Дисертацію присвячено розгляду наукової та громадсько-політичної діяльності українського історика Степана Томашівського (1875-1930 рр.), аналізу його наукової та публіцистичної спадщини. Прослідковано внесок вченого у розробку окремих періодів української історії та місце історика в українській історіографії XX ст., а також вклад С.Томашівського у розвиток політичної ідеології українського руху й державницьких змагань, формування консервативної концепції української політики.

Розглянуто діяльність Наукового товариства ім. Т. Шевченка на першому етапі його розвитку (1873 - 1939 рр.), яке тісно пов'язане з плеядою видатних українських учених, які своєю організаційною та науковою працею розбудували товариство до рівня всеукраїнської академічної установи, що об'єднала наукові сили Наддніпрянщини та Галичини. Вивчено життєвий шлях С. Томашівського як яскравого представника Львівської історичної школи, одного з найвидатніших учнів М. Грушевського. співзасновника державницького напряму в українській історіографії.

Activity of Scientific society the name of T. Shevchenko on the first stage of his development (1873 - 1939) is closely related to the pleiad of the prominent Ukrainian scientists, that developed society the organizational and scientific labour to the level of allukrainian academic establishment that united scientific forces of Naddniprianschvna and Galichina. Stepan Tomashivskiy is a bright representative of Lviv historical school, one of the most prominent students of М. Грушевского, co-founder of state direction in Ukrainian.

Рассмотрена деятельность Научного общества им. Т. Шевченка на первом этапе его развития (1873 - 1939 гг.), которая тесно связана с плеядой выдающихся укра- инских ученых, которые своим организационным и научным трудом развили общество до уровня всеукрайнского академического учреждения. которое объединило научные силы Надднепрянщины и Галичины. Изучен жизненный путь С. Томашевского как яркого представителя Львовской исторической школы, одного из самых выдающихся учеников М. Грушевского, соучредитель государственнического направления в украинской историографии.

Описана научная деятельность М. Г. Вавричин (20.III.1935 - 28.XII.2010) - украинской ученой в сфере истории, картографии, социотопографии, краеведения, научного сотрудника Львовского отделения Института украинской археографии и источниковедения им. М. С. Грушевского НАН Украины (1993 - 2010). Изложен ее вклад в исследование истории картоведения и роль в организации львовского картографического центра и становлении исторического картоведения в независимой Украине.

Подано перелік окремих видань Львівського відділення (ЛВ) та інформацію про наукову і редакторську працю співробітників ЛВ за 2013 - 2017 рр. Наведено короткі біографічні довідки про І. І. Альмеса, А. Б. Гречила, О. В. Гуль, Н. О. Паславську, І. Б. Скочиляс, А. В. Фелонюка й ін. Подано бібліографію їх праць. Зазначено напрями наукових досліджень, над якими працюють співробітники ЛВ.

Висвітлено різні аспекти наукової спадщини видатного українського історика, сходознавця, публіциста та громадсько-культурного діяча Я. Р. Дашкевича (1926 — 2010). Назву книги «На межі між Сходом і Заходом» обрано невипадково. Я. Дашкевич першим у національній науці в статті «Україна на межі між Сходом і Заходом (ХІV — ХVІІІ ст.)» (1991 р.) сформулював дослідницький концепт Великого кордону (цивілізаційної межі між Європою й Орієнтом), що в минулому проходив через Україну і суттєво вплинув на її історію та культуру. Вміщені дослідження з джерелознавства, історіографії та історії України новітньої доби. Розкрито різноманітність мистецтва вірмен в Україні. Описано окремі сторінки минулого українського Причорномор'я, зокрема Криму.

До 4-ї книги включено історіографічні та джерелознавчі студії, присвячені подіям у житті та творчості Михайла Грушевського в Російській, Австро-Угорській імперіях та в еміграції, зокрема вживанню української мови на лекторіях у Львівському університеті на початку XX ст., організації приватної збірки на Всеукраїнській мистецькій виставці у Львові 1905 р., запрошенню до участі на Всеукраїнський національний конгрес у Відні (1921 р.) та ін. До розділу «Родина Грушевських» увійшли праці, в яких розглядається доля представників роду Грушевських: Сергія Григоровича, Григорія Миколайовича та Лева Григоровича. Опубліковано листи В. М. Перетца та Г. М. Грушевського до М. С. Грушевського та інші дослідження.