Досліджено прагматичні особливості висловлювань обвинувачення. Проаналізовано прямі та імпліцитні засоби вираження значення обвинувачення в офіційній і неофіційній сферах комунікації. Формальні висловлювання обвинувачення є мовленнєвими актами перформативного вираження. Іллокутивна сила обвинувачення у неофіційній сфері спілкування реалізується за допомогою наступних прагматичних типів: експресивів, ассертивів, директивів, квесетивів.

The present paper deals with the study of pragmatic peculiarities of the utterances expressing accusation. Direct and indirect speech acts of accusation are researched in official and non-official spheres of communication. The official utterances of accusation are mostly performatives. The investigated utterances in unofficial sphere of communication are realized by means of expressives, directives, quesitives (questions) etc.

Визначено базові семантико-синтаксичні моделі, які експлікуються конкретними семантичними типами висловлювань обвинувачення. Виокремлено основні стратегії та тактики комунікантів у ситуації обвинувачення, марковані соціолінгвальними чинниками, запропоновано польовий підхід до вивчення вербальних засобів обвинувачення. Проаналізовано структурні та семантичні характеристики словосполучень з досліджуваним значенням, а також невербальні форми обвинувачення.

Здійснено комплексний аналіз структурних, семантичних, комунікативно-прагматичних і дискурсивних особливостей висловлювань обвинувачення у двох сферах функціонування - офіційній (судовій) і неофіційній (побутовій). Визначено основні контекстні та ситуативні особливості реалізації висловлень обвинувачення, вплив позамовних чинників на їх актуалізацію. Виявлено основні семантичні модифікації досліджуваних мовних одиниць, їх прагматичний потенціал і дискурсивні особливості. Проаналізовано вербальні та невербальні засоби вираження значення обвинувачення.