Вивчено соціально-психологічні чинники розвитку групової навчальної діяльності. Проаналізовано стратометричну концепцію інтрагрупової активності колективу, яка покладена в основу дослідження. Розроблено трифакторну модель розвитку контактної групи, показано напрями розвитку учнівського колективу. Розкрито особливості неформальних міжособистісних взаємин у старшій школі. Показано, що емпіричне дослідження соціально-психологічних чинників розвитку групової навчальної діяльності вимагає застосування комплексної дослідницької стратегії та різних методів і підходів. Як емпіричні референти обрано локус старшокласника у неформальній структурі учнівського колективу, групову динаміку учнівського колективу та успіхи учнів у навчанні. Досліджено особливості неформальних міжособистісних взаємин учнів у старшій школі. Обгрунтовано та розроблено корекційно-розвивальну програму формування міжособистісних взаємин у класному колективі. Експериментально підтверджено ефективність запропонованої програми. Емпірично встановлено, що основними соціально-психологічними чинниками розвитку групової навчальної діяльності старшокласників є згуртованість, ціннісно-орієнтаціна єдність, соціометричний статус та емоційна експансивність.

Викладено методологічні засади аналізу психологічного змісту професійного самовизначення військовослужбовців-контрактників. Розглянуто проблеми підготовки практичних психологів в системі вищої освіти. Розкрито характерологічні особливості перфекціоністів. Показано особливості процесу адаптації особистості студента до умов технікуму на сучасному етапі. Акцентовано увагу на питаннях надійності та валідності психодіагностичних методів і методик у прикладній психології. Визначено перспективи застосування рисункових методів у політико-психологічних дослідженнях.