Зазначено, що політика забезпечення грошово-кредитної стабільності повинна бути спрямована на виважене використання грошово-кредитних інструментів для уповільнення інфляційної динаміки, зниження фінансових ризиків кредитного буму споживчої спрямованості.

Узагальнено теоретико-методологічні погляди на роль грошово-кредитної політики в системі регулювання економічного розвитку на межі XX - XXI ст., комплексно проаналізовано макро- та мікроекономічні аспекти її реалізації в Україні. Розкрито механізми впливу валютно-курсової політики НБУ на макро- та мікропроцеси в державі. Здійснено оцінку ролі банків і ринку цінних паперів у системі фінансового забезпечення економічного розвитку України.

Обобщены теоретико-методологические взгляды на роль денежно-кредитной политики в системе регулирования экономического развития на рубеже XX - XXI вв., комплексно проанализированы макро- и микроэкономические аспекты ее реализации в Украине. Раскрыты механизмы влияния валютно-курсовой политики НБУ на макро- и микропроцессы в государстве. Осуществлена оценка роли банков и рынка ценных бумаг в системе финансового обеспечения экономического развития Украины.

Розглянуто оптимізаційну динамічну модель рівноважного економічного зростання; на базі принципу Беллмана визначено внутрішню структуру оптимальної норми нагромадження. За допомогою синтезу одержаних результатів і моделі IS-LM для відкритої економіки виявлено структуру оптимальної грошової маси та компенсуючого монетарного мультиплікатора розширення державних видатків.

Порушено проблему відсутності узагальненого універсального визначення рівноваги економічної системи для економічних систем різного типу, що є однією з причин методологічного розриву між економічною теорією макро- і мікрорівня. Здійснено спробу розробити таке визначення на базі концепції функціонального інваріанта.

Запропоновано новий методологічний підхід до визначення феномена фінансової стабільності та її кількісної оцінки. Розроблений теоретичний інструментарій, що включає концепції потенціалів фінансової дестабілізації та режимів фінансової рівноваги для економічних систем різного рівня, дозволяє закласти підвалини загальної теорії фінансової стабільності. Це дає можливість по-новому, з системних позицій, глянути на існуючі парадокси монетарного регулювання і розроблення системи сигналів раннього попередження (EWS - Early Warning System) фінансових криз.

Розглянуто фундаментальні проблеми міжнародних стандартів банківського регулювання і нагляду, пов'язані з їх проциклічністю й обмеженістю використовуваного мікроструктурного підходу. Такий підхід залишає за рамками регулювання найнебезпечніші загрози фінансової стабільності за умов глобалізації - системні ризики. Акцентовано на необхідності зміни парадигми регулювання, розвинуто методологічні підходи до оцінки системних ризиків.

Індекс рубрикатора НБУВ: У526.0-97 + У9(4УКР)260-97

Рубрики:

Загальні роботи <фінанси, грошовий обіг, кредит у світі>

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж24845 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено базові потоки ліквідних коштів банку за допомогою методів системної динаміки, що дозволяє виявити фундаментальні закономірності, які полягають у такому. Динаміка рівня ліквідних коштів, породжувана діяльністю банка з залучення депозитів і надання кредитів, має осциляторний характер і є суперпозицією двох компонент - рівноважної траєкторії й осциляторної функції, що відображає коливання ліквідності стосовно цієї траєкторії. Тобто існують циклічні коливання ліквідності, які мають ендогенну природу і пов'язані з виконанням банком своєї фундаментальної функції. Виявлено закономірності, які визначають фазову частоту й амплітуду цих коливань. Одержані результати можуть бути корисними не лише для прогнозування ліквідних ризиків окремого банку, а і для дослідження умов деструктивної синхронізації в банківській системі, які породжують системні кризи.

Зазначено, що глобальна фінансова криза з драматичною різкістю і безпрецедентними витратами зруйнувала ілюзорне зростання, побудоване на кредитних пірамідах. Як свідчить історія, глобальний ризик таких різких спадів полягає в імовірності запуску ланцюгової реакції наслідків, які в кінцевому підсумку можуть призвести до небезпечних геополітичних зрушень. Одним із кандидатів на роль винуватця втрати контрольованості економічних процесів часто вважають недосконалість методології макроекономічного моделювання і прогнозування. Мета роботи - з'ясувати сутність цього питання, осмислити найгостріші проблеми в цій сфері та визначити можливі напрями їх розв'язання.

Досліджено взаємозв'язок між надмірною концентрацією доходів і каналами поширення кризи як у глобальному масштабі, так і на рівні економіки України. Показано, що з розуміння цього взаємозв'язку випливає більш глибоке усвідомлення факторів, які перешкоджають реалізації потенціалу "економічного дива" в Україні, ризиків неефективних напрямів державних видатків і зростання державного боргу.

Термін "системні ризики" привертає дедалі більшу увагу теоретиків і практиків макроекономічного регулювання, оскільки відбиває фундаментальну проблему поточної глобальної фінансової кризи. Відновлення і реконструкція фінансової системи після актуалізації системного ризику і завдання, що потребує глибокого розуміння і сильної політичної волі. Системні ризики завжди "глибоко всередині", вони мають структурну природу і пов'язані з фундаментальними принципами, на яких побудована система. Тому косметичний ремонт, що маскує симптоми хвороби, може не лише не розв'язати проблему, а загострити її через зволікання з правильним рішенням і подальшим поглибленням фундаментальних структурних диспропорцій. Проблема системних ризиків має давню історію, проте внаслідок опортуністичної поведінки глобальних гравців і конфлікту їх економічних інтересів із цілями фінансової стабільності її досі не розв'язано. З початком глобальної кризи (2008) питання макропруденційної політики, покликаної регулювати системні ризики, знову загострилися, а вжиті заходи не привели до надійних і ефективних результатів. Ретроспективний погляд на цю проблему, може сприяти більшій ясності в розумінні природи системних ризиків і розробленню адекватних заходів макропруденційної політики.

Сьогодні, коли Національний банк України здійснив перехід до режиму гнучкого валютного курсу, виникає багато питань і дискусій щодо доцільності цього кроку. Розглянуто проблему вибору валютного режиму в контексті оптимізації стратегії монетарної політики НБУ з урахуванням сучасних економічних умов і світового досвіду в розв'язанні проблем цього типу.

У 2014 р. економіка України увійшла у стан стагфляційної кризи, яка на початку поточного року набула небезпечного загострення: у лютому відбулася безпрецедентна девальвація гривні до 30 грн./дол., у квітні галопуюча інфляція сягнула 60,9 % у річному вимірі, а падіння ВВП у першому кварталі - 17,2 %. Враховуючи безпрецедентність цих показників за період існування гривні та зростання системних ризиків для економіки України, завдання подолання стагфляційної кризи, тобто зниження інфляції і створення монетарних передумов економічного зростання, є питаннями рівня національної безпеки. Національний банк України (НБУ) повинен мати цілісну середньострокову Стратегію монетарної політики (МП) як основу для визначення щорічних завдань, що закріплюються в Основних засадах грошово-кредитної політики, а також для тактичних оперативних заходів. На основі аналізу найболючіших точок і помилок реалізації МП НБУ за 2014 - квітень 2015 року запропонована стратегія МП та напрямки для термінових тактичних заходів. Ключовою проблемою монетарного регулювання НБУ є невідповідність реалізації МП, зокрема операцій з управління ліквідністю банківської системи, конституційним цілям НБУ щодо забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Проголошений перехід до валютного режиму плаваючого курсу повинен був супроводжуватись реформуванням операційної системи МП щодо оптимізації управління ліквідністю банківської системи для збереження цінової стабільності, чого на жаль не відбулося. Монетарні реформи проведені не були. Не проводяться вони і сьогодні. Нераціональна політика рефінансування не виконувала функцій компенсації відтоку депозитів, а створювала спекулятивний гривневий попит на іноземну валюту. Зокрема, протягом IV кв. 2014 - I кв. 2015 років відбувалась безпрецедентна експансія надкороткострокового рефінансування (овернайт). Це відбувалось на фоні жорстких заходів щодо обов'язкової конвертації у гривню валютних надходжень, які спровокували блокування притоку валюти, різке стиснення офіційного валютного ринку, розвиток тіньових ринків і спекулятивних операцій. Це підсилило девальваційний тиск на гривню і внаслідок ефекту проходження (path-through effect) призвело до розгортання галопуючої інфляції. Глибоке знецінення гривні призвело до відтоку депозитів, загострення проблем неповернення валютних кредитів і значного погіршення банківських балансів. Це одночасно з нераціональними заходами банківського регулювання стало визначальним фактором системної банківської кризи. Суттєвими були також помилки проведення операцій з мобілізації банківської ліквідності: обороти за депозитними сертифікатами НБУ були безпрецедентними - у 2014 році вони наблизилися до обсягу ВВП, а у 2015 році перевищили його. Тобто НБУ штучно створив безризиковий високодохідний для банків інструмент (депозитні сертифікати НБУ) з виплатою високих процентів за рахунок додаткової емісії гривні. Це блокує мотивацію банків до кредитування, порушує фундаментальну функцію міжбанківського ринку і розкручує спіраль профіциту банківської ліквідності на фоні грошового голоду в реальному секторі економіки. Зазначені руйнівні процеси продовжуються і набувають прискорення на момент виходу статті, що потребує ужиття негайних заходів. Запропоновано цілісну систему заходів стратегічного, тактичного і термінового характеру з реформування операційної системи реалізації МП для подолання кризи, зниження інфляції і створення монетарних передумов економічного зростання та підвищення зайнятості.

За допомогою математичного моделювання досліджені властивості блокчейна системи Біткоїна як нового глобального феномена монетарної економіки, що потребує осмислення з точки зору економічної теорії - саморегульованої системи децентралізованої емісії без участі органу монетарної влади. Проаналізовано параметри системи Біткоїна, що задають динаміку саморегульованого емісійного механізму, який працює в піринговій мережі, і забезпечує поступове зростання "грошової маси" із темпами, що знижуються, і переходом в довгостроковому періоді у граничний стан з максимальним обсягом (21 млн BTC). Саморегулювання реалізується через негативний зворотний зв'язок між зміною керуючих параметрів і швидкістю майнінгу біткоїна. Керуючими параметрами є цільовий інтервал значень хеш-функції і рівень складності майнінгу біткоїна (Bitcoin Difficulty), який визначається залежно від відхилень реальної швидкості майнінгу від цільового значення. Це забезпечує підтримку постійної швидкості майнінгу і стійкості темпів емісії. Запропонувано сплайн-функцію, яка описує щорічне збільшення емісії криптовалюти відповідно до протоколу Proof-of-Work в алгоритмі блокчейна Біткоїна. Ця сплайн-функція дозволила встановити монетарне правило, що визначає щорічні темпи емісії. Запропоновано назвати це монетарне правило на ім'я розробника системи Біткоїна - монетарне правило Накамото. Монетарне правило Накамото можна розглядати як перший приклад програмованого монетарного правила, закладеного в алгоритмі децентралізованої емісії на основі технології блокчейна. Центральні банки можуть використовувати аналогічний підхід з необхідними модифікаціями для розробки своїх програмованих монетарних правил на основі технології DLT або блокчейна для емісії цифрових валют центральних банків (CBDC).