Проаналізовано сімейні та особистісні детермінанти насильницької поведінки в підлітків. Виявлено основні типи порушень сімейного виховання в підлітків хлопців і дівчат. Показано зв'язок різних типів порушення сімейного виховання з механізмами формування насильницької поведінки. Виявлено особистісні фактори, сприятливі для формування цієї поведінки, а також найбільш поширені типи акцентуацій підлітків, схильних до насилля. Показано особливості різних спогадів, що відображають життєвий стиль і ранні психологічні травми зазначеної групи дітей. Зроблено висновок про суперечливість особистісної структури аналізованої групи підлітків, пов'язаної з існуванням двох альтернативних тенденцій: зниження рівня соціального інтересу та підвищення потреби у схваленні. Виявлено неадекватність Я-концепції в підлітків, схильних до виявів насилля, а також їх основні життєві стилі, які є способом подолання дійсності.

Розглянуто питання формування професійної компетентності (ПК) майбутніх вчителів (МВ) у ВНЗ. Визначено ПК МВ як загальну умову його педагогічної діяльності, комунікативну компетентність як складову професійної майстерності учителя та засіб побудови гуманних взаємин між учасниками навчально-виховного процесу. Розкрито методологічні засади формування інформаційних компетентностей МВ початкових класів. Описано модель професійно-фахової компетентності сучасного вчителя за умов неперервної освіти.

Розглянуто питання використання тренінгу для підвищення мотивації до навчання студентів з особливими потребами шляхом розвитку системи ціннісних конструктів у розвитку внутрішньої мотивації.

Систематизовано теоретичні принципи та підходи до соціально-педагогічної діяльності, які слід враховувати в процесі організації соціально-педагогічної практики. Наведено сучасні базові методи соціально-педагогічної роботи, моделі та напрями роботи з різними категоріями клієнтів, професійні вимоги до соціального педагога, соціального працівника, психолога та педагога. Показано особливості соціально-педагогічної та психологічної практики у центрах соціального реабілітації дітей з особливими потребами. Запропоновано програму педагогічної практики з позашкільних виховних дитячих закладах.

Висвітлено стратегії подолання стресу в умовах військового стану. Проаналізовано психологічну адаптацію як складову реабілітаційного процесу у воєнний та післявоєнний період. Увагу приділено ролі соціальної роботи щодо зміцнення сім’ї в умовах війни. Охарактеризовано взаємозв’язок смисложиттєвих орієнтацій і вигорання фахівців із соціальної роботи в умовах воєнного стану. Досліджено процес соціально-психологічного супроводу внутрішньо переміщених жінок в умовах війни. Виявлено соціально-психологічні потреби осіб, які перебувають в складних життєвих обставинах внаслідок військових дій в Україні (зокрема, ВПО; військовослужбовців та членів їх сімей; осіб, які перебували на тимчасово окупованих територіях або були депортовані з України тощо). Здійснено прогнозування провідних напрямів соціальної та психологічної роботи у післявоєнний період. Розроблено методичні рекомендацій для ФСР та психологів щодо вдосконалення соціальної та психологічної допомоги у воєнний та післявоєнний період.