Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.844.6

Рубрики:

Операції на променевозап'ястковому суглобі, кисті і пальцях

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.99

Рубрики:

Відновлювальна (пластична) хірургія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198-5

Рубрики:

Пошкодження кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі даних комплексного вивчення результатів первинного шва сухожиль згиначів пальців у "критичній" зоні кисті руки з'ясовано раніше не досліджені причини незадовільних результатів оперативних втручань: порушення кровопостачання пальця у разі травми обох власних долонних пальцевих артерій на ділянках 2B та 2C "критичної" зони, а також меншу стійкість сухожиль до прорізування шва в дітей у віці до 10 років. Установлено, що у випадку зазначеної травми в пальці виникає ішемія та субкомпенсований кровообіг. Визначено, що ішемія тканин пальця сприяє поширенню рубцевого процесу в зоні сухожильного анастомозу та погіршує реінервацію пальця. Виявлено, що в дітей віком до 10 років сухожильна тканина має відносно меншу щільність упаковки пучків колагенових волокон першого порядку в пучках даних волокон другого порядку, меншу товщину епітенона, більший вміст пухкої та аморфної речовини. Ці особливості зменшують біомеханічну стійкість сухожилля до прорізування сухожильного шва. Наслідком цього є негативні результати, зумовлені повільним прорізуванням шва в сухожиллі, розтягненням анастомозу з утворенням у дефекті псевдосухожильної тканини. За відсутності умов відновлення цілісності пальця сухожилля поверхневого згинача пальця втрачається до 37 % сили згинання пальця. Припущено, що за відсутності сухожилля поверхневого згинача пальця внаслідок підвищеного навантаження на кільцеподібні частини волокнистої піхви в них виникають рубцеві зміни, а також адгезія між ними та сухожиллям глибокого згинача поза зоною шва. На підставі

Вперше розроблено метод оцінювання диверсності багатоверсійних сервіс-орієнтованих архітектур, який на відміну від існуючих враховує вразливості компонентів та дозволяє розраховувати метрики диверсності і засновані на них показники надійності та безпеки сервісів. Удосконалено метод резервування сервіс-орієнтованих архітектур, який відрізняється тим, що вибір варіантів загального і роздільного резервування базується на графі сумісності компонентів і даних про їх вразливості та безвідмовності конекторів і дозволяє підвищити надійність і безпеку сервісів. Розвинуто модель оцінювання стійкості сервіс-орієнтованих архітектур до атак, яка враховує часові та структурні характеристики атак на вразливості компонентів і дозволяє вибрати конфігурації, що забезпечують найкращі показники безпеки.

Висвітлено новий підхід щодо розв'язання наукової проблеми, яка передбачає покращання результатів хірургічного лікування пацієнтів з наслідками поліструктурних травм довгих пальців кисті. Проаналізовано результати хірургічного лікування 264-х пацієнтів з післятравматичною деформацією (ПТД) 443-х довгих пальців. Виділено три типи післятравматичного артеріального кровотоку (ПТАК), вивчені характерні для них гістологічні та електронно-мікроскопічні зміни в тканинах стато-кінематичного ланцюга пальців. Встановлено критерії вибору методу хірургічної корекції ПТД довгих пальців кисті за порушення артеріального кровотоку: ступінь ішемії тканин пальця і патологічні зміни післятравматичних артеріальних басейнів. Конкретні заходи щодо хірургічної корекції за ПТАК I й II типу слід планувати залежно від характеристик локальної гіпоксії, III типу - від генералізованого зниження ПТАК. Аналіз віддалених результатів хірургічного лікування свідчить, що застосування запропонованої тактики сприяло збільшенню функціі кисті з 2,3 до 10,9 % за зменшення частоти повторних операцій з 60,5 до 8,5 %.

В експериментальному дослідженні на тваринах вивчено гістологічні властивості сполучнотканинних комплексів, що утворюються в ділянці імплантації алотрансплантатів під час інтраабдомінальної та преперитонеальної пластики. Експеримент проведено на 12-ти кролях породи російська шиншила. Тварин було розподілено таким чином: I група - оперовані за методикою IPOM (intraperitoneal onlay mesh, n = 6) з постановкою композитної сітки Proceed фірми "Ethicon", II група - моделювання преперитонеальної пластики сіткою Ultrapro фірми "Ethicon". Після виведення тварин з експерименту імпланти з прилеглим м'язово-апоневротичним шаром висікали і проводили гістологічне дослідження. При цьому оцінювали вираженість запального процесу, вміст запального інфільтрату, проростання через пори протеза сполучної тканини, неоваскуляризацію. Аналізуючи дані дослідження гістологічних властивостей сполучнотканиних комплексів, що утворюються в ділянці імплантації алотрансплантатів під час інтраабдомінальної та преперитонеальної пластики в експерименті, зроблено висновок, що інтраабдомінальне встановлення сітчастих імплантів зменшує вираженість запальних змін оточуючих тканин і знижує вірогідність утворення сером у порівнянні з преперитонеальним розміщенням імпланту.

У світі щороку проводяться більше ніж 100 000 операцій зі встановлення різних імплантатів, не враховуючи стоматологічні. У 25 - 30 % випадках імплантати не сприймаються організмом реципієнта. Основа реакції відторгнення чужорідного матеріалу - асептичне запалення, яке є результатом імунної реакції організму на поверхню імплантатів. У ряді досліджень було показано, що введення розчину альбуміну сироватки крові пацієнта модифікує поверхню імплантатів, знижуючи частоту розвитку побічних ефектів. Розчин альбуміну також успішно застосовують із метою блокування епітопів, які не прореагували під час проведення імуноферментного аналізу. Мета роботи - дослідження можливості зниження ризику виникнення реакції запалення (відторгнення) після обробки ортопедичних імплантатів адаптуючою композицією (AdC) на основі сироватки крові реципієнта. У дослідженні підтверджено, що імплантація будь- якого екзогенного матеріалу є тригером активації імунної відповіді з боку організму реципієнта, а попередня обробка імплантату розчином сироватки крові реципієнта блокує активні центри на його поверхні та запобігає на ній адгезії імуноглобулінів та активації імунної відповіді. Результатом використання запропонованої технології є суттєве зниження ступеня реакції організму реципієнта на чужорідний матеріал. Одержані дані клінічного застосування AdC для обробки імплантатів із метою поліпшення їх біосумісних властивостей із організмом реципієнта підтверджують про відсутність ускладнень.

Мета роботи - вивчити в експерименті вплив методу імпульсного електрофорезу плазми крові на процес загоювання післяопераційних ран. Дослідження проведені на 15 білих щурах, яким під внутрішньочеревним наркозом в асептичних умовах виконували розріз шкіри та м'язів стегна, після чого рану зашивали пошарово вузловими швами наглухо. В основну групу включили 10 тварин, яким на 4, 7, 10-ту та 14-ту добу після операції застосували трансдермальне введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. В контрольну групу включили 5 білих щурів, яким після операції трансдермального введення плазми крові не застосовували. У всіх тварин рани загоїлись первинно. На 19-ту добу після операції тварин вивели з експерименту, ділянки шкіри в зоні шва дослідили гістологічними методами. У тварин основної групи спостерігали зрощення хірургічного розрізу шкіри та м'язів стегна з формуванням нормотрофічних рубців. У тварин контрольної групи на 19-ту добу в зоні оперативного втручання був сформований гіпертрофічний рубець. Висновки: в експериментальному дослідженні у тварин основної групи підтверджене більш якісне загоювання ран з формуванням нормотрофічного рубця при застосуванні трансдермального введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. У тварин основної групи не відбувалося надлишкового колагеноутворення, що приводило до формування більш тонкого й ніжного рубця, який до кінця експерименту ставав малопомітним.

Мета роботи - вивчити в експерименті вплив методу імпульсного електрофорезу плазми крові на процес загоювання післяопераційних ран. Дослідження проведені на 15 білих щурах, яким під внутрішньочеревним наркозом в асептичних умовах виконували розріз шкіри та м'язів стегна, після чого рану зашивали пошарово вузловими швами наглухо. В основну групу включили 10 тварин, яким на 4, 7, 10-ту та 14-ту добу після операції застосували трансдермальне введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. В контрольну групу включили 5 білих щурів, яким після операції трансдермального введення плазми крові не застосовували. У всіх тварин рани загоїлись первинно. На 19-ту добу після операції тварин вивели з експерименту, ділянки шкіри в зоні шва дослідили гістологічними методами. У тварин основної групи спостерігали зрощення хірургічного розрізу шкіри та м'язів стегна з формуванням нормотрофічних рубців. У тварин контрольної групи на 19-ту добу в зоні оперативного втручання був сформований гіпертрофічний рубець. Висновки: в експериментальному дослідженні у тварин основної групи підтверджене більш якісне загоювання ран з формуванням нормотрофічного рубця при застосуванні трансдермального введення плазми крові методом імпульсного електрофорезу. У тварин основної групи не відбувалося надлишкового колагеноутворення, що приводило до формування більш тонкого й ніжного рубця, який до кінця експерименту ставав малопомітним.