Висвітлено основні етапи становлення та розвитку дизайну, обладнання та оздоблення інтер'єрів. Розглянуто практичні методи та засоби формування внутрішнього інтер'єрного середовища. Розкрито роль об'ємно-просторової композиції в його художньому моделюванні. Визначено види обладнання та засоби його розміщення у різних типах приміщень.

Освещены основные этапы становления и развития дизайна, оборудования и отделки интерьеров. Рассмотрены практические методы и средства формирования внутренней интерьерной среды. Раскрыта роль объемно-пространственной композиции в ее художественном моделировании. Определены виды оборудования и средства его размещения в разных типах помещений.

Досліджено лінгвопрагматичні засоби портретування та легітимації респондента в жанрі французького газетно-журнального інтерв’ю. Виявлено жанрово-дискурсивні особливості інтерв’ю, запропоновано класифікацію його жанрових різновидів. Встановлено, що портрет респондента становить невід’ємну семантичну та прагмакомунікативу складову досліджуваного жанру, яка набуває різних функціональних ознак і форм вираження залежно від жанрового різновиду та його комунікативної мети. Основною функцією портрета є легітимація респондента, його ролей. Доведено, що портретування респондента у французькому газетно-журнальному інтерв’ю здійснюється за трьома основними напрямами: інформаційним, аспектуалізаційним/аксіологічним і комунікативно-дискурсивним. Основними типами портретування є операції фокалізації, ідентифікації, аспектуалізації, актуалізації, модалізації, поліфонізації, зіставлення. Встановлено, що легітимація респондента не обмежується портретуванням і здійснюється в двох паралельних площинах - комунікативній і дискурсивній. Виявлено та проаналізовано лінгвопрагматичні засоби реалізації стратегій легітимації на кожному з названих рівнів.

Розширено межі та поглиблено зміст нового об'єкта архітектурно-містобудівної теорії і практики - пенітенціарних комплексів (ПК) та їх мереж. Проведено поглиблений аналіз та виявлено сучасні тенденції еволюційного розвитку архітектурного середовища для утримання, виправлення і соціалізації засуджених із залученням знань у суміжних галузях, таких як філософія і соціологія, педагогіка та психологія. У теорію та практику архітектури введено новий тип громадських будівель і споруд - пенітенціарний (виправний) комплекс, визначено зміст і рівні розвитку його архітектурного середовища - регіональний, міський, локальний, а також удосконалено термінологію, що зв'язує адміністративно-правову й архітектурно-містобудівну складові пенітенціарної системи. Розроблено теоретичні структурно-логічні та структурно-функціональні ієрархічні моделі архітектурного середовища ПК та їх мереж. Проведено розгорнуту класифікацію складових архітектурного середовища ПК за різними ознаками, з подальшою розробкою загальної типології функціонально-планувальної структури і просторової організації, а також типології особистостей засуджених і службового персоналу. Розроблено принципи, методи і прийоми гармонізації архітектурного середовища виправних установ різних типів і видів, серед яких провідне місце посідають принципи відповідності, адаптивності, фрактальності та контекстуальності. Введено поняття архітектури ПК як окремої самостійної галузі вітчизняної теорії та практики архітектурного проектування, визначено перспективні шляхи її подальшого розвитку у напрямку гуманізації та прозорості.