Вперше охарактеризовано систему принципів відсторонення працівника від роботи, яка охоплює поєднання інтересів роботодавця, працівника й держави, диференціацію підстав цього явища, попереджувально-профілактичний характер відсторонення від роботи, безоплатність часу відсторонення працівника від роботи та всесторонню захищеність відстороненого працівника. Висвітлено недоліки рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю лМіжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України. Для створення ефективного механізму підтримання трудової дисципліни ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я запропоновано доповнити реченням такого змісту: лНа вимогу роботодавця працівник, щодо якого є підозра стосовно появи на роботі у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, зобов'язаний пройти медичний, наркологічний або психіатричний огляд». З метою належної реалізації конституційного принципу рівності й відсутності дискримінації висловлено міркування закріпити у ст. 22 Закону України лПро державну службу» положення, за яким на час службового розслідування зберігається заробітна плата, якщо з державного службовця було знято безпідставне звинувачення або підозра. Акцентовано увагу на доцільності законодавчого закріплення права працівника відмовитися від виконання роботи, передбаченої трудовим договором, у випадку ненадання йому роботодавцем можливості пройти обов'язкове навчання, інструктаж чи перевірку знань з охорони праці та протипожежної охорони.

Наведено соціально-правову характеристику відсторонення працівника від роботи, розкрито його історичний і зарубіжний досвід. Розглянуто систему класифікації підстав відсторонення працівників від роботи. Описано випадки відсторонення працівників від роботи з ініціативи роботодавця або уповноваженого державного органу.

Визначено поняття "відсторонення від роботи", здійснено класифікацію підстав відсторонення працівника від роботи. Розглянуто випадки відсторонення від роботи з ініціативи осіб, що не є стороною трудових правовідносин.