Висвітлено соціально-економічні та етнополітичні процеси в південноукраїнському регіоні в ХІХ - на початку ХХ ст. та в роки Першої світової війни і революції. Розглянуто питання модернізації краю та його інтеграції у складі загальноукраїнського національно-територіального комплексу. Проаналізовано вплив політичної боротьби у регіоні в 1917 - 1922 рр. на розгортання процесу націотворення, зміни у ставленні міжнародного співтовариства і місцевих політичних режимів щодо національного характеру та територіальної приналежності Південної України.

Освещены социально-экономические и этнополитические процессы в южноукраинском регионе в ХІХ - начале ХХ ст., а также в годы Первой мировой войны и революции. Рассмотрены вопросы модернизации края и его интеграции в составе общеукраинского национально-территориального комплекса. Проанализированы влияние политической борьбы в регионе в 1917 - 1922 гг. на развёртывание процесса нациообразования, изменения в отношении международного сообщества местных политических режимов относительно национального характера и территориальной принадлежности Южной Украины.

Розглянуто Південь України як окремий історичний регіон і запропоновано комплексне сприйняття його ролі і місця в історії України та сусідніх країн за умов капіталістичної модернізації, Першої світової війни і революції 1917 - 1921 рр. Розглянуто соціально-економічні та політичні процеси і події, що відбувалися в даному регіоні у зазначених хронологічних межах та відіграли важливу роль для формування майбутнього України, Росії та країн Центрально-Східної Європи.

Рассмотрен Юг Украины как отдельный исторический регион и предложено комплексное восприятие его роли и места в истории Украины и соседних стран в условиях капиталистической модернизации, Первой мировой войны и революции 1917 - 1921 гг. Рассмотрены социально-экономические и политические процессы и события, происходившие в данном регионе в отмеченных хронологических границах и сыгравшие важную роль в формировании будущего Украины, России и стран Центрально-Восточной Европы.

Розглянуто історію південного регіону України XIX - першої чверті XX ст. На широкій фактологічні базі охарактеризовано процеси, що відображають інтеграцію Півдня в національно-територіальному комплексі України в даний період, і пов'язані з цим націотворчі процеси в регіоні. Розкрито суперечливий вплив Першої світової війни на модернізацію та націотворення на його території. Проаналізовано вплив політичної боротьби на Півдні України в 1917 - 1922 рр. на інтенсифікацію націотворчих процесів. Охарактеризовано зміни у ставленні міжнародного співтовариства та місцевих політичних режимів до питання про національних характер і територіальну приналежність Півдня України. Увагу приділено еволюції поглядів більшовиків у 1918 - 1922 рр. на місце даного регіону в адміністративно-територіальному устрої радянської держави.

Рассмотрена история южного региона Украины XIX - первой четверти XX в. На широкой фактологической базе охарактеризованы процессы, отражающие интеграцию Юга в национально-территориальном комплексе Украины в данный период, и связанные с этим нациообразовательные процессы в регионе. Раскрыто противоречивое влияние Первой мировой войны на модернизацию и нациообразование на его территории. Проанализировано влияние политической борьбы на Юге Украины в 1917 - 1922 гг. на интенсификацию нациообразовательных процессов. Охарактеризованы изменения в отношении международного сообщества и местных политических режимов к вопросу о национальном характере и территориальной принадлежности Юга Украины. Уделено внимание эволюции взглядов большевиков в 1918 - 1922 гг. на место данного региона в административно-территориальном устройстве советского государства.

Проведено комплексне дослідження історії південного регіону України в XIX ст. - на початку 1920-х рр. у контексті формування модерної української нації. На широкій фактологічній базі охарактеризовано основні процеси, що відтворюють його інтеграцію у національно-територіальному комплексі України у даний період і пов'язані з цим націєтвірні процеси в регіоні. Розкрито суперечливий вплив Першої світової війни на модернізацію та націєтворення у південному регіоні України. Проаналізовано вплив політичної боротьби на даній території в 1917 - 1922 рр. на інтенсифікацію націєтвірних процесів. Досліджено зміни у ставленні міжнародного співтовариства та місцевих політичних режимів до питання про національний характер і територіальну належність Південної України. Висвітлено еволюцію поглядів більшовиків у 1918 - 1922 рр. щодо місця Півдня України в адміністративно-територіальному устрої радянської держави.

Висвітлено теоретичні аспекти дослідження та концептуальні засади розвитку критичного мислення (КМ) старшокласників у процесі навчання історії. Розкрито основи КМ як мислення усвідомленого, самостійного, рефлексивного, цілеспрямованого, обгрунтованого, контрольованого та самоорганізованого. Викладено методику розвитку КМ у контексті залучення школярів до розв'язання проблемних задач з використанням проблемних методів та інтерактивних форм навчання на підставі наукового діалогу та рефлексії пізнавальної діяльності. Визначено компоненти даної методики, зокрема, цільовий, змістовний, організаційний та результативний.

Проаналізовано особливості етнічного складу населення міст Півдня України в середині 1920-х рр. Надано характеристику етнічного складу населення міст на базі матеріалів Всесоюзного перепису населення 1926 р. Висвітлено чисельність і частку національних меншин у складі міського населення кожного з округів південноукраїнського регіону.

Проаналізовано регіональний рух як складову суспільно-політичних рухів на Півдні України на початку ХХ ст. Висвітлено причини появи регіонального руху. Розглянуто проекти створення Південноросійської республіки, плани лейтенанта П. Шмідта по створенню республіки на Півдні України та діяльність організацій підприємців Півдня України у контексті регіонального руху. Охарактеризовано взаємини учасників українського національного і регіонального руху.

Висвітлено процес появи одеського Конвенту, органу революційної влади в Одесі в жовтні - грудні 1905 р. Охарактеризовано особовий склад цього органу. Проаналізовано діяльність Конвенту у контексті ідеї регіоналізму.

Проаналізовано місце південноукраїнського регіону в планах держав Троїстого союзу в роки Першої світової війни. Визначено, яким чином на зовнішню політику Німеччини, Австро-Угорщини та їх союзників впливав факт існування українського народу та його прагнення до національного визволення і створення своєї держави.

Проаналізовано основні процеси, що демонструють інтеграцію Півдня в національно-територіальний комплекс України в ХIХ - на початку ХХ ст. Визначено специфіку імперської політики в південноукраїнському регіоні (Новоросії). Виділено особливості становища Півдня в 1917 - 1921 рр. і охарактеризовано вплив української влади на процес інтеграції південноукраїнського регіону до складу української держави. Показано еволюцію поглядів більшовиків у 1918 - 1922 рр. на національно-територіальний характер Півдня України і його місце в адміністративно-територіальному устрої держави.

Розглянуто процес розвитку загальноросійських партій і громадсько-політичних організацій на Півдні України за доби УЦР. Найбільшою популярністю серед населення регіону користувалися представники соціалістичних сил, які були репрезентовані на Півдні провідними соціалістичними партіями - більшовиками, меншовиками, есерами, есерами-максималістами. У регіоні набула розвитку діяльність енесів та анархістів. Підтримку населення регіону здобули кадети. Загальноросійські організації консервативного напряму, репрезентовані місцевими товариствами - "РУСЛО" (Херсон), "Свободная Россия" (Катеринослав) та ін., особливої популярності серед мешканців Півдня не мали. Ставлення загальноросійських сил до УЦР було неоднозначним.

Здійснено теоретико-методологічне обгрунтування нових просторово-часових підходів до дослідження регіональної специфіки Сходу та Півдня України. Розглянуто історичні витоки диспропорцій та асиметрій у регіональному розвитку регіонів, глибинні причини відмінностей політичних орієнтацій, ментальності та історичної пам'яті населення. В основу покладено матеріали Всеукраїнської наукової конференції "Дослідження Сходу і Півдня України в історичній ретроспективі: підсумки і проблеми" (червень 2014 р.).

Охарактеризовано основні спроби реалізації імперського проекту "Новоросія", тобто політики царського уряду, спрямованої на приєднання південноукраїнських земель до корінної російської території та невизнання українського характеру Півдня України; а також дій Тимчасового уряду Росії у 1917 р., спрямованих на виведення Півдня України з під юрисдикції Центральної Ради.

Проаналізовано сепаратистську політику більшовиків у південноукраїнському регіоні, який в контексті імперської політики щодо України сприймався як "Новоросія". Доведено, що у ставленні до південноукраїнського регіону більшовики продовжили традицію царської влади та Тимчасового уряду. Південь України вони вважали "Новоросією" - частиною етнічної Росії. Більшовики пішли шляхом створення у регіоні радянських республік, які підпорядковувалися радянському російському центру і виявилися нежиттєздатними. На 1919 р. більшовики відмовилися від ідеї відновлення радянських республік, а південноукраїнський регіон став частиною Радянської України.

Розглянуто обставини появи в 1764 році російського імперського проекту "Новоросія". "Новоросія" як адміністративно-територіальна одиниця в різних формах (губернія, генерал-губернаторство) існувала з 1764 р. і була остаточно ліквідована у 1872 р. Хоча і після її ліквідації ставлення до регіону не змінилося. Південна Україна сприймалася як частина Російської держави не лише в суто правовому значенні (як визнана у міжнародно-правових актах частина імперії), а навіть як частина етнічної Росії. У російському суспільстві домінувало принципове невизнання факту існування українців як окремого народу.

Розкрито еволюцію у ставленні махновців до національно-визвольної боротьби українців 1917 - 1921 рр. та української ідеї - від неприйняття до готовності діяти узгоджено з її прихильниками. Зроблено змогу відповісти на питання - чому виступаючи спочатку принциповими противниками суверенітету України, махновці наприкінці 1920 - на початку 1921 рр. схилялися до необхідності врахування національного фактору у визвольній боротьбі і навіть спільних дій з українськими силами. Наголошено на тому, що неспроможність двох сил - УНР та РПАУ(м) діяти узгоджено мала трагічні наслідки для української державності, адже розрізнені національні сили були поодинці зломлені військовою силою більшовиків.

Мова йде про особливості Української революції початку ХХ ст. у південноукраїнському регіоні. Головну увагу зосереджується на національному відродженні і пов'язаних з ним процесах українського націєтворення, які відбувалися на Півдні України 1917 - на початку 1918 рр. Охарактеризовано антиукраїнська політики Тимчасового уряду і більшовицького Раднаркому Росії, спрямована на дезінтеграцію України, спроби відірвати від неї південний регіон, включивши його до складу Росії. Розкрито обставини, які привели до провалу цих спроб. Накреслено перспективи дальшого дослідження теми.

На підставі новітніх досягнень вітчизняної і зарубіжної історіографії подано систематичний виклад тем, присвячених минулому України за період з початку Першої світової війни 1914 р. до закінчення Другої світової війни 1945 р.

Мета дослідження - проаналізувати обставини формування і розкрити зміст наукової схеми історії Україні, яка охоплює період з кінця XVIII по початок XX ст. (до 1917 р.), розробленої в еміграції видатним українським істориком О. Оглоблиним. Методологія дослідження грунтується на комбінації загальнонаукових, історичних та міждисциплінарних прийомів наукового пізнання. Вперше показано, як протягом півстолітньої науково-дослідницької діяльності О. Оглоблин оновив погляд на історичний процес, який втілився у його проекті схеми історії України з кінця XVIII по початок XX ст. Висновки: необхідність створення нової аналітичної схеми була викликана об'єктивними умовами, які склалися в історичній науці після Української революції 1917 - 1921 рр. Попередня аналітична схема історії М. Грушевського, розроблена в 1904 р., мала узагальнюючий характер і не могла достатньо повно враховувати важливі історичні процеси, які відбувалися в Україні в XIX - на початку XX ст. Відчувалася потреба у її актуалізації відповідно до нових історичних умов. Спробу зробити це здійснив видатний український історик О. Оглоблин. Успішній роботі над схемою сприяв досвід дослідницької роботи в Україні, яку він проводив разом з іншими молодими дослідниками української неоромантичної історіографічної течії в 1920-х рр. Концепція О. Оглоблина не заперечує схему М. Грушевського, а є її продовженням і конкретизацією для умов "довгого XIX ст.". Історик виділив сім основних взаємозалежних процесів, комплексна розробка яких необхідна для формування наукового бачення історичного процесу в Україні в XIX - XX ст. Ідеться про територіальний, економічний і політичний процеси, а також процеси формування української провідної верстви, соціальної структури, української культури і модерної української нації. У результаті консолідації на основі цих процесів населення Лівобережної, Правобережної і Південної України відбувалося формування єдиного національно-територіального комплексу Великої України і формування модерної української нації, як необхідної умови досягнення державної незалежності. У завершеному вигляді зміст цієї аналітичної схеми О. Оглоблин оголосив у США у грудні 1970 р. Практичне значення дослідження полягає у тому, що його матеріали і висновки відкривають можливості для суттєвого поглиблення і оновлення сучасних уявлень про історичне минуле України.