и режимах эксплуатации оборудования.

Описана первая стадия (1830 - 1870) становления науки о циклической усталости металлов, которая была неразрывно связана с поломками на железнодорожном транспорте. В 30-х годах 19 ст. на усталость обратили внимание французские инженеры (Ж.-Б. Понселе, А. Морен и др.), а научные исследования начались в 40-х годах 19 ст. в Англии (В.-Дж. Рэнкин, Г. Джеймс, В. Ферберн, Дж. Е. Мак-Коннел и др.). Однако основополагающие исследования были проведены в Германии А. Велером. Он разработал методику и средства (машины, приборы) усталостных испытаний вагонных осей и образцов, а также ввел предел выносливости и число циклов до разрушения как основные характеристики сопротивления усталости металла. В результате систематических исследований он получил объемные сведения об усталостном поведении металлов и о влиянии на него вида нагружения (изгиб, кручение, растяжение), асимметрии цикла, надрезов и т. п.

Запропоновано метод оцінювання міцності та ризику руйнування дефектних елементів конструкцій на основі показника "опірності елемента конструкції росту тріщини", який є характеристикою швидкості зміни коефіцієнта інтенсивності напружень біля вершини тріщини під час її росту в такому елементі. Наведено приклади оцінювання роботоздатності та довговічності типових елементів конструкцій з тріщиноподібними дефектами різних форми та розташування під дією квазістатичних і циклічних навантажень.