Проведено комплексне дослідження теоретичних основ модернізації системи суспільного управління на засадах соціально-філософської комунікативної парадигми. Основну увагу акцентовано на проблемах управління розвитком європейських метрополій як складних соціально-економічних систем, особливості функціонування, структурна побудова та статус яких обумовлюють необхідність запровадження на їх рівні новітніх управлінських моделей. Запропоновано нове тлумачення поняття "управління" через призму інтерсуб'єктивності, визначено й обгрунтовано сутнісні ознаки комунікативної парадигми в суспільному управлінні. Розроблено практичні рекомендації щодо імплементації положень комунікативної парадигми у вітчизняну політико-адміністративну практику в напряму розвитку партнерської взаємодії між державою та територіями, містом і передмістям.

Досліджено практики формування колективних ідентичностей за умов глобального полікультурного середовища. Проаналізовано найгостріші суспільні виклики, що зумовлюють кризу сучасної національно-культурної ідентичності. Обгрунтовано роль держави щодо формування символічних полів, завдання яких - сприяти ототожненню людини з власною нацією. Трансформація ідей мультикультуралізму разом із появою нових ідентифікаційних моделей розглядаються як форма протистояння глобалізаційному тиску на соціокультурну сферу. Наголошено на необхідності вироблення принципів визнання множинності культур та релігій, самоцінності кожної з них, без яких утримання стану динамічної рівноваги як умови виживання людської цивілізації видається неможливим. Ініційовано пошук альтернативних стратегій культурної політики як механізму зниження ризику втрати етнокультурної самобутності в контексті сучасних соціокультурних змін.