Висвітлено основні етапи історії збирання та вивчення пісенного фольклору Лемківщини та визначено внесок окремих науковців, дослідників і збирачів народної творчості. Виявлено характерні риси пісенної культури Лемківщини та висвітлено еволюцію обрядових і необрядових пісенних жанрів. Проаналізовано особливості функціонування жанрової палітри лемківського пісенного фольклору у професійній і народно-автентичній музиці XX ст. Розглянуто сучасні форми побутування народної пісенності та обрядовості, взаємодію пісенної традиції та новотворчості у сучасній культурі лемківського етносу на Україні. Проаналізовано культурно-просвітницьку діяльність лемківських організацій України та Всеукраїнського товариства "Лемківщина". Зазначено, що народна пісенність лемків існує у живому побутуванні та є складовою частиною сучасної мистецької культури. Сценічний тип репрезентації лемківської народної пісні є однією з головних форм її збереження та популяризації у сучасний період.

Розглянуто пісенну культуру лемків України як предмет культурологічного дослідження. Проаналізовано жанрову типологію й особливості побутування календарної та родинної пісні в лемківських обрядових традиціях. Охарактеризовано необрядову пісенність цієї субєтнічної групи українців. З'ясовано специфіку функціонування пісенної культури лемків України у ХХ - ХХІ ст. Приділено увагу сучасному стану пісенної культури лемків у музичній культурі західного регіону України (тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей). Визначено тенденції трансформації пісенної культури лемків України.

Розглянуто народну музичну культуру лемків і русинів на пограниччі України, Польщі та Словаччини ХХ - ХХІ ст. як системне явище. Узагальнено історіографію із проблем дослідження музичної народної культури пограниччя країн Карпатського регіону, зокрема введено до наукового обігу періодику, біографічні праці, епістолярій, мемуаристику, джерелознавчий масив іншомовної (польської, словацької та ін.) наукової літератури, віртуальних джерел тощо. Актуалізовано й об'єктивно оцінено проблематику русинства. Системно представлено функціонування народної музичної культури лемків України, лемків Польщі та русинів-українців Словаччини, що охоплює музичні цінності й артефакти, види діяльності, суб'єкти діяльності, установи та соціальні інститути, культурно-мистецьке середовище. На основі інтерв'ю та спостережень за творчістю солістів і мистецьких колективів, аналізу аудіальних та аудіовізуальних джерел репрезентовано узагальнений емпіричний матеріал лемківської та русинської народної музичної творчості. Набуло розвитку вивчення феноменів ідентичності та пограниччя на прикладі Карпатського регіону, зокрема порубіжжя України - Польщі - Словаччини. Виокремлено музичну фольклорну традицію як домінантний чинник ідентифікації та самоідентифікації українців Карпатського регіону, зокрема на території Польщі і Словаччини. Обґрунтовано засади трансформації музичної фольклорної традиції та процеси її трансмісії в середовищі лемків і русинів XX - початку XXI ст. Проаналізовано формування та напрями діяльності лемківських організацій України, Польщі, Словацької Республіки, Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань та ін., зафіксовану на численних міжнародних з'їздах, конгресах, конференціях. Представлено різножанрову фольклорну творчість лемківських мистецьких колективів України, Польщі та русинів Словаччини, а також виявлено лемківсько-русинську складову репертуару солістів та естрадних гуртів України і зарубіжжя. Систематизовано динаміку розвитку лемківського фольклорно-фестивального руху в Україні ("Дзвони Лемківщини" м. Монастириська, Тернопільська обл., "Гомін Лемківщини" м. Зимна Вода, Львівська обл., "Лемківскы пацюркы" м. Монастириська, Тернопільська обл.), Польщі ("Лемківська Ватра" м. Ждиня, Польща та ін.), Словаччині ("Сьвіт під Кичером" с. Курів, Свята культури русинів-українців у Свиднику, Фестиваль виконавців народних та авторських пісень русинів-українців Словаччини "Маковицька струна" м. Бардіїв - м. Пряшів та ін.). Визначено роль музеїв країн Карпатського регіону й української діаспори як центрів збереження та дослідження лемківсько-русинської духовної і матеріальної культури. Підкреслено, що, незважаючи на трагічні сторінки історії, жорстоку депортацію з рідних земель, утиски всіх політичних режимів, фінансові труднощі, стрімкий розвиток карпаторусинського руху, лемки та русини Карпатського регіону, всупереч асиміляційним процесам (полонізації, словакізації, русифікації), зберегли свою ідентичність та етнокультурну єдність з українським народом завдяки музичному фольклору у всіх його проявах, який залишається вагомим каталізатором і фактором самоідентифікації, важливою компонентою у скарбниці духовної культури України.