Здійснено аналіз забезпечення конституційно-правового статусу людини та громадянина в Україні. Охарактеризовано основні елементи конституційно-правового статусу. Значну увагу приділено правам і свободам людини та громадянина, обов'язкам громадян, інститутові громадянства, гарантіям конституційно-правового статусу особи. Досліджено проблеми, що виникають у зв'язку з його забезпеченням у процесі діяльності державних органів різних гілок влади та недержавних організацій, які мають сприяти реалізації та забезпеченню прав і свобод людини та громадянина. Зазначені питання висвітлено на підставі аналізу Конституції та конституційного законодавства України у аспекті втілення принципів пріоритету прав людини та громадянина, верховенства Конституції, визнання прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю. Запропоновано визначення поняття конституційно-правового статусу, здійснено систематизацію його принципів. Наведено рекомендації,спрямовані на забезпечення конституційно-правового статусу людини та громадянина в Україні, з метою підвищення ефективності діяльності органів державної влади, удосконалення чинного вітчизняного законодавства у галузі прав людини.

Розкрито зміст бікамералізму як предмета дослідження сучасної конституційно-правової науки, генезис бікамералізму в сучасних країнах Європи та світу. Розглянуто бікамералізм як принцип організації та діяльності двопалатних парламентів, як елемент системи стримувань і противаг. Проаналізовано бікамералізм із точки зору ідеї та конституційного принципу, інституту, об'єкта конституційно-правових досліджень. Запропоновано методологію дослідження феномену бікамералізму. Аргументовано, що публічне представництво у двопалатних парламентах має складну природу: окрім загальнонародного, соціально-політичне представництво забезпечується залежно від порядку формування верхніх палат, що складається історично (традиційно) та / або зумовлено потребами його оптимізації. Таким чином, бікамералізм забезпечує баланс соціальних, територіальних та інституційних складових політичної організації держави. Ця ключова функціональна роль бікамералізму і визначає його сутність та соціальне призначення. Запропоновано поняття бікамералізму як конституційно визначеної, структурно інтегрованої системи публічного представництва, уособленої у двопалатному законодавчому органі держави - парламенті. Розкрито політико-правові передумови й основні фактори утвердження бікамералізму, а також основні етапи становлення та розвитку бікамералізму у країнах Європи. Окремо увагу приділено розвитку ідеї бікамералізму в політико-правовій і конституційній думці України. Акцентовано, що розбудова в Україні демократичної і правової держави безпосередньо пов'язана з перспективами запровадження конституційно-правового режиму бікамералізму. Історико-правові традиції та практики бікамеральної організації парламентів європейських країн свідчать, що невід'ємною складовою є правові традиції українства та закономірність їх розвитку як правового явища, якому притаманні такі ознаки, як: характерність тяжіння нації до самоідентифікації, стійкість, повторюваність, наступність, ментальність. Аргументовано, що зміст бікамералізму як конституційно-правового принципу організації діяльності двопалатних парламентів найбільш повно розкривається у порядку організації і діяльності двопалатної структури парламентів. Досліджено місце й роль двопалатних парламентів у системі поділу влади та механізмі стримувань і противаг, у тому числі взаємодію двопалатного парламенту та глави держави в європейських монархіях і республіках, особливості взаємодії бікамерального парламенту з урядом та іншими органами виконавчої влади в зарубіжних країнах. Доведено, що сучасний бікамералізм є одним з найбільш значущих інституційних механізмів забезпечення розподілу влади. Світова практика функціонування двопалатних парламентів свідчить, що основними ролями бікамерального парламенту є: створення механізму стримувань і противаг у системі державної влади, забезпечення політичної стабільності, захист прав регіонів, політичний арбітраж, покращення якості законотворчого процесу, утвердження верховенства права та демократії.