Індекс рубрикатора НБУВ: Х915.232.44

Рубрики:

Європейський суд з прав людини

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х91-383

Рубрики:

Міжнародне право (міжнародне публічне право)

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості міжнародного публічного права, становлення і розвиток міжнародного права, а також його взаємодію з внутрішнім правом. Висвітлено джерела права міжнародних договорів, наведено їх класифікацію. Розглянуто питання міжнародно-правового регулювання територіальних просторів, юрисдикції, міжнародних економічних відносин, забезпечення міжнародної безпеки. Визначено міжнародно-правові режими морського, повітряного, космічного простору.

Проанализированы особенности международного публичного права, становление и развитие международного права, а также его взаимодействие с внутренним правом. Освещены источники права международных договоров, приведена их классификация. Рассмотрены вопросы международно-правового регулирования территориальных пространств, юрисдикции, международных экономических отношений, обеспечения международной безопасности. Определены международно-правовые режимы морского, воздушного, космического пространства.

По-новому подано поняття "тлумачення міжнародних договорів", що враховує значення даного виду правової діяльності не лише у процесі реалізації норм міжнародного права, а і під час їх створення. Доведено, що специфіка тлумачення норм міжнародного права зумовлена особливостями об'єкта, зокрема, тлумачення певного виду міжнародних договорів пов'язано з наданням інтерпретатором переваги тому чи іншому способу, методу тлумачення. Запропоновано класифікацію суб'єктів інтерпретаційної діяльності залежно від їх правового статусу, наслідків тлумачення, юридичної сили актів та тлумачення. Обгрунтовано зростання ролі міжнародних судових органів, особливо регіональних у справі тлумачення міжнародних договорів установчого та гуманістичного характеру. Досліджено інтерпретаційну діяльність Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) як засобу досягнення основних цілей Європейської Конвенції з захисту прав людини та основних свобод 1950 р. Розглянуто вплив інтерпретаційної діяльності зазначених європейських міжнародних судових органів на формування європейського правового простору. Запропоновано нову специфічну категорію принципів тлумачення міжнародних договорів, які використовуються міжнародними судовими органами (принципи субсидіарності, пропорційності, судового прецеденту). Досліджено комплекс методів тлумачення, яким надається перевага в Суді ЄС та ЄСПЛ: телеологічне, систематичне, автономне тлумачення.

Проаналізовано теоретичні та практичні проблеми реалізації державного суверенітету (ДС), його співвідношення з суверенними правами, особливості реалізації суверенітету за умов членства в ЄС. Розглянуто питання відродження української державності та концепцію суверенітету. Увагу приділено референдуму як способу вирішення питань ДС. Розкрито політико-правовий зміст ДС в міжнародному праві. Висвітлено проблеми реалізації ДС в економічній та фінансовій сферах за умов глобалізації та регіональної інтеграції.

Проаналізовано сучасний стан і перспективи розвитку вітчизняної правової системи. Наведено порівняльно-правову характеристику європейської та національної систем права. Розкрито вплив Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на демократичні перетворення в Україні. Здійснено теоретико-правовий аналіз трансформаційних процесів у вітчизняному праворозумінні за умов формування європейського правового простору. Охарактеризовано міжнародні стандарти визначення змісту принципу незалежності судової влади. Досліджено тенденції розвитку зовнішньополітичних повноважень урядів європейських країн. Розкрито поняття і систему забезпечувальних заходів в податковому праві. Увагу приділено правовим аспектам регулювання передвиборчої агітації в Україні, актуальним питанням реформування державної служби, реалізації принципу верховенства права в адміністративному судочинстві.

Розглянуто проблеми теорії та практики адаптації законодавстваУкраїни до законодавства ЄС. Показано, що однією з необхідних передумов успішної адаптації законодавства України є наповнення реальним змістом принципу верховенства права та надання надійних гарантій захисту прав людини. Розкрито особливості політики Східного партнерства у контексті європейської інтеграції України. Зазначено, що на даному етапі розвитку відносин з ЄС для реалізації зовнішньополітичних планів Україні варто належним чином скористатись потенціалом, закладеним у політиці Східного партнерства. Проаналізовано співробітництво України та ЄС в енергетичній сфері у форматі Східного партнерства, обгрунтовано доцільність і необхідність інтеграції енергетичної інфраструктури України та інших учасників Східного партнерства (плюс Туреччина) в енергетичний простір ЄС.

Висвітлено актуальні питання розвитку європейського інтеграційного процесу на сучасному етапі. Охарактеризовано економічні основи конституційної стабільності України в аспекті європейської інтеграції, вплив правової інтеграції на правові системи. Проаналізовано право законодавчої ініціативи в европейському союзі (ЄС) і окреслено уніфікацію національного законодавства України із правовими актами ЄС як елемент євроінтеграції. Розглянуто судовий захист прав людини в сучасній Україні, особливості преіодиціальної компетенції суду ЄС. Досліджено проблему забезпечення національної безпеки за умов глобалізації.

Викладено основи правової системи й інституційного механізму ЄС. Розкрито зміст права ЄС, його принципів і джерел. Висвітлено правову природу та компетенції ЄС, визначено роль національних парламентів у функціонуванні ЄС. Розглянуто особливості правового статусу людини та громадянина у праві ЄС. Подано інформацію щодо співробітництва судових і правоохоронних органів держав - членів ЄС у кримінальних і цивільних справах. Проаналізовано основні положення Угоди про асоціацію як правову основу співробітництва між Україною і ЄС на сучасному етапі та шляхи її імплементації у правову систему України.

Вдосконалено механізм управління інвестиційною діяльністю суб'єктів господарювання на основі узгодження інтересів усіх учасників інвестиційного процесу шляхом використання адекватних інструментів менеджменту. З'ясовано, що управління інвестиційною діяльністю є складним, багаторівневим процесом, що передбачає управлінські рішення не лише на рівні суб'єктів господарювання - інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, але й на рівні держави та регіону. Відзначено, що система управління підприємства має бути гнучкою та вчасно реагувати на зміни в сучасній економічній системі. Важливим аспектом при здійсненні інвестиційної діяльності має бути процес як залучення, так і використання інвестиційних ресурсів, що в майбутньому забезпечить зростання вартості підприємства. Запропоновано вдосконалений механізм управління інвестиційною діяльністю підприємства, який включає: послідовність і спосіб управління; послідовність процесів і стадій, відповідних процедур та інструментів; сукупність інституціональних та організаційних структур і комплекс використовуваних ними форм і методів; послідовність застосування різноманітних способів. Практична реалізація такого механізму можлива за рахунок узгодження інтересів усіх учасників інвестиційного процесу шляхом використання адекватних інструментів управління. Зроблено висновок, що підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємства може бути досягнуто лише після врахування всіх факторів, що впливають на його рівень як на макро- та мезорівні (тобто з боку держави, регіону та галузі), так і на мікрорівні (з боку самого підприємства). Тільки поєднання зусиль держави й окремих підприємств на різних рівнях дозволить українській економіці перебороти низку наявних проблем і здійснити залучення необхідного обсягу коштів для економічного розвитку та прибуткової діяльності суб'єктів господарювання. Активізація інвестиційних процесів в Україні можлива за умов розробки відповідних механізмів управління інвестиційною привабливістю суб'єктів господарювання.

Розглянуто питання теорії міжнародного приватного права: поняття, предмет, методи, джерела, суб’єкти та спеціальні інститути й підгалузі міжнародного приватного права, а саме міжнародне зобов’язальне право, міжнародне речове право, міжнародне право інтелектуальної власності, міжнародне деліктне право, міжнародне сімейне право, міжнародне спадкове право, міжнародні перевезення, трудові відносини в міжнародному приватному праві. Окреслено міжнародні фінансові відносини, міжнародні розрахунково-кредитні відносини, міжнародний цивільний процес, міжнародний комерційний арбітраж. Висвітлено проблему кваліфікації в міжнародному приватному праві.

Національна доповідь є спробою в сучасних геополітичних умовах обґрунтувати концепцію національної стійкості (резильєнтності) як стійкості цивілізаційної суб'єктності країни. Визначено стратегію забезпечення збалансованості розвитку та успішної протидії зовнішнім і внутрішнім загрозам, у тому числі гібридним. Досліджено питання взаємодії національної резильєнтності й національної безпеки держави. Звернено увагу на проблему інституційного забезпечення стратегії національної резильєнтності.