Вперше обгрунтовано єдність доктринально-ідеологічної, стратегічної та інструментальної складової системи сучасної методології юриспруденції(МЮ). Визначено функції підходів у системі МЮ, розроблено комплексну дефініцію аксіологічного підходу в МЮ. Розкрито ціннісну наповненість різноманітних етапів розвитку МЮ, наведено класифікацію аксіологічних підходів, що використовуються в МЮ. Удосконалено розуміння філософсько-правових засад різновидів аксіологічного підходу, що застосовуються в МЮ. Визначено, що уявлення як про природне, так і позитивне право (система законодавства) завжди грунтується на певних цінностях, виявлення, філософське осмислення та порівняння яких є можливим шляхом застосування аксіологічного підходу.

Розкрито гуманістичну сутність філософсько-правового знання. Висвітлено праксеологічні питання філософії права. Акцентовано увагу на філософсько-правових аспектах правової держави та громадського суспільсвта. Розглянуто взаємозв'язок людини, права, держави та соціуму.