Розглянуто особливості жіночої еміграційної активності в сучасному українському соціумі. Основу дослідження становлять статистичні дані та індивідуальні глибинні інтерв'ю.

Розглянуто теоретико-методологічні здобутки наукових підходів та концепцій, що формують категоріально-понятійний апарат дослідження етнічних та національних стереотипів у трудових мігрантів. Проаналізовано зміст понять "стереотип", "етнічний стереотип", "національний стереотип", "трудова міграція" та "трудовий мігрант". Запропоновано концептуальну схему дослідження етнічних та національних стереотипів у сучасних українських заробітчан, в основі якої є соціокультурний підхід. На основі теорії С. Кастельса розроблено модель комплексного дослідження міграційних процесів, де макрорівень подано уявленнями представників українського соціуму про інші національні та етнічні групи, мезорівень - уявленнями респондентів з Львівської області, а макрорівень, уявленнями трудових мігрантів та їх індивідуальними життєвими історіями як контрольної групи, яка має найбільш тісні контакти з представниками інших національних та етнічних груп. На всіх трьох рівнях розглянуто стереотипи, які конструюють трудові мігранти безпосередньо в процесі взаємодії з представниками інших та "своїх" національних та етнічних груп. Розроблено методику дослідження етнічних та національних стереотипів сучасних трудових мігрантів, що базується на поєднанні якісних та кількісних методів. За допомогою цієї методики виміряно загальний рівень дистанційованості трудових мігрантів від представників інших національних та етнічних груп, а також здійснено його порівняння із загальним рівнем етносоціальної дистанції населення Львівської області зокрема та населення України загалом. Розкрито образи "своїх" та "інших" та особливості їх виявів на мезо- та макрорівнях. Виявлено відмінності у етнічних та національних стереотипів трудових мігрантів на мезо- та мікрорівнях.

Розглянуто теорії середнього рівня, що охоплюють низку актуальних соціальних явищ і феноменів у різних сферах соціологічного знання. Зроблено акцент на їхньому всебічному теоретико-прикладному аналізі з урахуванням сучасних тенденцій, що спостерігаються у розвитку інформаційного суспільства і нової економіки, а також наслідків глобальних та трансформаційних процесів у царині безпеки, праці, управління, міграції, освіти, споживання, підприємництва, молодіжної і тендерної політики.

Розглянуто актуальні соціальні аспекти глобальних впливів та їх місце в системі трансформаційних процесів. Особливу увагу звернено на наслідки глобальних процесів на локальному рівні з огляду на специфіку змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві. Представлено широкий спектр соціальних проблем, що потребують свого нового теоретико-прикладного осмислення, серед яких особливе місце посіли ціннісні системи суспільства, питання пандемії коронавірусу та суспільної безпеки, соціальних медіа, освіти, екологічної міграції, місцевого самоврядування, медіадискурсу бідності, публічних практик лідерства, корупційної поведінки та особливостей споживання. Представлено соціопсихологічні наслідки російсько-українського збройного конфлікту та вимушених переселень з акцентуванням на самопочутті внутрішньо переміщених осіб, а також на тендерних стереотипах, що мали і мають місце за таких важливих для країни доленосних подій.

Акцентовано увагу на основних проблемних питаннях у формуванні соціологічного дискурсу щодо війни та російсько-української війни. Реалізовано спроби наукових відповідей на нові виклики, пов'язані з війною, які з'являються значно повільніше, ніж медійні. Обгрунтовано думку про те, що питання війни актуалізується лише тоді, коли з'являється реальна війна, а не її потенційна загроза. Окреслено, що війна у світовій історії - це норма, мир - це переважно виняток. Визначено, що крихкий характер миру і постійна воєнна загроза з боку Росії (зараз і у подальшому) потребує превентивного та постійного аналізу. Запропоновано концептуальну схему розмежування двох гілок соціологічного знання щодо мілітарної проблематики у вигляді соціології війни та соціології війська/армії. Здійснено адаптацію чотирирівневої моделі соціологічного аналізу Н. Дж. Смелзера до вивчення війни та війська за двома критеріями. Аргументовано, що ці чотири рівні вимагають своєї конкретизації в теоретичному плані і в обранні релевантних методик емпіричних досліджень проблем війни в цілому та триваючої російсько-української війни зокрема. Наведено узагальнену таблицю реалізованих провідними соціологічними центрами країни емпіричних досліджень з початку гострої фази російської агресії з висновком про значне переважання макрорівня їх здійснення та домінантного використання кількісних методик. Запропоновано тематику наукового пошуку на інших трьох рівнях соціологічної аналітики. Наведено приклади міжнародних проєктів дослідження компанією "YouGov" щодо оцінки рівня допомоги українським біженцям. Представлено результати досліджень, які проводяться в Україні та Росії паралельно, оскільки це дає можливість проаналізувати дзеркальність ситуації як в Україні, так і в суспільстві країни-агресора. Виявлено, що більшість досліджень, проведених в Україні за час повномасштабної війни, розкривають лише певні аспекти сучасної війни та війська (оцінку рівня довіри до Збройних сил України, підтримку дій Президента України, готовність громадян до захисту Батьківщини, зовнішньополітичні орієнтири, соціальну адаптацію населення, рівень їх стресостійкості тощо), що не дає наразі можливості формування цілісної архітектоніки соціологічного знання в зазначеній сфері. За даними досліджень, проведених за час повномасштабної агресії Росії в Україні, виокремлено головні тематичні блоки та розкрито їх значення у формуванні основ соціології війни та соціології війська/армії. Виявлено, що війна є надзвичайно складним явищем для її професійного осмислення в соціології в ситуації її мультипарадигмальності, тому наявні напрацювання потребують фахового обговорення та результативних дискусій.

Презентована колективна монографія є результатом наукової співпраці українських та польських соціологів, зокрема Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра соціології), Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Інститут соціології), Академії Спеціальної Педагогіки імені. М. Ґжеґожевської в Варшаві (кафедра соціології культури) та Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності). З’ясовано, які відбулися зміни ідентичності та міжетнічних відносин у Центрально-Східній Європі; окреслено специфіку ідентичностей на пограниччі та ідентичності національних меншин, а також проаналізовано особливості соціальної солідарності та консолідації суспільства в контексті процесів зовнішньої та внутрішньої міграції між Україною та Польщею на прикладі емпіричних розвідок авторів монографії.