Індекс рубрикатора НБУВ: Е50*801.632.1

Рубрики:

Загальна ботаніка

Шифр НБУВ: Ж22024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено питанням структурно-порівняльної оцінки ценофлор Київського плато. Визначено, що флора регіону нараховує 1222 види, які належать до 507 родів, 120 родин та 5 відділів. Зроблено її систематичний, біоморфологічний та географічний аналізи, результати яких показали перехідний характер флори - між типово лісовими неморально-середньоєвропейськими та лісостеповими флорами. Складено класифікаційну схему рослинності Київського плато (за методом Браун - Бланке), яка включає 22 класи, 56 союзів та 136 асоціацій. У складі рослинного покрову виділено 16 ценофлор, 8 груп та 5 типів. Порівняно систематичну, біоморфологічну та географічну структуру ценофлор. Доведено, що провідними чинниками екологічної диференціації ценофлор є едафічні - вологість, кислотність грунту, вміст азоту, карбонатів, солей у грунті. Виявлено 87 рідкісних видів, з яких 35 занесено до "Червоної книги України", 3 види - до Європейського Червоного списку та 14 рідкісних угруповань. Розглянуто сучасні тенденції антропогенної трансформації флори регіону.

В результате исследования синантропной растительности Черниговской области выделены 6 антропогенно трансформированных биотопов, составлена их полная характеристика (фитоценотическая, экологическая, структура биотопа) и сопоставлена с классификацией EUNIS. В биотопах представлены сегетальная и рудеральная растительность, вырубки и растительность класса Plantaginetea majoris.

На підставі проведених досліджень степової рослинності крайнього півдня Правобережного Лісостепу України встановлено синтаксономічну різноманітність ценозів, яка складається з 14 асоціацій, 2 субасоціацій та 3 варіантів, що належать до 3 союзів порядку Festucetalia valesiacae класу Festuco-Brometea. Вперше описано три варіанти асоціацій: Thymo marschalliani-Caricetum praecocis var Vicia tetrasperma, Stipetum lessingianae var Lathyrus tuberosus та Melico transsilvanici-Stipetum capillatae var Caragana frutex. Показано, що найбільшою різноманітністю характеризуються угруповання союзу Festucion valesiacae (7 асоціацій, 2 субасоціації та 1 варіант), які під впливом антропогенного фактора можуть формуватися як на місці лучно-степових угруповань союзу Fragario viridis-Trifolion montani, так і справжніх степових угруповань союзу Astragalo-Stipion.

В спонтанной флоре Шацкого национального природного парка выявлено 868 видов сосудистых растений, из которых синантропных - 378 (244 вида апофиты, 134 адвентивные). Во флоре Шацкого НПП процессы апофитизации имеют преимущество над процессами адвентизации, что отражает более раннее интенсивное освоение человеком региона исследований. Значительное содержание апофитов во флоре исследований связано с экологической целостностью Шацкого НПП и ограниченным спектром антропогенных воздействий на его фитобиоту. По происхождению среди адвентивных видов преобладают древнесредиземноморские, североамериканские, азиатские и европейские. Среди природных биотопов наибольшие изменения испытывают опушки, вырубки и участки с высоким разнотравьем, заросли кустарников, пустоши, сухие и мезофитные луга. Эти биотопы подвергаются как непосредственному антропогенному воздействию (сенокошение, выпасание, рекреационная нагрузка), так и опосредованному - самовосстановления заброшенных сельхозугодий, что приводит к перекрестной инвазии видов.

Вперше для Київської області укладено список регіонально рідкісних видів фауни, флори, мікобіоти. Дослідження, моніторинг, заходи збереження зникаючих, уразливих видів біоти, які не включені до Червоної книги України, є пріоритетними в екосозології.

Наведено фітоценотичну характеристику нового союзу Lamio purpureae-Acerion tatarici класу Rhamno-Prunetea - чагарникових угруповань з участю Acer tataricum, які формуються на місці байрачних лісів. У складі союзу виділено п'ять асоціацій, дві субасоціації та один варіант.

Впервые создана карта биотопов для Шацкого НПП (биосферный резерват "Западное Полесье"), включающая 22 выдела, которые репрезентируют основное разнообразие экосистем региона. На основе данной карты разработана серия экологических карт: влажности, кислотности, содержания азота и карбонатов, солевого режима почвы, терморежима, континентальности и криорежима климата. Проанализировано распределение по градиенту факторов на картах и особенности дифференциации биотопов.

Наведено класифікацію біотопів і їх характеристику відповідно до загальноєвропейських принципів EUNIS. Класифікацію розроблено на основі структури рослинного покриву, який є чутливим індикатором стану навколишнього середовища. Вона включає природні та штучні біотопи рівнинної частини лісової та лісостепової зон України, відображає їх різноманітність, багатство та специфіку. Подано інформацію про біотопи континентальних водойм, перезволожені біотопи трав'яного типу, біотопи, сформовані господарською діяльністю людини. Увагу приділено рідкісним біотопам, що потребують охорони та використовуються для створення заповідних об'єктів, а також екомережам як екологічній основі забезпечення переходу України на засади сталого розвитку. Кожен біотоп ілюстровано кольоровими знімками, що дозволяє проводити їх візуальну ідентифікацію в практичній діяльності.

Розглянуто синтаксономію, ценотичні й екологічні особливості чагарникових угруповань класу Rhamno-Prunetea Подільсько-Бессарабського Придністров'я. В регіоні досліджень представлені три союзи: Prunion spinosae (угруповання формуються звичайно по більш-менш змитих грунтах лесових порід схилів балок, де нерідко утворюють непролазні зарості з Prunus spinosa і трав'яних ксеромезофільних видів), Berberidion vulgaris (багатовидові, теплолюбні зарості зі значною участю степових і узлісних видів на багатих грунтах), який є найбільш ценотично репрезентативним, Lamio purpureae-Acerion tatarici (угруповання формуються на місці байрачних лісів в ущелинах кристалічних порід). Наведено характеристику десяти асоціацій, з яких одна описана вперше - Lembotropido nigricantis-Cornetum maris. Поєднання ксерофітних і мезофітних елементів, різне насичення карбонатами грунтів характеризує умови формування чагарникових ценозів, їх екологічну специфіку і загалом специфіку регіону досліджень.

Розкрито біологічну сутність адвентивного компонента флори природно-заповідного фонду в окремому біомі. Визначено чинники формування, склад, таксономічну та типологічну структури адвентивної фракції флори. Обговорено просторовий розподіл, ступінь подолання міграційних бар'єрів, характер впливів інвазійних чужорідних видів рослин на оборигенні види, біорізноманіття та довкілля. Подано опис 17-ти "видів-трансформерів". Означено риси неспроможності екосистем природно-заповідного фонду протистояти загрозам фітоінвазій. Зазначено, що виявлені впливи інвазійних видів мають зворотній характер, а протистояння природно-антропогенним міграціям знаходиться у площині відновлення природного рослинного покриву та менеджменту природокористування. Обгрунтовано потребу нової прикладної галузі науки - інвазійної ботаніки, завдянням якої є вивчення закономірностей природно-антропогенних міграцій рослин, розроблення стратегії запобігання, стримування, контролю фітоінвазій та обмеження загроз місцевому біорізноманіттю.

З метою з'ясування оптимальних екологічних умов для формування чагарникової рослинності вивчено 12 діагностичних видів класу Rhamno-Prunetea. Це представники узлісь, лісових галявин, заростей кущів по степах, які можуть входити також до складу підліску й чагарникового ярусу мішаних, широколистяних, байрачних лісів: Acer campestre, A. tataricum, Amygdalus nana, Berberis vulgaris, Caragana frutex, Cerasus fruticosa, Euonymus europaeus, Ligustrum vulgare, Prunus spinosa, P. stepposa, Rhamnus cathartica, Swida sanguinea. Проведено синфітоіндикаційний аналіз близько 9000 геоботанічних описів з участю досліджуваних видів. Розраховано показники едафічних і кліматичних факторів. Для порівняння екологічних амплітуд видів, їх широти та встановлення індексу толерантності використано методику визначення сологічної валентності. Синфітоіндикаційний оптимум досліджуваних діагностичних видів за екологічною валентністю досить неоднорідний і демонструє мезофітні умови: свіжі лісолучні біотопи з нерівномірним промоканням коренемісного шару грунту, зі слабкокислими глинистими або вологими піщаними фунтами, не багатими на солі й мінеральний азот, із незначним вмістом карбонатів. Кліматичні фактори мають вужчу амплітуду, за терморежимом оптимум відповідає субмезотермним умовам - від суббореальної до неморальної термозони. Діапазон гумідності клімату коливається в межах субаридофітних умов, лише для S. sanguinea вони омброфітні. За континентальністю клімату оптимальні умови відповідають геміконтинентальному клімату. Оптимальними заченнями кріорежиму є гемікріофітні умови. За освітленням показники коливаються від тіньових до напівосвітлених. Оригінальні результати кількісної оцінки синфітоіндикаційної амплітуди діагностичних видів класу Rhamno-Prunetea є основою для прогнозування характеру змін чагарникової рослинності під впливом різних факторів навколишнього середовища, що має важливе значення для розуміння й моделювання змін взаємовідношення лісу та степу.

На основі геоботанічних описів фітоценозів з участю Amorpha fruticosa L., що є окремими етапами первинної сукцесії різних висотних рівнів заплави, зроблених на території островів нижче Канівської ГЕС, наведено загальну характеристику динаміки рослинного покриву за участю цього виду. Використовуючи метод фітоіндикації, визначено основні характеристики показників екологічних чинників та напрями їх зміни у процесі ксеро-, мезо- та гідросерії. Виявлено, що A. fruticosa, маючи широкий фітоценотичний діапазон, входить до складу фітоценозів на всіх етапах сукцесії трьох рівнів заплави Середнього Дніпра. Закономірними у процесі сукцесії є якісні та кількісні зміни геоботанічних характеристик фітоценозів, як-от: кількість видів та їх склад, роль A. fruticosa як ценозоутворювача, вікова структура її ценопопуляцій. На основі методу фітоіндикації прослідковано відмінності фітоценозів, виявлено відносно широкий діапазон екотопів, що різняться за чинниками вологості та аерованості грунту, сприятливих для зростання A. fruticosa, а також закономірні тренди змін більшості екологічних чинників у процесі сукцесії.

Розглянуто питання синтаксономії рослинності України. Висвітлено історію розвитку цього напряму на основі методу Браун - Бланке, розглянуто особливості класифікаційних одиниць вищих рангів у порівнянні з центрально- і західноєвропейськими. Проаналізовано фітосоціологічні матеріали із застосуванням новітніх методів їх опрацювання та представлено класифікаційну схему рослинності України, яка налічує 1 009 асоціацій, що належать до 252-х союзів, 127-ми порядків та 75-ти класів, і її продромус. Для кожного синтаксону наведено характеристику (назву, синоніми, діагностичні види, екологічні умови, поширення в Україні, синсозологічний статус, літературні джерела).

Вміщено інформацію про всю різноманітність біотопів (природних оселищ) України. Для кожного типу біотопів наведено українську й англійську назви, фотографію, співвідношення з біотопами EUNIS, одиницями, занесеними до переліків Резолюції 4-ої Бернської конвенції та Додатку І Оселищної Директиви, Зеленої книги України, синтаксономічними одиницями еколого-флористичної класифікації. Подано перелік характерних видів (переважно рослин, в окремих випадках також тварин), відомості про домінанти, екологічну характеристику, поширення в Європі й Україні, репрезентативність і ступінь збереженості, інформацію щодо присутності видів, занесених до Червоної книги України, Резолюції 6-ої Бернської конвенції і додатків II і IV Оселищної Директиви, а також щодо загроз і менеджменту. Зазначено, що каталог може стати основою для картування біотопів територій природно-заповідного фонду України та територій Смарагдової мережі України з метою розробки їх менеджмент-планів.

На основі геоботанічних описів фітоценозів з участю Amorpha fruticosa L., що є окремими етапами первинної сукцесії різних висотних рівнів заплави, зроблених на території островів нижче Канівської ГЕС, наведено загальну характеристику динаміки рослинного покриву за участю цього виду. Використовуючи метод фітоіндикації, визначено основні характеристики показників екологічних чинників та напрями їх зміни у процесі ксеро-, мезо- та гідросерії. Виявлено, що A. fruticosa, маючи широкий фітоценотичний діапазон, входить до складу фітоценозів на всіх етапах сукцесії трьох рівнів заплави Середнього Дніпра. Закономірними у процесі сукцесії є якісні та кількісні зміни геоботанічних характеристик фітоценозів, як-от: кількість видів та їх склад, роль A. fruticosa як ценозоутворювача, вікова структура її ценопопуляцій. На основі методу фітоіндикації прослідковано відмінності фітоценозів, виявлено відносно широкий діапазон екотопів, що різняться за чинниками вологості та аерованості грунту, сприятливих для зростання A. fruticosa, а також закономірні тренди змін більшості екологічних чинників у процесі сукцесії.

Присвячено характеристиці біотопів степової зони України. Висвітлено теоретичні питання щодо значення біотопічного підходу, наведено короткий нарис природних умов степової зони, ієрархічну класифікацію та власне характеристику 186 біотопів. Включено відомості про відповідні аналоги описаних біотопів в інших класифікаціях, синтаксономію, характерні та діагностичні види, структуру, екологічні умови існування, поширення, значення та охорону, а також основні літературні джерела, присвячені їх дослідженню. Нариси ілюстровані кольоровими світлинами. За геоботанічними описами основних біотопів проведена синфітоіндикаційна оцінка та відображено характер залежностей між показниками екофакторів. Розраховано показники впливу загроз, созологічної значимості, ризику втрат біотопів, наведено їх категоризацію, що має велике значення для розроблення заходів із їх збереження.

Подано інформацію про особливості природного середовища Мезинського національного природного парку, його компоненти, природні ресурси та їх використання. Розкрито основні здобутки науково-дослідної, еколого-освітніьої роботи та рекреаційної діяльності, які здійснювалися на території Мезинського національного природного парку. Охарактеризовано географічне положення території парку. Увагу приділено поверхневим і підземним водам, флористичним особливостям, біотопам, герпетофауні території парку.