Розглянуто визначальні риси постмодерністського філософського роману. Етнокультурографія в постмодерній літературі проаналізована на прикладі філософського роману "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко з точки зору його світоглядно-філософських та етнокультурологічних вимірів. Досліджені романні переосмислення історії українського народу як етнонаціонального варіанту "постмодерністської свідомості".

Розглянуто феномен міжвидового діалогу мистецтв на прикладі культурних і естетичних взаємоперетинів художньої літератури і живопису. Досліджено мову поетичну та мову живописну, проаналізовано їх взаємовпливи та діалогічні перетини в контексті естетики синтезу мистецтв і поліфонії культури. Розглянуто мотив "секрету" на основі аналізу українського філософського роману "Музей покинутих секретів" Оксани Забужко та живописної творчості Віри Жлудько, розкрито його культуротворчий характер у контексті філософії етнокультури та культурологічної регіоніки. Мотив "секрету" в історії української культури набуває значення "скарбу" Людини, Роду, Етносу, Країни, символізує культурно-історичну самобутність, ідентичність, незборимість, заповідає віднайти генетичну пам'ять та зберегти Дерево Роду, що трансформується в Дерево Пам'яті. З точки зору міжвидового діалогу мистецтв за своєю естетикою "секретів" та їх етнокультурною наповненістю філософський роман "Музей покинутих секретів" нагадують нам творчі пошуки сучасної чернігівської художниці Віри Жлудько. Єї етнокультурні картини візуалізують й увиразнюють культурологічну регіоніку Чернігівського краю, адже несуть в собі естетику придеснянської зачарованості та дивовижності.

Здійснено культурологічне дослідження українського філософського роману як феномена національної культури. Проаналізовані основні художньо-стильові різновиди українського філософського роману ("історіософський", "інтелектуальний", "химерна проза", постмодерністський філософський роман та філософсько-фантастичний), кожен з яких має етнонаціональні складники художньо-літературного дискурсу - ментальність, рідна мова, міфопоетика, традиційний світогляд, що впливають на формування етнокультурної ідентичності. В контексті етнокультурології розглянуто ментально-архетипові принципи, світоглядно-екзистенціальний концепт "Дім - Поле - Храм", топоси Саду (Дивосаду), "Малої Вітчизни", художньо-літературні мотиви "Світового дерева", "Святого Грааля", "Секрету" в образній системі літературної "етнографії". Результи дослідження дозволили розширити проблемне поле теорії та історії культури, ввести етнокультурологічний дискурс літератури, зокрема етнофутуризму в теоретичний простір сучасної української культурології.