Проведено аналіз позитивних та негативних показників різних комбінованих систем енергоживлення, розглянуто питання щодо доцільності їх використання у сільськогосподарських машинах.

Розглянуто різні аспекти підвищення ефективності сільськогосподарських машин як з точки зору раціонального використання енергії, так і в напрямку розподілу силових потоків по агрегатах. Відзначено, що застосування електротрансмісії надає низку позитивних результатів під час експлуатації сільськогосподарських машин як з боку ергономіки, так і на шляху скорочення витрат пального. У той же час показано, що застосування комбінованих систем енергоживлення дозволяє підвищити ефективність сільськогосподарських машин та знизити експлуатаційні енерговитрати.

Розглянуто основні напрямки та критерії підвищення загальної ефективності автономного транспорту. Показано, що одним з основних напрямків збільшення міжзарядного пробігу автономного електротранспорту та підвищення ефективності його експлуатації є оптимізація ккд системи енергоживлення із застосуванням досконалих методів керування силовими напівпровідниковими перетворювачами.

Запропоновано метод визначення еиерговитрат тягово-транспортного засобу сільськогосподарського призначення на заданому відрізку часу. Також проведено порівняння витрат енергії машинно-тракторним агрегатом з двигуном внутрішнього згорання та електроприводом.

Наведено результати експериментальних досліджень силових напівпровідникових перетворювачів систем керування та іншого електроустаткування (що були створені на основі попередніх теоретичних досліджень) для систем електроживлення транспортних засобів з автономними джерелами живлення, а також результати ходових випробувань електромобіля ЗАЗ-1109 за умов руху по міському циклу SAE 227 j (A, B, C, D).

Наведено результати досліджень заключного етапу за темою "Параметр-3". Зокрема, відзначено позитивні показники дорожньо-транспортних випробувань електромобілів та електроциклів з системами енергопостачання та компонентами електроустаткування, розробленими в межах проведення робіт із зазначеної теми.

Проаналізовано проблеми підвищення ефективності комбінованої системи живлення електротранспортного засобу сільськогосподарського призначення за рахунок встановлення оптимальних енергетичних взаємозв'язків між елементами системи у випадку різкозмінних навантажень. Наведено результати розробки нових алгоритмів керування потоками енергії. Надано модель електромеханічної трансмісії, яка враховує електродинамічні процеси, що проходять в системі енергоживлення транспортного засобу сільськогосподарського призначення у випадку різкозмінних навантажень. Доведено, що із загальної можливої економії палива в (електромеханічній трансмісії) третина припадає на оптимізовану організацію роботи двигуна внутрішнього згоряння і застосування безступінчастої передачі. Удосконалено метод розрахунку к. к. д. комбінованої системи енергоживлення, який дозволив визначити спосіб керування енергопотоками від двох джерел живлення для забезпечення максимально можливого к. к. д. і оцінити ефективність комбінованої системи в цілому. Розроблено метод розрахунку енергетичних параметрів компонентів тягово-транспортного засобу сільськогосподарського призначення, який дозволяє враховувати різкозмінні навантаження у разі грунтообробних робіт та сприяє проектуванню системи з підзарядом накопичувача енергії в процесі виконання технологічних операцій. Запропоновано методику розрахунку параметрів дизель-генераторної бустерної установки, що дозволяє на етапі проектування коригувати характеристики транспортного засобу з комбінованим енергоживленням у плані тривалості його роботи і пробігу.

Обгрунтовано місце та роль курсу "Теорія міри і інтеграла" у структурі математичної підготовки студентів математичних спеціальностей класичних і педагогічних університетів. Охарактеризовано основні концепції вивчення теорії міри та інтеграла в університетах України. Досліджено математико-культурний потенціал наведеного курсу. Наповнено конкретним змістом поняття "математична культура особистості" та "математична культура студента математичної спеціальності", побудовано їх структурні схеми. Розроблено методичну систему навчання теорії міри та інтеграла з пріоритетом формування математичної культури студентів. З'ясовано місце та роль проматематичних історизмів у цій системі, запропоновано методику їх використання в навчальному процесі. Ефективність запропонованої методичної системи навчання теорії міри та інтеграла підтверджено експериментально.

Розглянуто можливість дослідження електромагнітних процесів, що відбуваються у електромеханічній трансмісії під час обробки грунту за допомогою універсальної моделі руху машинно-тракторного агрегату. Промодельовано різні типи тягових електричних машин та проведено порівняльний аналіз діапазону коливання обертів двигуна внутрішнього згоряння, його потужності та питомого споживання палива електротрансмісії відносно механічної передачі. На базі універсальної моделі електротрансмісії побудовано модель машинно-тракторного агрегату з комбінованим джерелом енергоживлення та показано позитивний ефект від використання накопичувача енергії (акумуляторної батареї). Проведено порівняння результатів моделювання з експериментальними даними і підтверджено адекватність результатів моделювання.

Методом направленного термического синтеза (апплицирования) получены ионообменные материалы на основе гидратированного диоксида титана и исследованы их сорбционно-структурные свойства. Показано, что в процессе синтеза образуются центры селективной сорбции ионов лития. При этом поглотительная способность образцов зависит от температуры обработки, а присутствие в растворе ионов натрия практически не влияет на сорбируемость ионов лития. Установлена взаимосвязь между структурными и сорбционными свойствами материала.

Узагальнено понятійно-категоріальний апарат державного управління у сфері соціальної відповідальності бізнесу шляхом уточнення сутності понять "корпоративна філантропія", "корпоративна соціальна політика", "корпоративне волонтерство", "корпоративне громадянство", "соціальні інвестиції", "державне регулювання соціальної відповідальності бізнесу" тощо. Розроблено структурно-функціональну модель соціальної відповідальності. Опрацьовано типологію соціальної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності за різними класифікаційними ознаками (суб'єкти підприємництва, сфери здійснення соціально відповідальної діяльності, стейкхолдери, внутрішні мотиви компаній, стан взаємодії з владою). Розкрито сутність механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу. Розроблено науково-методичні підходи до оцінювання державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу з використанням нефінансової звітності, громадського аудиту та соціальних індексів. Розглянуто фонди громад як інструмент реалізації соціальної відповідальності бізнесу на місцевому рівні, який урівноважує та збалансовує інтереси бізнесу, громадськості та органів публічної влади. Запропоновано напрями вдосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу в Україні, зокрема шляхом підвищення стратегічності, покращення системності та поглиблення фаховості.

Розглянуто основні засади, принципи, методи та механізми державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу.

Актуальність теми дослідження. Потреба в удосконаленні системи управління лісовими ресурсами і лісокористуванням відповідно до обраної регулятором моделі управління є перманентною, що зумовлює розробку відповідних наукових засад підтримки прийняття управлінських рішень щодо вибору такої моделі в новітніх умовах господарювання. Постановка проблеми. Обгрунтування і вибір регулятором моделі управління лісовими ресурсами потребує ідентифікації особливостей, притаманних новітнім управлінським моделям для реалізації збалансованості природокористування у цілях сталого розвитку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Широко відомі результати глибоких досліджень традиційних моделей управління лісовими ресурсами на території пострадянських країн, існує значна кількість публікацій, що висвітлюють окремі проблемні аспекти управління в сучасному вітчизняному лісовому господарстві. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Не сформовано системного підходу до вивчення теоретико-методологічних засад управління економікою лісового господарства. Постановка завдання, мети дослідження. Мета дослідження - характеристика особливостей управлінських моделей лісового господарства новітнього типу - прогресивних та інноваційних. Завдання дослідження: на основі аналізу моделі природокористування визначити зміст моделей управління лісовими ресурсами новітнього типу; проаналізувати особливості прогресивної та інноваційної моделей управління лісовими ресурсами; визначити потенціал застосування регуляторних інструментів у рамках кожної моделі. Методологія дослідження. Теоретико-методологічну основу наукових пошуків становлять фундаментальні положення сучасної економічної теорії, економіки природокористування, інституціональної економіки, теорій добробуту, а також управління й менеджменту, концепції сталого розвитку. Застосовано сукупність загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, системний підхід, діалектичний метод пізнання, абстрагування, аналізу й синтезу, порівняння. Викладення основного матеріалу (результати роботи). Відмінності в новітніх моделях використання лісових ресурсів розглянуто на основі аналізу окремих складових моделі збалансованого природокористування. Визначено й проаналізовано особливості прогресивної та інноваційної моделей управління лісовими ресурсами. Зміст категорій ліси та ресурси деревини як активи у системі еколого-економічного обліку, повнота їх врахування в управлінських рішеннях щодо лісів і лісових ресурсів розглядається як основний фактор диференціації досліджуваних моделей управління лісовими ресурсами. Галузь застосування результатів. Результати дослідження можуть застосовуватись у сфері економіки лісового господарства та державного управління щодо використання, відтворення та охорони лісових ресурсів. Висновки: відмінності в досліджуваних моделях управління лісовими ресурсами на основі аналізу окремих складових-підсистем в структурі моделі збалансованого природокористування обумовлюються ієрархічністю та еволюційністю розвитку соціально-економічної системи, інноваційна модель розглядається як модель вищого порядку, порівняно з прогресивною.

Мета статті - презентація результатів методичного підходу еколого-економічної оцінки ефективності землекористування в контексті екологічної безпеки життєдіяльності населення в межах територій, де розмішені об'єкти оборони (на прикладі землекористування в межах території Деснянської об'єднаної територіальної громади). Представлено методичний підхід еколого-економічної оцінки ефективності землекористування в умовах розвитку земельних відносин, а також у контексті екологічної безпеки життєдіяльності населення територій, де розмішені об'єкти оборони. Відповідно до запропонованого методичного підходу констатовано вплив об?єктів оборони та ризики стосовно екологічної нестабільності землекористування й антропогенного навантаження територій, а, відповідно, і загрози екологічній безпеці життєдіяльності населення. Обгрунтовано еколого-економічну оцінку ефективності землекористування оборони дає змогу провести відповідні заходи для екологічної безпеки щодо суспільного добробуту. Наукова новизна роботи полягає у подальшому застосуванні теоретичних, методичних та практичних положень, які визначають еколого-економічні й інституційні засади формування землекористування оборони в контексті екологічної безпеки, зокрема в умовах розвитку земельних відносин. Оскільки це одне з перших досліджень, яке присвячене еколого-економічній оцінці ефективності землекористування в контексті екологічної безпеки життєдіяльності населення в межах територій, де розміщені об'єкти оборони. Зазначено, що значущість задекларованого дослідження полягає в тому, що забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення територій, де розміщені об'єкти оборони, через попередження небезпечних ситуацій залишається основним способом розв'язання екологічних, економічних, а також соціальних проблем.