Розглянуто проблему регулювання відносин, що виникають у сфері структурної модернізації економіки України. Досліджено базові основи взаємозв'язку модернізаційних та інноваційних структурних трансформацій, що має першочергове значення для підвищення ефективності структурних змін. Розкрито індикатори структурних зрушень та їх імплементацію у модель економічного розвитку країни, а також наукові підходи до формування фінансового мезанізму структурної модернізації економіки. Проаналізовано структуру економіки України як результат комплексної дії фінансових важелів та інститутів. Узагальнено окремі напрями зарубіжного досвіду, визначено концептуальні засади нагромадження потенціалу структурної модернізації економіки України. Розроблено пропозиції щодо активізації ролі банків у структурній модернізації, з удосконалення окремих механізмів та інструментів як чинника формування та нагромадження додаткових фінансових ресурсів структурних трансформацій.

Висвітлено сутність, основи та завдання організації оподаткування фінансових установ. Розглянуто особливості фінансових установ як суб'єктів оподаткування. Досліджено зарубіжний досвід оподаткування фінансових установ. Увагу приділено особливостям сплати податків окремими фінансовими установами. Висвітлено особливості податкового контролю у сфері оподаткування фінансових установ.

Доведено, що за сучасних умов Україна не готова до глобальної інтеграції наглядових структур, але зміни у державному контролі об'єктів і суб'єктів ринку фінансових послуг є об'єктивно необхідними. Реалізація сформульованих пропозицій сприятиме усуненню проблем дублювання повноважень і конфлікту інтересів у сфері впливу регулювальних органів на ринок фінансових послуг України.

В результаті дослідження шляхом розмежування понять податкової оптимізацїі та ухилення від сплати податків визначено концептуальні засади та напрями вдосконалення корпоративного податкового планування у сфері фінансових послуг України.

Інвестиційно-інноваційний шлях розвитку економік формує вагоме підгрунтя для ведення конкурентного бізнесу, зростання доходів населення, формування економічної безпеки на всіх рівнях. Тому за сучасних умов управління інвестиційно-інноваційними проєктами (ІІП) як основними інструментами розвитку діяльності суб'єктів економічної діяльності потребує систематичного контролювання та регулювання впродовж усього процесу їх виконання, що дозволить виявити ризики та запропонувати заходи щодо їх нівелювання на початкових стадіях. Мета статті - виокремлення основних інструментів і визначення механізмів їх застосування при управлінні ІІП. Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності ІІП. Охарактеризовано сучасний стан управління ІІП в Україні. Визначено новітні підходи та запропоновано низку заходів щодо активізації ефективнішого управління ІІП на підприємствах. Відзначено, що застосування проєктного підходу відіграє значну роль у формуванні та розвитку підприємницької діяльності. Наголошено на необхідності та важливості розроблення тактики та стратегії реалізації таких проєктів, що дозволить у майбутньому отримати максимальні дивіденди від вкладених інвестицій. Вказано на необхідності державної політики щодо формування сприятливого інвестиційного клімату. Висновки: запропоновано шляхи вдосконалення управління ІІП на підприємствах. Обгрунтовано гіпотезу для подальших наукових пошуків щодо унеможливлення виникнення ризиків у процесі управління ІІП. Сформульовано низку висновків та рекомендації, які спрямовані на визначення основних інструментів і механізмів їх застосування при управлінні ІІП.