Для ранней диагностики моторно-эвакуаторных нарушений у 192 больных использовалась контрастная рентгенография органов желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), компьютерная и электрогастроэнтерография, клинические методы, ФЭГДС. В 66,5 % случаев послеоперационный период протекал с нарушением двигательной активности гладкой мускулатуры ЖКТ и диспептическими жалобами, задержкой или полным отсутствием эвакуации контрастного вещества из желудка, а также снижением миоэлектрической активности всего комплекса ЖКТ, большим угнетением биопотенциала желудка. Сделан вывод, что нарушения моторно-эвакуаторной функции гастродуоденального комплекса наступают вследствие пересечения блуждающего нерва, после которого в организме наступает серотониновая недостаточность. Эндогенное введение серотонина адипината способствует профилактике и лечению двигательных расстройств гладкой мускулатуры.

На основі досвіду лікування хворих з вузловими формами зоба запропоновано алгоритм активної тактики обстеження та хірургічного лікування хворих на вузловий зоб, зважаючи на можливий злоякісний процес в щитовидній залозі. Активна хірургічна тактика дозволяє виявити рак на початкових етапах розвитку та оперувати хворих без зниження якості життя.

На опыте лечения больных с узловыми формами зоба предложен алгоритм активной тактики обследования и хирургического лечения больных узловым зобом с точки зрения возможного злокачественного процесса в щитовидной железе. Активная хирургическая тактика позволяет диагностировать рак на начальных стадиях развития и оперировать больных без снижения качества жизни.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.204.6

Рубрики:

Хірургічне лікування виразкової хвороби

Шифр НБУВ: Ж15657 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Спостережено 1 747 хворих на гострий та хронічний холецистит, оперованих ендоскопічним способом. Проколи черевної стінки, щоб ввести голку Вереша та троакор частіше виконували типово у чотирьох місцях: точка Оліма, епігастральна зона та в правій половині живота по правій передній паховій лінії. У деяких осіб перший прокол зроблено у епігастій або в правому підребер'ї через наявність злукового процесу. Ускладнення на місці проколів та введення троакарів були у 55-ти хворих.

Наблюдались больные острым хроническим холециститом, которые оперировались эндоскопическим способом. Осложнения в местах проколов и введения троакаров были у нескольких больных, что заставило расширить раны для их устранения.

Обстежено 751 хворого, а також проведено експеримент на 126 білих щурах з використанням клініко-біохімічних, гістохімічних, ультраструктурних, рентгенологічних, електро-гастро-ентероміографічних, ендоскопічних, а також об'єктивних методів дослідження. Розглянуто основні патогенетичні механізми шлункового виразкоутворення та розвитку моторно-рухових розладів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) після ваготомії та резекції шлунка. Встановлено, що основною причиною виразкоутворення є порушення кровообігу на мікроциркуляторному рівні, зумовлені серотоніновою недостатністю. Визначено, що екзогенне введення серотоніну усуває серотонінову недостатність і сприяє швидкому загоєнню експериментальної виразки. Виявлено, що навколо перфоративної виразки є значні деструктивні та дегенеративні зміни. У 66 % оперованих хворих виявлено порушення функції кукси резектованого та ваготомованого шлунка та відділів ШКТ, які розташовані нижче, що у 18 % випадків носить стійкий характер, всупереч застосуванню високоефективних антихолінестеразних препаратів. Доведено, що включення у ранньому післяопераційному періоді серотоніну адипінату 10 мг (1мл), розчиненого в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, двічі на добу протягом 7 днів хворим з перфоративною виразкою шлунка та двнадцятипалої кишки, які перенесли операцію ваготомії й резекцію шлунка, сприяє усуненню гладком'язової недостатності й мікроциркуляторних розладів у слизовій оболонці шлунка.