Наведено результати вивчення впливу тривалого (45 років) застосування добрив на фізико-, агрохімічні й агрофізичні властивості чорнозему опідзоленого важкосуглинкового Правобережного Лісостепу і продуктивність сільськогосподарських культур. Встановлено, що застосування добрив дозволяє зберегти показник обмінної кислотності грунту на рівні рН = 4,6 - 5,4. Залежно від варіантів удобрення, забезпеченість рослин азотом змінювалася, проте залишалася на низькому рівні, забезпеченість фосфором змінювалася від середнього до досить високого, калію - від підвищеного до високого рівня. Грунт характеризується високим вмістом агрономічно цінних агрегатів - 74,2 - 88,2 %. Зазначено, що поєднане застосування органічних і мінеральних добрив сприяє збереженню водостійкої структури агрегатів грунту.

Встановлено, що накопичення органічних речовин у грунті адекватне тривалому антропогенному навантаженню у вигляді тривалого систематичного застосування органічних і мінеральних добрив. Показано, що зростання їх вмісту відбувається у напрямку від мінеральної до органомінеральної систем удобрення та за застосування кожної з них за умов збільшення норм добрив, за виключенням низької норми, де вміст і запаси гумусу тотожні. З'ясовано, що такі якісні характеристики гумусу, як співвідношення C:H, вміст вуглецю гуміневих кислот і вуглецю фульвокислот, активна та пасивна форми мають функціональну залежність з вмістом гумусу, який залежить від норм добрив і систем удобрення в сівозміні. Показано, що лабільна частина органічних речовин грунту (водорозчинна, рухома, детрит) є одним з найчутливіших індикаторів родючості та визначається параметрами вмісту гумусу залежно від особливостей удобрення. Встановлено особливості змін фізико-хімічних, агрофізичних та агрохімічних показників чорнозему опідзоленого за тривалого застосування зростаючих норм добрив за мінеральної, органічної й органо-мінеральної систем удобрення в польовій сівозміні. Показано, що параметри цих змін формуються адекватно змінам гумусового стану грунту під впливом особливостей антропогенного навантаження. Обгрунтовано, що процес грунтоутворення за тривалого застосування добрив розвивається в напрямку розширеного відтворення родючості чорнозему опідзоленого, рівень якого більшою мірою визначається нормами добрив і меншою - системами удобрення.

Висвітлено сучасний стан і перспективи відтворення органічної речовини грунту. Розглянуто гумус як чинник родючості грунту. Встановлено зміни параметрів показників гумусового стану чорнозему опідзоленого важкосуглинкового під впливом тривалого застосування добрив у польовій сівозміні. Наведено доцільні рівні насичення сівозміни органічними та мінеральними добривами та їх поєднання для забезпечення оптимальних фізико-хімічних показників грунту, умов живлення сільськогосподарських культур. Визначено баланс гумусу в грунті та потреби в органічних добривах.

Мета статті - дослідження стану виробничого травматизму та професійних захворювань в Україні, виявлення причин травматизму та шляхів його запобігання. Для визначення кількісних показників, що характеризує загальний рівень виробничого травматизму (акти за формою Н-1) та професійних захворювань (акти за формою П-4) використовували статистичний метод. Проведено порівняльний аналіз стану виробничого травматизму та професійних захворювань на виробництві за галузями нагляду і регіонами України за 2015 - 2017 рр. Встановлено, що показники виробничого травматизму, зокрема зі смертельними наслідками мають тенденцію до зниження. 2017 р. кількість травмованих на виробництві порівняно з 2016 р. зменшилася на 115 осіб, а у 2015 р. спостерігалося збільшення травмованих на 53 особи. Рівень смертельного травматизму в 2017 р. зменшився на 34 і 9 осіб відповідно. Наведено дані про зростання кількості професійних захворювань на виробництві в 2017 р. порівняно з попередніми роками. Встановлено, що найбільше професійних захворювань сталося в галузях добувної промисловості і розробленні кар'єрів. Встановлено, що показники виробничого травматизму, зокрема зі смертельними наслідками, мають тенденцію до зниження. Спостережено зростання кількості професійних захворювань на виробництві порівняно з попередніми роками. Найбільш травмонебезпечними галузями залишаються соціальнокультурна сфера та торгівля, вугільна промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт, машинобудування, металургійна промисловість, будівництво, хімічна промисловість та енергетика.

Незважаючи на впровадження сучасних і більш безпечних технологій, питання виробничого травматизму на сьогодні не втрачає своєї актуальності. Мета статті - аналіз стану виробничого травматизму, зокрема смертельного, по регіонах України та визначення основних причин його виникнення. Встановлено, що протягом 2016 - 2020 рр. показники виробничого травматизму по регіонах України за даними актів H-1/П, пов'язаних із виробництвом, мають тенденцію до зниження рівня кількості потерпілих від нещасних випадків. Рівень смертельного травматизму залишається на високому рівні. 2017 р. порівняно з 2016 р. кількість потерпілих від нещасних випадків збільшилася на 4,2 %, а кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 8,8 %. Упродовж 2017 - 2019 рр. спостерігалося зменшення кількості нещасних випадків на виробництві, а також збільшення кількості смертельно травмованих осіб. Внаслідок пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19) 2020 р. відбулося різке збільшення кількості потерпілих від нещасних випадків на виробництві - 6646 осіб (в т.ч. смертельно - 393), що більше на 51,3 % порівняно з 2019 р., а кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 4,1 %. З них 3054 (в т.ч. смертельно - 66) - потерпілі від випадків гострого професійного захворювання з діагнозом COVID-19, що становить 46 % від загальної кількості потерпілих. 2020 р. зареєстровано 3592 (з них 327 - смертельно) потерпілих від нещасних випадків на виробництві без урахування гострих професійних захворювань на COVID-19. Порівняно з 2019 р. кількість нещасних випадків без урахування гострих професійних захворювань на COVID-19 зменшилась на 18,3 %, а кількість смертельно травмованих осіб зменшилась на 20,2 %. До найбільш травмонебезпечних регіонів України, в середньому за 2016 - 2020 рр., за кількістю нещасних випадків, зокрема зі смертельними наслідками відносяться: Дніпропетровська область, Донецька область, м. Київ, а також Львівська, Запорізька, Київська та Харківська області. Серед основних причин настання нещасних випадків перше місце посідають організаційні (62,9 %), друге - психофізіологічні (19,5 %), третє - технічні (11,0 %), четверте - інші причини (6,6 %).