Викладено засади гістотехніки, цитології, загальної та спеціальної гістології. Описано мікроскопічну будову клітин, тканин і органів людського організму. Розкрито морфо-функціональні особливості епітеліальних, сполучних, м'язових і нервових тканин. Розглянуто закономірності функціональної морфології різних систем органів і їх зміни у процесі життєдіяльності людини. Особливу увагу приділено техніці виготовлення гістологічних препаратів і новим методам гістологічних досліджень.

Изложены основы гистотехники, цитологии, общей и специальной гистологии. Описанно микроскопическое строение клеток, тканей и органов человеческого организма. Раскрыты морфо-функциональные особенности эпителиальных, соединительных, мышечных и нервных тканей. Рассмотрены закономерности функциональной морфологии разных систем органов и их изменения в процессе жизнедеятельности человека. Особое внимание уделено технике изготовления гистологических препаратов и новым методам гистологических исследований.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.110.508

Рубрики:

Хірургічне лікування набутих вад серця і магістральних судин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано безпосередні та віддалені результати хірургічних операцій, виконаних 123-м хворим з синдромом Марфана, ускладненого аневризмою висхідної аорти. Результати клінічних спостережень зіставлено з даними морфологічного вивчення аортальних клапанів і фрагментів аортальної стінки, видалених під час операцій. Показано морфологічні зміни функціональної неповноцінності аортальних клапанів і стінки аорти. Операцією вибору з приводу аневризми висхідної аорти й аортальної недостатності у хворих з синдромом Марфана є операція Bentall-De Bono. Авторська модифікація цієї операції є надійним засобом профілактики геморагій.

У 5 - 8-місячних плодів людини встановлено варіанти відходження екстраорганних артерій передміхурової залози та допоміжні джерела її кровопостачання.

Вперше за допомогою комплексу методів дослідження - мікроскопічного, електронно-мікроскопічного, морфометричного та статистичного аналізу вивчено морфофункціональні особливості паренхіми нирки щурів у ході адаптації до клітинного зневоднення. Встановлено вплив зневоднення на структуру паренхіми нирки та прямий кореляційний зв'язок терміну дії зневоднювального фактора та глибини деструктивних змін. Вперше проведено детальний морфометричний та ультрамікроскопічний аналіз компонентів ниркового тільця та звивистих канальців нефронів у випадку клітинного зневоднення різних ступенів дегідратації, а також у різні терміни реадаптації. Доведено, що у разі легкого та середнього ступенів клітинного зневоднення субмікроскопічні зміни менш виражені, ніж у випадку важкого ступеня та у період реадаптації поступово відбувається нормалізація усіх структурних компонентів нефрона, проте у разі важкого ступеня клітинного зневоднення внутрішньоклітинні регенераторні процеси відбуваються повільно та не завершуються навіть у разі тривалої реадаптації.

Висвітлено предмет, завдання, методи й основні етапи розвитку анатомії. Розкрито особливості сучасної анатомічної номенклатури. Охарактеризовано початкові стадії ембріогенезу людини. Подано опис основних анатомічних структур будови тіла людини, зокрема, кісток, суглобів, хребтового стовпа, внутрішніх жіночих статевих органів, органів чуття, а також м'язової, дихальної, серцево-судинної та нервової систем. Увагу приділено анатомічним особливостям будови й аномаліям розвитку зубів людини.

Висвітлено історію розвитку анатомії як науки, розглянуто базову термінологію, принципи та методи анатомічного дослідження. Наведено відомості про органи, їх системи й організм у цілому, проаналізовано його зв'язок з довкіллям, показано значення типів будови тіла у походженні захворювань. Наведено загальну характеристику та класифікацію тканин, описано опорно-руховий апарат людини, розкрито особливості будови та функціонування травної, дихальної, сечової, статевої, серцево-судинної, нервової систем, а також залоз внутрішньої секреції й ендокринних залоз та органів чуття. Розглянуто можливості використання методів рентгенографії, комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії, ультразвукового дослідження та радіонуклідного методу спостереження у процесах анатомічного вивчення тканини і органів людини та діагностуванні різних захворювань.

Освещена история развития анатомии как науки, рассмотрена базовая терминология, принципы и методы анатомического исследования. Изложены сведения об органах, их системах и организме в целом, проанализирована его связь с окружающей средой, показано значение строения тела в происхождении заболеваний. Даны общая характеристика и классификация тканей, описан опорно-двигательный аппарат человека, раскрыты особенности строения и функционирования пищеварительной, дыхательной, мочевой, половой, сердечно-сосудистой, нервной систем, а также желез внутреннней секреции и эндокринных желез, органов чувств. Рассмотрены возможности использования методов рентгенографии, компьютерной и магнито-резонансной томографии, ультразвукового исследования и радионуклидного метода наблюдения в процессах анатомического изучения тканей и диагностирования различных заболеваний.

Розроблено алгоритм, згідно з яким виділено загальні морфологічні ознаки, характерні для набутих вад будь-якого генезу, а також спеціальні, притаманні вадам, що розвинулись на фоні ревматизму, інфекційного ендокардиту, природженої патології клапанів і дегенеративних змін сполучнотканинних структур. Встановлено, що пошкодження ендотеліального шару, жирова дегенерація та жирова трансформація є обов'язковими умовами формування набутих вад серця запального та незапального генезу. Виявлено пласти гладких м'язових клітин за набутих вад, які сформувались внаслідок малих форм природженої дисплазії.

На основі морфологічного дослідження 937 клапанів серця, видалених з приводу їх захворювань, виділено основні морфологічні еквіваленти механізмів альтерації: спадкова неспроможність сполучної тканини; гемодинамічна травма структур клапана; імунокомплексне ураження колагенових волокон; ферментативний та бактеріальний лізис клапанних структур; жирова дегенерація.

Узагальнено клінічно-епідеміологічні дані щодо поширення системного кліщового бореліозу в Тернопільській області, яку визнано ендемічною щодо Лайм-бореліозу. Рівень захворюваності зростає з кожним роком, а серед клінічних форм переважає еритемна. У випадку укусу кліщів показано серологічне обстеження постраждалих для діагностики різних клінічних форм хвороби. Актуальним є проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з метою інформування про методи профілактики хвороби Лайма.

Представлено структурну характеристику клапанів серця людини, видалених під час резекції з приводу інфекційного ендокардиту. Проаналізовано віковий склад хворих і вказано на основні причини, що сприяють розвитку інфекційного ендокардиту та ускладнюють різноманітні патологічні зміни клапанів серця.

Вивчено особливості морфофункціонального стану щитовидної залози (ЩЗ) за умов іммобілізаційного стресу. Доведено протекторну роль мелатоніну в механізмах корекції відхилень стану ЩЗ у разі стресу.

Розглянуто роль гемодинамічної травми в прогресуванні уроджених вад клапанів серця. Малі форми уроджених вад клапанів, які первинно не виражені клінічно, внаслідок хронічної гемодинамічної травми поглиблюються морфологічно, і це призводить до клінічної маніфестації даної вади. Запропоновано спосіб діагностики набутих вад клапанів серця за допомогою виявлення пластів гіперплазії гладеньких м'язових клітин, які виникають у стулках як структури, що компенсують механічну слабкість уражених клапанів.

У 175-ти пациентов, страдавших пороками митрального клапана разного генеза (67 пациентов - ревмовальвулитом, 60 больных - идиопатической недостаточностью, 48 пациентов - возрастной кальцинацей клапана), произведено хирургическое лечение с полным либо частичным сохранением клапанного аппарата. Клапаносохраняющие процедуры значительно улучшают гемодинамику и геометрические параметры левых отделов сердца как на госпитальном этапе, так и в отдаленные сроки наблюдения.

Зазначено, що дворічний аналіз результатів лікування хворих на злоякісні новоутворення гортаноглотки, які перебували на стаціонарному лікуванні у ІІІ хірургічному відділенні Чернівецького обласного клінічного онкологічного диспансеру впродовж 2011 - 2012 рр. з цитологічно або гістологічно підтвердженим діагнозом, вказує на підвищення ефективності комплексного хіміопроменевого лікування за наведеними схемами у порівнянні з самостійним променевим лікуванням.

Досягнення в нанотехнології надали змогу працювати з речовинами в нанометрових діапазонах, які характерні для біологічних структур і молекул, клітин. Новітні розробки в медицині з використанням нанотехнологій надають змогу розв'язувати проблеми генерації біосистем, органів, тканин, створення нових перспективних напрямів дослідження, моделювання, діагностики та лікування.

Проведено дослідження змін ліквору у ранній та віддалений післяопераційний період за умов пластики твердої мозкової оболонки аутофасцією комерційним засобом на основі колагену та інноваційним засобом на основі хітозану. В досліджені було використано 90 кролів, яким проводили пластику твердої мозкової оболонки зазначеними матеріалами. Дослідження ліквору проводили через 2 тиж, 2 та 6 міс після операції. В результаті дослідження встановлено, що використання аутофасції для пластики дефекту ТМО призводить до зростання питомої ваги ліквору та вмісту білка, зменшення pH та глюкози і вираженого плейоцитозу з переважанням лейкоцитів. Використання штучних матеріалів не призводить до розвитку суттєвих змін ліквору, які повертаються до норми вже через 2 міс після операції. При цьому під час використання широкої фасції стегна підвищений вміст клітин в лікворі зберігається навіть через 6 міс після пластики.

Мета роботи - вивчення морфологічної будови сухожилкових струн передсердно- шлуночкових клапанів серця дітей грудного віку з використанням макроскопічного, світлооптичного, гістохімічного та електронномікроскопічного методів дослідлження. Матеріал дослідження - 54 передсердно-шлуночкових клапанів серця дітей грудного віку (з 28-ї доби до 1 року), які померли від причин, не пов'язаних із патологією серцево-судинної системи. Встановлено, що сухожилкові струни починаються від верхівок соскоподібних м'язів і фіксуються до стулок передсердно-шлуночкових клапанів до вільної, шлуночкової та базальної поверхонь. При з'єднанні зі стулкою клапана сухожилкові струни дітей грудного віку на своєму шляху галузяться на струни першого, другого та третього порядків розсипним або дихотомічним способом. Тому до стулок клапана кріпиться значно більша кількість сухожилкових струн, ніж відходить від соскоподібних м'язів. Кількість сухожилкових струн прямопропорційно залежить від кількості соскоподібних м'язів - чим більша кількість соскоподібних м'язів, тим більша кількість сухожилкових струн від них відходить. Дослідження виконані за допомогою світлової та електронної мікроскопій показують, що поверхня сухожилкових струн мітрального та тристулкового клапанів серця дітей грудного віку вкрита одним шаром ендотеліоцитів, що лежать на базальній мембрані. Під ендотелієм у складі сухожилкових струн локалізується підендотеліальний шар, в якому диференціюються тяжі еластичних волокон, що мають вигляд пухкої сітки. У проміжках між тонкими еластичними волокнами локалізуються товсті поодиноко та хаотично розташовані колагенові волокна. Волокнисті компоненти оточені аморфним компонентом міжклітинної речовини. Основу сухожилкових струн передсердно-шлуночкових клапанів серця складають упорядковані, щільно упаковані, прямолінійно спрямовані пучки колагенових волокон, між якими розташовуються юні та зрілі фібробласти, фіброцити, що є найбільш чисельною групою клітин фібробластичного ряду, міофібробласти, а також кровоносні судини. Отже, сухожилкові струни передсердно-шлуночкових клапанів серця дітей грудного віку належать до сухожилкових струн фіброзного типу.

Кліщові бактеріози становлять серйозну медико-соціальну проблему. Часто іксодові кліщі заражені кількома збудниками природно-осередкових інфекційних хвороб людини одночасно: кліщовий енцефаліт, Лайм-бореліоз, гранулоцитарний анаплазмоз, моноцитарний ерліхіоз, бабезіоз. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) у режимі реального часу надає змогу за єдиною методикою ідентифікувати відразу декілька збудників в одному кліщі. Мета роботи - встановити частоту природного зараження кліщів B. burgdorferi s. l., A. phagocytophilum, B. miyamotoi та Babesia spp., відібраних від мешканців Тернопільської області, використовуючи метод (ПЛР) у реальному часі. Дослідили 1226 кліщів, відібраних від людей, з них 1179 - одержали від мешканців Тернополя та області, 47 і від жителів інших областей України. ДНК B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, A. phagocytophilum та Babesia spp. визначали за допомогою ПЛР у режимі реального часу. Ідентифіковано 1226 кліщів: 1212 Ixodes ricinus, 12 Dermacentor reticulatus і 2 Rhipiciphalus sanguineus. Під час ідентифікації кліщів I. ricinus за статтю і стадією розвитку відзначено, що самок було 32,3 %, самців - 0,9 %, личинок - 2,6 %, у 10,6 % кліщів не було встановлено стадії розвитку і стать; більшу частину - 53,5 % досліджених кліщів I. ricinus - склали німфи. ДНК B. burgdorferi s. l., B. miyamotoi, A. phagocytophilum та Babesia spp. визначили в 36,0 % кліщів, у тому числі у 32 % - детектовано ДНК одного збудника, у 4 % - декількох одночасно. Висновки: вперше в Україні під час ідентифікації кліщів виявлено наявність особин трьох видів - I. ricinus, D. reticulatus і R. sanguineus, домінували екземпляри I. ricinus (98,9 %). У кліщах роду I. ricinus переважали німфи (53,5 %) і дорослі особини (33,2 %). 19,2 % кліщів були заражені бореліями генокомплексу B. burgdorferi s. l., 14,7 % - A. рhagocytophilum, 1,7 % - B. miyamotoi, 0,3 % - Babesia spр. Серед 441 кліща, в яких виявлено збудники трансмісивних бактеріозів, переважали B. burgdorferi s. l. (53,5 %) і A. рhagocytophilum (40,8 %), у 3,8 % особин - виявлено ДНК декількох бактерій одночасно.

Мета роботи - огляд і вивчення ефективності формування особистісних, професійних якостей, необхідних знань, умінь і навичок у студентів-медиків засобами інтерактивних методик під час вивчення дисципліни "Медична біологія". Впровадження у навчальний процес методів інтерактивного навчання для поглиблення знань, умінь, практичних навичок, професійних орієнтацій та оволодіння навичками навчально-дослідницької діяльності у процесі викладання дисципліни "Медична біологія" на кафедрі медичної біології ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського. Розкрито особливості застосування новітніх педагогічних технологій, які забезпечують оптимізацію навчального процесу у вищих медичних закладах освіти. Інтерактивні технології навчання виступають одними з інновацій у галузі освіти, які базуються на особистісно-орієнтованому підході до студентів та спрямованих на розвиток не лише їх пізнавальної діяльності, але й на вміння мислити й швидко реагувати, покращуючи комунікаційні навички. Завдяки використанню інтерактивних методів та технологій на кафедрі медичної біології ТНМУ ім. І. Я. Горбачевського не лише змінюється роль викладача, а й студент стає повноправним учасником навчально-пізнавального процесу. Стислу характеристику інтерактивних методів проілюстровано конкретними прикладами з досвіду викладання викладачами навчальної дисципліни "Медична біологія". Висновки: кожен із методів інтерактивних технологій дієвий та ефективний лише за умови доречного використання. У процесі викладання дисципліни "Медична біологія" зазначені методи надають змогу не лише інтегрувати та поглибити знання першокурсників, але і забезпечують належний рівень засвоєння ними змістових елементів: знань, умінь, професійних орієнтацій, досвіду навчально-дослідницької діяльності тощо. Це сприяє підвищенню якості навчання та не надає можливості нівелювати традиційні засоби навчання, а також визначальну роль викладача в освітньому процесі.