Пенінська зона (або зона Скель) являє собою складну структурно-тектонічну споруду. Повторюючи конфігурацію Карпатської дуги, вона вузькою смугою тягнеться понад 500 км від Віденського басейну, через усі Західні Карпати до Румунії на південному сході. Цьому структурно-тектонічному елементу протягом мезозойської і кайнозойської ер належала дуже важлива роль у геологічному розвитку Карпат, а також у становленні їх сучасної структури. Пенінська зона розділяла дві області - Зовнішні (Флішеві) і Внутрішні Карпати, які мають різко відмінні геологічні історії розвитку. Ще до наших днів у багатьох розрізах крейди через слабку відслоненість у Карпатах, дуже рідкісні фауністичні рештки у флішевих товщах, якими збудований цей регіон, і дуже складну дислокованість порід цілі місцеві стратотипи залишаються слабко палеонтологічно схарактеризованими, в них не проведено детального (пошаруватого) зіставлення. У роботі проведено вивчення цього питання.

Обґрунтовано детальну стратифікацію та біостратиграфічну шкалу крейдових відкладів Українських Карпат за результатами комплексного систематичного та монографічного вивчення черевоногих, двостулкових і головоногих молюсків. Наведено монографічний опис 17 характерних видів молюсків та атлас їхніх зображень. Доповнено й уточнено палеонтологічну характеристику крейдових відкладів Українських Карпат за результатами ревізії та довивчення стратотипів і опорних розрізів світ, аналізу й узагальнення всіх наявних даних за мікро- та макрофосиліями та нових власних знахідок макрофауни. Розроблено й удосконалено стратиграфічні та біозональні схеми нижньої і верхньої крейди Українських Карпат за новими даними з систематичного складу комплексу малакофауни. Уперше для Українських Карпат обґрунтовано й уточнено за малакофауною обсяги, границі, відносний геологічний вік та латеральне поширення крейдових стратиграфічних підрозділів: стрийської світи у Скибовій зоні, соймульської - у Мармароській, тисальської - у Пенінській, кам'янопотікської, рахівської, білотисенської, сухівської - у Рахівській зоні. Обґрунтовано кореляцію нижньокрейдових темноколірних відкладів Рахівської зони з одновіковими стратонами Західних (Польських, Чеських і Словацьких) та Східних (Румунських) Карпат. Уперше палеонтологічно комплексно обґрунтовано ранньокрейдовий вік органогенних вапняків у складі олістолітів, поширених у басейні Білої Тиси, отримано нові дані про ранньокрейдову фазу вулканізму в Українських Карпатах. Зазначено, що результати досліджень можна використати при геологознімальних і пошуково-розвідувальних роботах на різні корисні копалини (нафта, газ, будівельні матеріали, мінеральні води), які приурочені до крейдових відкладів.

Шифр НБУВ: Ж72342 Пошук видання у каталогах НБУВ