Проведено системне дослідження соціально-філософських вимірів людського життя у творчості М. Коцюбинського в історико-філософькому аспекті. Увагу акцентовано на феномені духовності, що визначає сутність особистості й охоплює всі вектори життя суспільства. Виявлено та досліджено діалогічність, яка грунтується на духовності та є необхідною умовою соціолізації людини, деструктивність і конструктивність страху та самотності в соціальному розвитку людини, зазначено про складність і неоднозначність їх впливу на здатності інваліда. Концепт любові визначено як основний вимір життя людини.

Розглянуто екзистенціал страху на основі казки-оповідання М. Коцюбинського "Хо". Письменник піддає аналізу виникнення та існування цієї емоції у трьох періодах людського життя: дитинстві, юності і зрілості. У ранньому віці страх змальовуються як щось невиразне, пов'язане більше з дитячою фантазією та уявою. Самі діти ще не розуміють, чого вони бояться. Розумне, виважене ставлення батьків, старших до дітей, добре виховання може звести до мінімуму це почуття і в майбутньому долати його. Юність якраз і є порою людського життя, коли знання, освіта, воля, віра у власні сили мають важливе значення для становлення особистості позбавленої почуття страху перед життєвими труднощами. Саме тоді формується характер сміливої, відважної людини, яка здатна боротися за своє щасливе майбутнє. У зрілості значно складніше боротися із тими негативними відчуттями, які не були подолані у двох попередніх порах життя. У цьому віці людина стає більш обережною, надто виваженою, до неї повертається навіть та дитяча фантазія небезпеки перед життєвими негараздами, вона не бажає ризикувати, більше прагне спокою і стабільності. М. Коцюбинський разом з тим підкреслює, що все залежить від характеру людини, її виховання, освіти, світогляду. Він виразно демонструє як негативну, так і позитивну роль страху для вдосконалення духовного світу як самої людини, так і суспільства в цілому. Але, на відміну від західноєвропейських філософів-екзистенціалістів, М. Коцюбинський переконаний, що страх потрібно і можна подолати за допомогою сили волі, віри, надії і любові.

Розглянуто проблему класифікації методів навчання, яка надає можливість проаналізувати потенціал кожного методу і визначити шляхи його вдосконалення, подальшого розвитку і впровадження. Велика кількість підходів до класифікації методів навчання пояснюється складністю об’єкта дослідження і серйозністю завдань, поставлених суспільством перед сучасною професійною школою. Запропоновано використання механізму почленної диз’юнкції при класифікації методів навчання, що дозволить врахувати ширшу низку ознак різних методів навчання. Для цього проведено систематизацію основних відомих методів навчання.

Рассмотрена проблема классификации методов учебы, которая дает возможность проанализировать потенциал каждого метода и наметить пути его совершенствования, последующего развития и внедрения. Большое количество подходов к классификации методов учебы объясняется сложностью объекта исследования и серьезностью задач, поставленных обществом перед современной профессиональной школой. Предложено использование механизма почленной дизъюнкции при классификации методов учебы, которая позволит учесть более широкий ряд признаков разных методов учебы.

The problem of classification of methods of studies remains actual, as enables to analyse potential of every method and set the ways of its perfection, subsequent development and introduction. Plenty of going near classification of methods of studies is explained complication of research object and seriousness of tasks, put society before modern professional school. Using the mechanism of memberwise disjunctions is offered for classification of methods of studies which will allow taking into account more wide row of signs of different methods of studies. Systematization of the basic known methods of studies is conducted for this purpose. This systematization of methods contains the different plurals of descriptions which describe them the proper categories and named objects.