Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.51 + Р514.16

Рубрики:

Хвороби печінки

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, что острый гепатит В у больных с сопутствующим хроническим алкогольным поражением печени характеризуется высокими показателями содержания нитритов, спонтанной окислительной модификации белков крови и низким содержанием L-аргинина в сыворотке крови в динамике заболевания, по сравнению с пациентами без этого сопутствующего фактора. В реконвалесценцию указанные изменения у этих больных сочетаются с высоким уровнем цитолитического синдрома, частой циркуляцией HBsAg и меньшей частотой сероконверсии с появлением anti-HBeAg.

Показано, что у больных острым гепатитом В с сопутствующим хроническим алкогольным поражением печени дисбаланс цитокиновой регуляции является более выраженным. Дополнительное включение в базисную терапию этих больных L-аргинина и тиотриазолина ускоряет восстановление параметров цитокинового баланса, воспалительного процесса в печени и увеличивает частоту сероконверсии с появлением anti-HBeAg.

Рассмотрены основные принципы доказательной медицины и целесообразность их использования в научной и врачебной деятельности.

Показано, що у хворих на гострий гепатит B із супутнім хронічним алкогольним ураженням печінки дисбаланс прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу є більш вираженим. Додаткове включення до базисної терапії цих хворих L-аргініну та тіотриазоліну пришвидшує відновлення параметрів прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, цитолізу печінкових клітин та збільшує частоту сероконверсії з появою anti-HBeAg.

Наведено результати дослідження клініко- патогенетичних ланок гострого гепатиту В залежно від наявності хронічного вживання алкоголю в гепатотоксичних дозах. На основі комплексного дослідження цитокінових (інтерлейкінів 2, 6, 8, туморнекротичного фактору альфа), нейрогуморальних (спектральних параметрів варіабельності ритму серця, кортизолу) і прооксидантно-антиоксидантних (окисної модифікації білків, нітритів, каталази) показників, додаткового призначення L-аргініну гідрохлориду та тіотриазоліну, наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково- практичної задачі, яка полягає в поглибленні уявлення про клініко-патогенетичні особливості гострого гепатиту В із хронічним вживанням алкоголю в гепатотоксичних дозах, що дало змогу довести ефективність додаткового включення цих препаратів у комплекс базисного патогенетичного лікування.

Показано, что у больных острым гепатитом В с хроническим употреблением алкоголя в гепатотоксических дозах происходят более выраженные функциональные нарушения состояния вегетативной нервной системы с развитием вегетативного дисбаланса в сторону ваготонии, которые сохраняются и в периоде реконвалесценции.

У больных корью наблюдается снижение показателей общей мощности вегетативной регуляции и мощности спектров гуморальных влияний с развитием вегетативного дисбаланса в сторону парасимпатикотонии. В динамике заболевания в период реконвалесценции отмечается повышение суммарной мощности вариабельности ритма сердца и симпатической активности, однако данные показатели остаются сниженными по сравнению с показателями здоровых людей.

Обобщен опыт преподавания инфекционных болезней англоязычным студентам на кафедре инфекционных болезней, сделана попытка разработки рекомендаций по организации учебного процесса.

Проблема тропических паразитарных болезней, в частности лейшманиоза, очень актуальна. В связи с этим приведены современные данные по клинико-эпидемиологическим вопросам лейшманиоза, который является эндемическим заболеванием в 88 странах мира преимущественно с тропическим и субтропическим климатом. Вероятность завоза американского кожного лейшманиоза в Украину крайне мала. Учитывая редкость случаев этой патологии, приводим собственное клиническое наблюдение. Данный случай демонстрирует трудности диагностики заболевания и должен насторожить медицинских работников в связи с возможностью повторных случаев завоза этого заболевания в нашу страну, что требует обязательного специфического подтверждения диагноза, которое возможно только при соблюдении определенных технических особенностей исследования материала.

Рассмотрены вопросы применения дистанционных образовательных технологий в организации самостоятельной работы студентов высших учебных заведений.

Показано, що у хворих на гострий гепатит В із супутнім хронічним вживанням алкоголю в гепатотоксичних дозах розпал захворювання характеризується нижчим умістом інтерлейкіну-2 та вищим рівнем інтерлейкіну-8 у сироватці крові порівняно з пацієнтами без цього супутнього фактора. У період реконвалесценції у цих хворих зберігається дисбаланс цитокінового статусу за рахунок нижчого вмісту інтерлейкіну-2 та вищого рівня інтерлейкіну-6 й інтерлейкіну-8 у сироватці крові та супроводжується вищою активністю аланінамінотрансферази, частішою циркуляцією в крові HBsAg та меншою частотою сероконверсії з появою anti-HBe.

Обстежено 133 хворі на гострий гепатит В віком від 18 до 60 років. Показано, що у хворих на гострий гепатит В із супутнім хронічним вживанням алкоголю в гепатотоксичних дозах розпал захворювання характеризується більшими порушеннями прооксидантно-антиоксидантної регуляції за рахунок вищого рівня альдегідфенілгідразонів спонтанної окисної модифікації білків крові та нітритів, що поєднується з низьким умістом L-аргініну в сироватці крові. Період реконвалесценції в цих хворих характеризується вищим рівнем альдегідфенілгідразонів й кетонфенілгідразонів спонтанної окисної модифікації білків крові, вищим умістом нітритів у поєднанні з низьким умістом L-аргініну в сироватці крові порівняно з хворими без супутнього ураження печінки. Залучення L-аргініну гідрохлориду (Тівортін) та тіотриазоліну до лікування хворих на гострий гепатит В із хронічним вживанням алкоголю в гепатотоксичних дозах сприяє поліпшенню прооксидантно-антиоксидантних процесів за рахунок зниження вмісту нітритів і кетонфенілгідразонів спонтанної окисної модифікації білків крові, підвищення вмісту L-аргініну й активності каталази в сироватці крові, сприяє нормалізації активності аланінамінотрансферази та збільшенню частоти сероконверсії HBeAg - anti-HBе порівняно з хворими, у лікуванні яких використовували лише базисні засоби.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.016.10

Шифр НБУВ: Ж101103 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.510.116

Рубрики:

Хронічні гепатити

Шифр НБУВ: Ж101103 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено власне клінічне спостереження успішного лікування фульмінантної форми гострого гепатиту B із застосуванням глюкокортикостероїдів та аналогів нуклеозидів. Особливістю клінічного випадку виявився розвиток аспергільозу легень, що потребувало хірургічного лікування. З урахуванням зникнення антигенних маркерів гепатиту B, появи серoконверсії anti-HBs у високому титрі (через 6 та 12 міс) пацієнтка, як реконвалесцент гострого гепатиту B, була знята з диспансерного обліку.

Наведено особливості клінічного перебігу гострого гепатиту B у 113-ти хворих. Переважав середньотяжкий перебіг захворювання, рідше тяжкий із формуванням фульмінантної форми в 0,9 % пацієнтів. Маніфестні форми гострого гепатиту B зберігали циклічність перебігу захворювання, з типовими клініко-біохімічними змінами в жовтяничному періоді та циркуляцією HBeAg у 45,1 % пацієнтів. Період реконвалесценції характеризувався збереженням циркуляції HBsAg у більшості осіб (63,7 %), продовженням циркуляції HBeAg у 9 % пацієнтів, що зумовлює необхідність дослідження відповідних маркерів у період амбулаторного диспансерного спостереження.

У дослідження було включено 78 хворих на хронічний гепатит C з морфологічною верифікацією стадії фіброзу печінки та ступеня виразності стеатозу печінки. Показано, що у хворих, інфікованих 3 генотипом HCV, частіше виявлявся стеатоз печінки S2-3, ніж у пацієнтів, інфікованих 1 генотипом HCV, за відсутності статистично значущої різниці ступеня виразності фіброзу печінки у разі інфікування різними генотипами HCV. Інсулінорезистентність, яка підтверджена підвищенням HOMA-індексу, зафіксовано у 84,6 % хворих. Наявність інсулінорезистентності не залежала від генотипу HCV, проте її ступінь виразності мав прямий зв'язок з прогресуванням фіброзу та наявністю вираженого стеатозу печінки.

Показано, що у хворих на гострий гепатит B із хронічним уживанням алкоголю в гепатотоксичних дозах відбуваються більш виражені функціональні порушення стану вегетативної нервової системи з розвитком вегетативного дисбалансу у бік ваготонії, які зберігаються і в періоді реконвалесценції.

Мета роботи - проаналізувати етіологічну структуру гельмінтозів у Запорізькій області за останні 10 років та клінічні особливості дирофіляріозу й ехінококозу. Проаналізовано статистику виявлення гельмінтозів у Запорізькій області за період 2008 - 2017 рр. за даними паразитологічного відділу Запорізького обласного лабораторного центру Державної санітарно-епідеміологічної служби. Проведено аналіз клініко-лабораторних даних 136 хворих на дирофіляріоз і 36 хворих на ехінококоз, які було виявлено в Запорізькій області протягом зазначеного періоду спостереження. Статистичну обробку даних здійснювали з використанням сформованої бази даних пацієнтів у програмі "STATISTICA for Windows 6.0" (StatSoft Inc., №AXXR712D833214FAN5). В етіологічній структурі гельмінтозів у Запорізькій області протягом останніх 10 років значно переважає ентеробіоз (97,8 %), що відображає загальні закономірності ураження населення гельмінтами в Україні. У структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, переважають геогельмінти і аскаридоз (42,3 %) та трихоцефальоз (21,3 %). Дирофіляріоз, викликаний Dirofilaria repens, щорічно реєструється в Запорізькій області, його частка в структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, становить 14,7 %. Аналіз 136 випадків дирофіляріозу показав, що найчастіше хворіють на цю недугу дорослі (95,6 %) із частішою локалізацією Dirofilaria repens у підшкірній клітковині повік та ділянці очей (45,6 %), а також у підшкірній клітковині обличчя (26,5 %). Ехінококоз, викликаний Echinococcus granulosus щорічно реєструється в Запорізькій області та його частка в структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, становить 4,0 %. Переважно ехінококоз діагностовано у дорослих (91,7 %), частіше хворіли жінки (75,0 %), при цьому 61,1 % пацієнтів мали епідеміологічний ризик інфікування на цей гельмінтоз. Локалізація ехінококових кіст переважала в печінці (80,6 %), у 11,1 % діагностовано ехінококоз легенів, у 8,3 % було виявлено множинні ехінококові кісти печінки і легень. Результати інструментальних методів дослідження були основними у виявленні ехінококових кіст, оскільки антитіла до Echinococcus granulosus були позитивні лише у 61,1 % хворих. Висновки: у Запорізькій області протягом останніх 10 років в етіологічній структурі гельмінтозів значно переважає контактний гельмінтоз ентеробіоз (97,8 %). У структурі інших гельмінтозів, за винятком ентеробіозу, переважають аскаридоз (42,3 %) та трихоцефальоз (21,3 %). Частка дирофіляріозу, викликаного Dirofilaria repens становить 14,7 %, для якого характерно частіше ураження дорослих (95,6 %) із локалізацією гельмінта у підшкірній клітковині повік та ділянки очей (45,6 %) та підшкірної клітковини обличчя (26,5 %). Частка ехінококозу становить 4 %, найчастіше хворіють дорослі (91,7 %) із локалізацією ехінококових кіст переважно в печінці (80,6 %).