Увагу приділено дослідженню символістських концепцій культури та культурного синтезу, проблемі теургії у символістському розкритті культури. На широкому матеріалі символістських концепцій та символістської творчості М. Волошина розглянуто механізми культурного синтезу та культуротворчості, їх реалізацію у поезії, філософії та життєтворчості поета. Доведено, що символізм здійснив значний вплив на формування філософських поглядів М. Волошина 1905 - 1915 pp., а в творчості поета того часу були реалізовані основні концепції теургічного символізму. На основі детального розгляду модерністської, постмодерністської та символістської парадигми зроблено висновок, що ефективний культурний синтез має бути заснований ні на модерністській тотальності, ні на культурній "іронії" постмодерна, а на моделі культурного синтезу, запропонованої символізмом. Основним засобом такого синтезу виявляється теургія - культурна практика, що базується на співробітництві з Богом і через те вносить гармонічне начало у (все)світ, сприяє культурним синтезам. Прогностична функція культурного синтезу пов'язана з культуротворчою та пророчою здібністю поетів. М. Волошин реалізує свою поетичну та прогностичну місію насамперед у "теургічних" ліричних циклах 1905 - 1906 рр. та 1914 - 1915 рр. В теорії культури М. Волошина теургія як облагородженім і перетворення стосується людини, держави, державної машинерії, війни, навіть самого зла (образи демонів, злих сил, руйнівного начала в культурі). Зло та його прояви (гнів, скупість, свавілля, байдужість) мають бути не знищені, а перетворені "з Божою допомогою", як на шляху в Дамаск, - милосердям та любов'ю.