Наведено результати вивчення особливостей формування солонців лучних кіркових, мілких, середніх і глибоких зони Сухих Степів, їх сольових профілів і фізико-хімічного стану. Виявлено тісний генетичний зв'язок між окремими видами грунтів і встановлено самомеліорацію солонців у процесі їх еволюції від кіркових до глибоких. Досліджено спрямованість і масштаби трансформації екології солонців лучних, які використовуться більше 30-ти років у рисово-люцерновому агроценозі, будови їх профілю, водного та сольового режимів. Розроблено й використано усереднену модель, яка характеризує найважливіші фізико-хімічні показники окремих генетичних горизонтів з урахуванням долі виділених видів солонців у структурі грунтового покриву. Виявлено специфіку процесів розсолення та розсолонцювання солонців під затоплюваною культурою рису.