Висвітлено проблему діагностування та керування процесами функціонування грунтів України з використанням графічних моделей їх буферності. Наведено основні методологічні підходи щодо вивчення грунтових систем, а також нові напрями у розвитку агрономічного й екологічного грунтознавства. Розглянуто питання природи буферних механізмів грунтів, стійкості їх функціонування та значимості для саморегуляції грунтової родючості.

Освещена проблема диагностирования и управления процессами функционирования почв Украины с применением графических моделей их буферности. Приведены основные методологические подходы к изучению почвенных систем, а также новые направления в развитии агрономического и экологического почвоведения. Рассмотрены вопросы природы буферных механизмов почв, стойкости их функционирования и значимости для саморегуляции почвенного плодородия.

Висвітлено проблему сучасної меліорації кислих і солонцевих грунтів (КіСГ), географію, генезу та агроекологічні особливості грунтів фонду хімічної меліорації. Проаналізовано роль і перспективи меліорації грунтів як невід'ємної складової системи меліоративного землеробства. Описано алгоритм організації робіт з меліорації грунтів, формування та удосконалення нормативно-методичної бази та інформаційного забезпечення. Визначено альтернативні напрями використання КіСГ з урахуванням зміни соціального устрою та переходу на ринкові засади агрогосподарювання, перспективні напрями науково-дослідних робіт з проблем меліорації малопродуктивних земель.

Освещены проблема современной мелиорации кислых и солонцовых почв (КиСП), география, генезис и агроэкологические особенности почв фонда химической мелиорации. Проанализированы роль и перспективы мелиорации почв как неотъемлемой составляющей системы мелиоративного земледелия. Описан алгоритм организации работ по мелиорации почв, формирования и усовершенствования нормативно-методической базы и информационного обеспечения. Определены альтернативные направления использования КиСП с учётом изменения социального строя и перехода на рыночные основы агрохозяйствования, перспективные направления научно-исследовательских работ по проблемам мелиорации малопродуктивных земель.

Проаналізовано особливості гідроморфного грунтоутворення на території України, специфіку морфолого-генетичної будови торфовищ, їх географію, хімічні, фізичні та біологічні властивості торфових грунтів (ТГ). Охарактеризовано основні оцінні показники якості торфу і ТГ. Висвітлено сучасний агроекологічний стан осушуваних ТГ, їх роль і функції в екологічних системах. Визначено закономірності еволюції осушуваних торфовищ за різних умов та тривалості використання. Викладено діагностично-класифікаційну структуризацію органогенних грунтів та системного управління їх родючістю в контексті антропогенних змін. Обгрунтовано концепцію комплексного використання торфово-земельного ресурсу України.

Проанализированы особенности гидроморфного грунтообразования на территории Украины, специфика морфолого-генетической структуры торфяников, их география, химические, физические и биологические свойства торфяных грунтов (ТГ). Охарактеризованы основные оценочные показатели качества торфа и ТГ. Освещены современное агроэкологическое состояние осушиваемых ТГ, их роль и функции в экологических системах. Определены закономерности эволюции осушиваемых торфяников в разных условиях и продолжительности использования. Представлена диагностическо-классификационная структуризация органогенных грунтов и системного управления их плодородностью в контексте антропогенных изменений. Обоснована концепция комплексного использования торфяно-земельного ресурса Украины.

Висвітлено сучасні підходи та перспективи комплексного використання (природоохоронного, сільськогосподарського, промислово-видобувного) торфово-земельного ресурсу (ТЗР) України. Подано загальну характеристику природних властивостей торфових грунтів (ТГ) і родовищ, висвітлено їх географію, описано особливості морфогенетичної будови, фізичні та хімічні властивості. Увагу приділено екологічним функціям, збереженню та відновленню торфово-болотних утворень. Визначено високу екологічну вразливість осушених ТГ, обгрунтовано доцільність комплексного використання ТГ і торфовищ, ренатуралізації деградованих ТГ і вироблених торфовищ. Висвітлено перспективи використання ТЗР для вирощування швидкорослих енергетичних гідрофільних рослин.

Сформульовано основні принципи, сучасні методологічні та технологічні підходи у вирішенні проблем хімічної меліорації грунтів. Розглянуто географію, генезу й агроекологічні особливості грунтів, що потребують хімічної меліорації. Визначено місце, роль та перспективи меліорації грунтів як невід'ємної складової всієї системи інтенсивного землеробства. Наведено можливий вибір альтернативних заходів з меліорації хімічно деградованих грунтів. Подано алгоритм організації робіт з меліорації грунтів, формування й удосконалення нормативно-методичної бази й інформаційного забезпечення.

Висвітлено ретроспекцію земельних відносин, методологічні та стратегічні проблеми збалансованого розвитку землекористування на Прикарпатті. Проаналізовано методологічні підходи щодо вирішення проблем інновацій у системі землекористування та ландшафтно-адаптованого землевпорядкування. Показано місце та роль грунтового покриву, природно-заповідного фонду, лісоценозів і лісокультури у збалансованому землекористуванні. Висвітлено перспективи впровадження в практику землекористування на Прикарпатті агротехнологічних інновацій.

Наведено результати польових досліджень щодо ефективності технології локальної меліорації дерново-підзолистих грунтів Полісся. Показано високу ефективність і рентабельність даної технології, яка дає можливість в сучасних умовах отримати чистий прибуток на рівні 203 грн/га та майже в 1,6 рази зекономити енергетичні ресурси й підвищити окупність енергії, що витрачені на приріст урожаю.

Розглядається проблема сільськогосподарського використання територій, зайнятих родючими чорноземними грунтами з поширеними на них численними блюдцеподібними западинами, які через свою водоакумулюючу дію та наявність в їх межах періодично перезволожених грунтів унеможливлюють отримання стабільно високих урожаїв. Порушено також деякі питання впровадження на таких землях нових ресурсозберігаючих технологій водорегулювання.

Висвітлено причини істотного погіршення сучасного агроекологічного стану грунтів Полісся. Наведено найперспективніші шляхи відтворення їх родючості й екологостабілізувальних функцій. Обгрунтовано технологію локальної меліорації грунтів.

Розглянуто особливості гідрогеохімічних функцій торфових земель та обгрунтовано цільові завдання ренатуралізації екологічно значущих осушених торфово-болотних комплексів.

Висвітлено стан, проблеми і перспективи подальшої меліорації грунтів в Україні. Розкрито сучасні методично-технологічні засади проведення хімічної меліорації кислих та солонцевих грунтів.

Освещены вопросы состояния, проблемы и перспективы дальнейшего развития мелиорации земель в Украине. Раскрыты современные методико-технологические принципы проведения химической мелиорации кислых и солонцовых почв.

Обгрунтовано необхідність і актуальність науково-дослідних робіт з метою вивчення буферних механізмів грунту. Розглянуто стан і перспективи досліджень функціональної стійкості грунтів на підставі їх буферних характеристик. Показано значущість використання показників буферності у практиці діагностування, прогнозування й оптимізації грунтової родючості.

Висвітлено питання деградації гідроморфних біогеоценозів під впливом меліорації, перспективні шляхи їх раціонального використання і відновлення екологічних функцій.

Освещены вопросы деградации гидроморфных биогеоценозов под влиянием мелиорации, перспективные пути их рационального использования и восстановления экологических функций.

The article deals with degradation of hydromorphous biogeocenosa (wetlands) under the influence of amelioration, prospective ways of their rational use, and restoration of their ecological functions.

Узагальнено, систематизовано та висвітлено різноманітні види меліорацій, які наявні у меліоративній практиці. Надано генетичну характеристику грунтів меліоративного фонду, їх екологічного стану, визначено перспективи інноваційного розвитку основних видів меліорацій. Акцентовано увагу на необхідності постійного моніторингу меліорованих земель для своєчасного внесення технологічних корективів у їх експлуатацію. Описано конструктивні особливості сучасних водорегулювальних меліоративних систем. Доведено важливість науково обгрунтованого вибору та реалізації комплексу меліоративних прийомів з використанням синергетичного методологічного підходу. Кожний прийом цього комплексу в сукупності підсилює його загальний позитивний ефект. Проаналізовано нормативно-методичне, законодавчо-правове й інвестиційно-інноваційне забезпечення розвитку меліорацій.

Досліджено грунти, що зазнають періодичного та постійного перезволоження (гідроморфні), а також з підвищеною кислотністю грунтового середовища (ацидні), яким притаманна контрастна диференціація грунтового профілю, висока динамічність окисно-відновного потенціалу та вуглецево-азотних трансформацій. Висвітлено теоретичні принципи системного управління грунтовими режимами. Подано сучасну дефініцію родючості та окультуреності грунтів у методологічному контексті структурно-функціонального підходу. Акцентовано увагу на проблемі діагностики та оптимізації елементів родючості, вирішення якої здійснено на теоретичних засадах показників буферних властивостей грунтів - оціночних критеріїв саморегуляції їх режимів (факторів родючості). Показано роль і місце меліорації в управлінні родючістю гідроморфних і кислих грунтів.

Визначено актуальність та перспективність вирішення проблем системного управління трансформацією грунтів та їх родючим потенціалом у контексті євроінтеграційних процесів. Висвітлено роль грунтово-земельних ресурсів у стратегії збалансованого (сталого) розвитку. Обгрунтовано необхідність впровадження системного управління грунтовими ресурсами в Україні, запропоновано заходи, які сприятимуть вирішенню проблеми охорони грунтів та підвищенню їх родючості. Розглянуто напрями удосконалення інформаційного забезпечення щодо стану грунтових ресурсів для формування системного управління землекористуванням. Виявлено основні напрями удосконалення наукового забезпечення управління грунтовими ресурсами України.

Піднято проблему ідентифікації гідроморфних грунтів, передусім тих, що зазнали істотних змін під впливом осушення та інтенсивного сільськогосподарського використання. Цільова задача - оцінити сучасний стан та показати особливості вирішення проблемних питань з розпізнавання гідроморфних грунтів під час польового обстеження, в тому числі, антропогенно трансформованих, для вибору перспектив їх подальшого використання. Показано особливості методичних підходів до розробки критеріїв і параметрів для оцінювання ступеня трансформованості гідроморфного грунту. Проблемним питанням залишається діагностика мінеральних грунтів як підгрунтового, так і поверхневого водного живлення, за характером і ступенем оглеєності. Для осушених торфових грунтів важливими оцінювальними критеріями є показники гідрофобності, мінералізованості та гідробуферної здатності, об'єктивні методи визначення яких практично відсутні. Акцентовано увагу на необхідності розроблення шкал (нормативів) для діагностування гідроморфних грунтів з наданням переваги тим критеріям, без яких унеможливлюється раціональний вибір управлінських рішень в режимі обігу земель і землекористування.

Систематизовано всі типи меліорацій і види меліоративних навантажень з метою аналітичного оцінювання можливих екологічних та економічних ризиків. Доведено, що методологічне розв'язання проблеми екологічних ризиків може бути успішним лише за наявності чіткої та обгрунтованої систематики зовнішніх меліоративних навантажень на грунтовий покрив. Підкреслено важливість забезпечення стадійності проектування меліорацій, де першочерговим мають бути інвентаризація проблем, що потребують виправлення і перспектив подальшого практичного використання земель. Показано, що меліорація - це, як правило, жорстке втручання в закономірний процес перебігу масо- і енергопотоків в екосистемах. Тому будь-який меліоративний захід повинен мати всебічно обгрунтовану підставу для застосування. Сформульовано основні положення перспективних напрямів меліорації грунтів в Україні з обгрунтованим підходом до запобігання негативним наслідкам.

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.135-23

Рубрики:

Алювіально-дернові ґрунти. Заплавні ґрунти бореального поясу

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Науково обгрунтовано національні індикатори прояву деградації грунтів і процесів опустелювання земель, основні напрями досягнення їх нейтрального рівня та вдосконалення інформаційного й інституційного забезпечення виконання відповідних добровільних національних завдань. Запропоновано в ролі концептуальної платформи провадження системних заходів на землях сільськогосподарського призначення щодо виконання зобов'язань України в рамках Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням.