Явище набуття словами нових значень розглянуто в кількох дослідницьких парадигмах: семасіологічній - як семантичну деривацію, ономасіологічній - як вторинну номінацію, етнопсихолінгвістичній - як засіб формування і зміни мовної картини світу російського етносу та як відображення колективних стереотипів, властивих даному етносові. Дослідження спрямовано на розробку інтегрованої лінгвістичної галузі - семантичної дериватології і на вивчення особливостей семантичної деривації, характерних для російської мови другої половини XX ст. На основі мультипарадигмального підходу визначено межі семантичної дериватології як цілісної науки про утворення нових значень слів, виявлено риси, притаманні семантичній деривації - вторинній номінації російської мови другої половини XX ст., встановлено їх зв'язок з колективними стереотипами світосприймання та історично зумовленими культурно-соціальними процесами, характерними для соціуму в даний період.