Дисертаційну роботу присвячено дослідженню трактату "Фікг ал-луга ва сунан ал-араб фі каламіга" арабо-мусульманського філолога 10 століття Ахмада Ібн Фариса і співставленню категоріального апарату ісламського правознавства і арабського мовознавства на підставі концепції арабської граматичної традиції. Аналіз твору свідчить про типологічний ізоморфізм мови опису в ісламському і мовознавчому фікхах. Спосіб формулювання автором власної концепції базується на досягненнях вікової історії арабського мовознавства, представленого його основними школами, і розумінні основ арабо-мусульманської культури як цілісного комплексу. Дисертацію може бути розглянуто як свого роду крос-культурний вступ до певного кола ідей і методів традиційного арабського мовознавства (арабської граматичної традиції) завдяки зверненню до глибинних ісламських коренів цієї галузі знання. Віддавна побутують твердження щодо взаємозв'язку арабського мовознавства й ісламу, проте на сьогодні проблема, що проаналізована, вичерпному науковому аналізу ще не підлягала. Разом з тим, справжнє розуміння проблематики і методів середньовічного і сучасного національного арабського мовознавства, що наслідує класичну традицію, у відриві від подібної глибинної культурологічної перспективи не є можливим.