Висвітлено позитивні результати реалізації організаційно-економічного механізму регулювання використання природних ресурсів. Розкрито основні засади екологічного ліцензування та державно-монопольного управління охороною довкілля.

Розглянуто питання формування інституціонального середовища сталого водокористування за ринкових умов господарювання. Розкрито теоретичні засади вдосконалення інституціональних основ розвитку водного господарства, охарактеризовано тенденції використання водних ресурсів у національній економіці. Наведено шляхи формування організаційно-економічного механізму переведення регіональних водогосподарських комплексів на модель сталого розвитку.

Рассмотрены вопросы формирования институциональной среды водопользования в рыночных условиях хозяйствования. Раскрыты теоретические аспекты усовершенствования институциональных основ развития водного хозяйства, охарактеризованы тенденции использования водных ресурсов в национальной экономике. Приведены пути формирования организационно-экономического механизма перевода региональных водохозяйственных комплексов на модель устойчивого развития.

Розкрито теоретико-методологічні засади соціально-економічного розвитку (СЕР) регіону. Проаналізовано сучасний стан господарського комплексу Волинщини, наведено методику оцінки природно-ресурсного потенціалу та перспективи СЕР регіону. Розглянуто особливості розвитку адміністративних районів даної області, визначено пріоритетні напрямки СЕР Волині.

Раскрыты теоретико-методологические основы социально-экономического развития (СЭР) региона. Проанализировано современное состояние хозяйственного комплекса Волынской области, приведены методика оценки природно-ресурсного потенциала и перспективы СЭР региона. Рассмотрены особенности развития административных районов данной области, определены приоритетные направления СЭР Волыни.

Розглянуто проблеми екологічного оподаткування та плати за використання природних ресурсів у контексті світового досвіду, акцентовано увагу на тенденціях та проблемах формування плати за землю, показано шляхи врегулювання окремих методологічних та методичних підходів щодо удосконалення існуючого економічного механізму управління землекористуванням.

Рассмотрены проблемы экологического налогообложения и платы за использование природных ресурсов в контексте мирового опыта, акцентируется внимание на тенденциях и проблемах формирования платы за землю, показаны пути урегулирования отдельных методологических и методических подходов усовершенствования существующего экономического механизма управления землепользованием.

Problems of the ecological taxation and payment for the use of natural resources in the context of world experience are considered. Special attention to the tendencies and problems of the formation of payment for land is emphasized, the ways of regulation of separate methodological and methodical approaches aimed at improvement of the existing economic mechanism of management of land use are shown.

Обгрунтовано парадигму раціонального використання й охорони природно-ресурсного потенціалу на основі запровадження ефективних податкових механізмів, які передбачають врахування специфіки природокористування й особливостей системи плати за спеціальне використання природних ресурсів. Розвинуто теоретико-методологічні підходи до формування податкової політики на нових засадах. Удосконалено фіскальні методи управління природокористуванням, методичні підходи до оцінки ефективності системи оподаткування. Визначено місце та роль загальнодержавних податків, зокрема, рентних платежів, плати за спеціальне використання природних ресурсів і екологічних зборів. Запропоновано шляхи підвищення ефективності податкової системи щодо врегулювання відносин у сфері природокористування й охорони довкілля.

Висвітлено особливості формування інституціонального середовища підприємницької діяльності у сфері природокористування, особливу увагу приділено інвестиційно-інноваційному аспекту. Розкрито теоретико-методологічні засади інституціонального забезпечення розвитку підприємницької діяльності у сфері природокористування, державно-приватне партнерство розглянуто як найбільш перспективну форму підприємницької діяльності, що дозволяє підвищити інвестиційну привабливість окремих складових природного капіталу у разі збереження державної власності на природно-ресурсну складову національного багатства, яка регламентується вітчизняним законодавством. Обгрунтовано інституціональні механізми формування перспективних підприємницьких структур у сфері водокористування на основі партнерських відносин між державою та приватним бізнесом. Запропоновано перспективні напрями вдосконалення інституціонального забезпечення активізації підприємницької діяльності у лісовому секторі.

Розроблено теоретико-методологічні основи подолання депресивності територій шляхом пріоритетного розвитку аграрної сфери. Розглянуто економічну сутність та передумови виникнення депресивності у розвитку аграрної сфери територій за умов економічної кризи. Визначено пріоритетність заходів щодо подолання депресивності сільських територій у контексті вирішення продовольчої проблеми. Удосконалено дефініцію поняття "інвестиційне забезпечення аграрної сфери", яка, на відміну від традиційної, розглядає інвестиційне забезпечення аграрної сфери як комплекс заходів, спрямованих на пошук, залучення та освоєння інвестиційних ресурсів шляхом мобілізації різноманітних джерел фінансування, створення сприятливих умов для залучення іноземного капіталу, розширення масштабів довгострокового кредитування, а також залучення коштів інвесторів з інших галузей національного господарства. Розроблено методологію формування інститутів державно-приватного партнерства як ефективної форми інвестиційного забезпечення розвитку аграрної сфери депресивних територій, а також розкрито зміст передумов впровадження державно-приватних партнерств в аграрну сферу. Запропоновано концептуальну модель інвестиційного забезпечення формування системи раціонального землекористування на депресивних територіях.

Висвітлено теоретико-методологічні основи соціальної географії, її становлення як науки та основні сучасні змістовні парадигми. Значну увагу приділено соціальній географії народонаселення, зокрема відтворенню і розвитку населення, його якості та життєздатності, міграціям, расовій та етнічній структурі населення. Викладено зміст концепції людського розвитку, соціальної безпеки та ризиків, соціальної нерівності у просторовому вимірі. Наголошено на ролі соціальної екології в розвитку соціальної географії. Розглянуто питання сучасної соціально-територіальної організації простору, формування поселенської структури, урбанізації і сільського розвитку.