Індекс рубрикатора НБУВ: С7,0

Рубрики:

Демографія

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С7,0 + У010.331

Рубрики:

Демографія

Підприємництво та господарський ризик

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С73(4УКР)64-24

Рубрики:

Народонаселення світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С73(4УКР-4ЛЬВ)64-243

Рубрики:

Народонаселення світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано та введено поняття ризику демографічних втрат як важливої складової соціальних ризиків. Запропоновано систему підходів до аналізу ризику демографічних втрат. Визначено структуру факторів ризику демографічних втрат. Досліджено фактори ризиків демографічних втрат на Львівщині. Розроблено класифікацію ризиків демографічних втрат та алгоритм їх оцінювання. Обчислено коефіцієнти та визначено рівні ризиків демографічних втрат за структурою. Здійснено кластеризацію адміністративно-територіальних одиниць Львівщини за показниками ризиків демографічних втрат. Розроблено організаційний і соціальний механізми попередження та мінімізації негативних наслідків ризиків демографічних втрат. Запропоновано систему заходів щодо попередження та мінімізації негативних наслідків ризиків демографічних втрат у регіоні за типами кластерів.

Висвітлено теоретико-методологічні основи дослідження ризиків демографічних втрат, розкрито особливості факторів їх формування та структурування. Обгрунтовано економічну сутність дослідження ризиків демографічних втрат, запропоновано нові концепції та підходи до їх вивчення та оцінювання, а також методику оцінювання. На прикладі Львівської області здійснено класифікацію та аналіз досліджуваних ризиків, визначено особливості їх територіального поширення. Проведено групування адміністративно-територіальних одиниць досліджуваного регіону за показниками ризику демографічних втрат із застосуванням кластерного аналізу, обгрунтовано систему антикризових заходів у кожній з виділених груп. Визначено напрями вдосконалення механізмів запобігання та мінімізації ризиків демографічних втрат.

Висвітлено сутність і принципи організації страхування. Подано інформацію про страхові послуги й особливості їх реалізації, методи оцінювання страхового ризику, класифікацію видів страхування в Україні. Розглянуто питання підготовки й укладання страхового договору, обовязки субєктів страхових відносин, порядок і умови здійснення страхових виплат і страхового відшкодування. Увагу приділено питанням майнового, особистого страхування та страхування відповідальності. Розкрито особливості страхування майна фізичних осіб,транспортних засобів і вантажів, майна сільськогосподарських підприємств.

Досліджено фестивальний туризм (ФТ) в Україні. Розкрито зміст поняття ФТ та проаналізовано основні підходи до його визначення. Обгрунтовано виділення ФТ як його окремого напряму. Розглянуто основні класифікаційні схеми ФТ, розроблені у вітчизняній науці. Окреслено основні передумови становлення та розвитку ФТ. Проаналізовано особливості розвитку ФТ в Україні впродовж останніх років. З'ясовано його характерні особливості. Наведено картосхему кількості фестивалів в Україні. Визначено ФТ як форму соціоекономічної діяльності. Наголошено на необхідності врахування специфіки розвитку ФТ під час розроблення та впровадження соціальної доктрини туризму в Україні.

Проаналізовано правове забезпечення страхування в туристичній діяльності. Розглянуто особливості страхування в готельно-ресторанному бізнесі. Висвітлено організаційні аспекти медичного страхування туристів. Розкрито специфіку транспортного, а також майнового страхування в туризмі. Увагу приділено питанням страхування відповідальності в туризмі. Охарактеризовано проблеми гарантування безпеки туризму.

Мета роботи - дослідження проблем маркетингового забезпечення процесу формування іміджу підприємств індустрії гостинності в умовах пандемії. Пандемія загострила питання конкурентної боротьби, що зумовило активізацію та актуалізацію досліджень у напрямі формування позитивного іміджу підприємств індустрії гостинності. На основі трактувань дослідників надано власне визначення іміджу підприємства, яке охарактеризовано як "синергетичне" поняття, що охоплює різні іміджеві рівні, які формуються на основі ціннісних орієнтацій, комунікаційних зв'язків і соціально-економічних відносин між суб'єктами взаємодії та співпраці. Визначено, що імідж підприємства формується на основі корпоративної культури компанії, де фундаментальною складовою є чітке та зрозуміле формулювання місії організації. Наведено авторську модель формування іміджу закладів індустрії гостинності. Запропоновано розглядати довіру споживача як однин із ключових факторів стабілізації індустрії гостинності, яка відкриває горизонти нового бачення функціонування підприємства. Досліджено 3 основні компоненти довіри: довіра інвесторів (вкладників), довіра персоналу до організації, довіра клієнтів. Надано авторський підхід щодо формування сучасних складових довіри. Проаналізовано глобальні споживчі настрої населення під час пандемії (грудень 2020 р. - лютий 2021 р.) у розвинених країнах світу, на основі яких зроблено висновок, що споживачі все ж таки планують скоротити свої витрати щонайменше на 20 % у наступні 4 тиж у порівнянні з чотирма попередніми. Найбільша частка скорочених витрат припадає на ресторанні послуги та подорожі. Проведене дослідження сприяє вирішенню багатьох питань щодо поліпшення функціонування закладів індустрії гостинності в умовах пандемії. Зроблено висновок, що в умовах скорочення попиту на послуги підприємств індустрії гостинності та посилення ролі безпекового фактора в рекреаційно-туристичній діяльності особливого значення набуває формування нового рівня довіри клієнта, яка повинна базуватися на оновленому трактуванні принципу "почувайтеся як удома" з розширенням використання інформаційно-комунікаційних технологій.

У дисертації розроблено та обгрунтовано теоретико-методологічні основи формування і реалізації соціальної доктрини туризму в умовах змін інституціонального середовища та реалізації євроінтеграційного вибору України. Проаналізовано особливості функціонування та розвитку туристичної галузі як сфери соціалізації людини. Узагальнено наукові підходи до визначення соціального туризму. Сформульовано дефініцію соціальної доктрини туризму. Вдосконалено систему класифікації видів туризму шляхом виділення класифікаційної ознаки соціальної доступності занять туризмом. Розроблено компонентну структуру соціального туризму. Досліджено потенціал розвитку туризму в контексті розробки і реалізації соціальної доктрини туризму. Обгрунтовано соціальне значення закладів екскурсійного обслуговування, готельного та ресторанного господарства з позицій організації соціального туризму. Досліджено особливості організації та функціонування видів соціального туризму. Розроблено концептуальну модель соціальної доктрини туризму та структурно-логічну модель формування і реалізації соціальної доктрини туризму. Сформульовано стратегічні завдання розвитку туризму та напрями їх врахування у формуванні соціальної доктрини туризму України.

Мета роботи - аналіз підходів до трактування індустрії гостинності як наукової категорії та її становлення як важливого сектору національної економіки в контексті підвищення її конкурентоспроможності. Проаналізовано історичне походження терміна "гостинність", яке на сьогодні зазнало суттєвої трансформації. Охарактеризовано гостинність із різних наукових позицій. Запропоновано розглядати гостинність із релігійної наукової позиції, яка, на думку авторів, характеризується здатністю людини (колективу, спільноти) духовно взаємодіяти з представниками тотожного чи іншого віросповідання, гостинно надавати притулок для проживання та харчування, розділяти молитовні медитації, зібрання тощо. Надано авторське сучасне тлумачення поняття "гостинність", яке має базуватися на триєдиному поєднанні понять (HRP): людинавзаємини - місце (humanrelationship - place) - і в соціально-економічному сенсі реалізуватися через надання та споживання комплексних послуг гостинності. Охарактеризовано 2 головні підходи до виокремлення індустрії гостинності: "американський" та "європейський". Наведено авторську модель співвідношення та взаємозв'язків між індустрією гостинності та індустрією туризму. Запропоновано трактувати індустрію гостинності як сукупність підприємств та інших організацій, що надають послуги гостинності в межах певної території (локації, дестинації) її мешканцям і відвідувачам (туристам). Уперше запропоновано віднести до індустрії гостинності волонтерські послуги, які надаються на безкорисливій основі (харчування, проживання, супровід та ін.), а також різні форми релігійної активності (паломництво, прощі, зібрання тощо). Охарактеризовано найбільші сегменти індустрії гостинності: ресторанне та готельне господарства, рекреаційні заклади. Проаналізовано основні концепції, на яких функціонує сучасна індустрія гостинності - гуманітарна, технологічна, функціональна та комерційна. Зроблено висновок, що сьогодні варто розуміти відмінності між послугами гостинності (які переважно локалізовані) та туристичними послугами (які надаються за межами території постійного проживання їх споживача-туриста та передбачають обов'язкове переміщення в просторі для отримання цих послуг). Проаналізовано сучасні тенденції розвитку індустрії гостинності та окреслено перспективні напрями функціонування цього сектора національної економіки. Обгрунтовано роль індустрії гостинності як вагомого чинника забезпечення функціонування національної економіки в кризові періоди.