Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано досвід хірургічного лікування 172-х хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП) у 1997 - 2002 рр. Лікування починали з проведення консервативної терапії. У 43-х (25 %) хворих з ГНП в ензимно-токсичний період здійснено відеолапароскопічне втручання. У 32-х з них в подальшому вдалося уникнути виконання лапаротомії. Черезшкірне втручання під контролем ультразвукового дослідження (УЗД) виконано у 130-ти (75,6 %) хворих. Процедура була остаточною у 81-го хворого. Лапаротомію виконано у 58-ми (33,7 %) хворих, у 42-х - з приводу гнійно-некротичного панкреатиту. Післяопераційна летальність становила 11,1 %. Індивідуальний підхід, дотримання запропонованої тактики лікування, широке застосування мініінвазивних технологій, за необхідністю, у відстрочений період, виконання лапаротомії забезпечили істотне поліпшення результатів лікування хворих на ГНП.

Проаналізовано ефективність застосування імуномодуляторів, зокрема тималіну, в комплексі лікувального алгоритму у 18-ти хворих з гострим некротичним панкреатитом. Установлено ефективність імунокоригувальної терапії щодо поліпшення імунного статусу, попередження гнійно-септичних ускладнень, сприяння абортивному перебігу процесу. У 12-ти (66,7 %) пацієнтів відзначено регрес захворювання, у 2-ох (11,1 %) - спостережено відмежування запального процесу з утворенням псевдокісти підшлункової залози, 4-ох (22,2 %) хворих прооперовано. Всі пацієнти живі.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.433.2-59

Рубрики:

Пухлини шлунку і дванадцятипалої кишки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено та проліковано 32 хворих, у яких діагностовано гострий некротичний панкреатит. У 16 пацієнтів (основна група) додатково до загальноприйнятого лікування проведено озонотерапію за розробленою в клініці схемою. Застосування озонотерапії дозволило зменшити частоту виконання "відкритих" оперативних втручань. У пацієнтів основної групи відзначено покращання клітинного, гуморального та місцевого імунітету, нормалізацію біохімічних показників. Тривалість лікування у стаціонарі хворих основної групи становила у середньому 21,4 дні, контрольної - 34,5 днів. Частота здійснення релапаротомії в основній групі була меншою, ніж у контрольній.

За період 2007 - 2008 рр. під спостереженням перебували 55 хворих на гострий некротичний панкреатит. В основну групу включено 7 хворих, у комплексному лікуванні яких застосовано люмботомічну черезшкірну санацію некротичних вогнищ за допомогою нефроскопа. У хворих контрольної групи виконано загальноприйняті оперативні втручання. В основній групі одному хворому здійснено релапаротомію, всі пацієнти живі. В контрольній групі у 7-ми хворих виконано релапаротомію, померли 5 пацієнтів. Результати дослідження дозволили рекомендувати метод люмботомічної черезшкірної заочеревинної некрсеквестректомії за допомогою нефроскопа для практичного використання в етапному лікуванні хворих із інфікованим панкреонекрозом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.601.1

Рубрики:

Хірургічне лікування панкреатиту

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено методи та хірургічні інструменти для формування компресійного біліодигестивного анастомозу, що сприяє поліпшенню результатів хірургічного лікування хворих з синдромом біліарної обструкції. Надано порівняльну оцінку механічної міцності, проникності для мікроорганізмів, морфологічних особливостей загоєння компресійного та лігатурного швів. Доведено незаперечні переваги запропонованих методів. Їх упровадження в клінічну практику дозволило зменшити тривалість операції, знизити частоту післяопераційних ускладнень, летальність, забезпечити зниження кількості післяопераційних ліжко-днів. Аналіз віддалених результатів засвідчив позитивні функціональні характеристики, відсутність деформації та стенозування компресійного біліодигестивного анастомозу.

Розкрито можливості поліпшення результатів хірургічного лікування хворих на гострий некротичний панкреатит (ГНП) шляхом впровадження патогенетично обгрунтованої диференційованої етапної практики ведення пацієнтів залежно від фази, варіантів перебігу захворювання з застосуванням запропонованого комплексу лікувальних заходів, удосконалення та розробки нових методів оперативних втручань. Обгрунтовано спосіб санації гнійно-септичних вогнищ у підшлунковій залозі з застосуванням термоструминного методу, проведено його клінічну апробацію. За результатами морфологічних і електронно-мікроскопічних досліджень розроблено оригінальний спосіб прогнозування ускладненого перебігу та методи лікування ГНП. Запропоновано диференційовану етапну тактику та стратегію лікування ГНП, які базуються на теорії фазового перебігу гострого панкреатиту. Наведено нові методи діагностики та консервативної терапії хворих на ГПН. Доведено ефективність відеоконтрольованої санації та дренування заочеревинного простору з використанням нефроскопа. Розроблено методи хірургічного лікування панкреонекрозу та профілактики гнійно-септичних ускладнень даного захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.6-59

Рубрики:

Хірургічна патологія підшлункової залози

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - поліпшити результати лікування хворих з псевдокістами підшлункової залози (ПЗ) за рахунок впровадження лапароскопічних оперативних втручань. У дослідженні взяли участь 102 хворих з псевдокістами ПЗ, які були оперовані у відділі хірургії підшлункової залози та реконструктивної хірургії жовчовивідних проток Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова у період 2005 - 2008 рр. Чоловіків було 64, жінок - 38. Середній вік хворих - від 21 до 78 років. Сформовані псевдокісти виявлено у 87 зі 102 хворих. 15 пацієнтів оперовано з різних причин до формування стінки псевдокісти. Основну групу становили 9 хворих з псевдокістами ПЗ, яким планували виконання оперативного втручання лапароскопічно, контрольну - 93 пацієнти, прооперовані традиційними методами. Тривалість оперативного втручання в основній групі хворих становила від 110 до 280 хв, у підгрупі лапароскопічної цистоентеростомії - від 210 до 280 хв. Об'єм крововтрати в усіх випадках був мінімальним. Ускладнення в ранній післяопераційний період виникли у 3 (3,2 %) хворих контрольної групи. Рівень післяопераційних ускладнень в обох групах відрізнявся недостовірно. Під час спостереження за хворими у віддалений післяопераційний період (від 6 до 18 міс) не спостережено рецидивування псевдокіст в обох групах у разі проведення операцій внутрішнього дренування. Висновки: методика лапароскопічного оперативного втручання у хворих з псевдокістами ПЗ є ефективною, а її використання - виправданим (ускладнення в ранній післяопераційний період

виникали у 3,2 % випадків). Відносними протипоказаннями для використання лапароскопічного оперативного втручання слід вважати наявність вираженого злукового процесу на верхньому поверсі черевної порожнини, а також атипове розміщення псевдокісти (ретропанкреатично або у воротах селезінки).

Мета роботи - поліпшити безпосередні результати виконання панкреатодуоденальних резекцій шляхом вибору оптимального методу панкреатоентеростомії. Проаналізовано досвід виконання 163 панкреатодуоденальних резекцій. У всіх прооперованих хворих на реконструктивному етапі формували панкреатоєюноанастомоз за однією із методик: позаслизову панкреатоентеростомію на зовнішньому дренажі головної панкреатичної протоки виконано у 7 (4,3 %) пацієнтів, дуктоєюнальний панкреатоентероанастомоз - у 5 (3,1 %), в тому числі 1 із зовнішнім дренуванням головної панкреатичної протоки. У 38 (23,3 %) пацієнтів сформовано інвагінаційний дуктоєюнальний анастомоз за методикою клініки, у 48 (29,4 %) - інвагінаційний панкреатоентероанастомоз, у 63 (38,7 %) - дворядний панкреатоентероанастомоз, зокрема у 2 - із зовнішнім дренажем головної панкреатичної протоки. У 2 (1,2 %) пацієнтів для ревізії головної панкреатичної протоки з приводу внутрішньопротокової папілярно-муцинозної пухлини центрального типу виконано розсічення головної панкреатичної протоки та поздовжню панкреатоентеростомію. Післяопераційні ускладнення виникли у 51 (31,3 %) пацієнта. Методика інвагінаційної дуктоєюнальної панкреатоентеростомії є єдиною, яка статистично достовірно зменшувала ризик розвитку післяопераційних ускладнень загалом та панкреатогенних зокрема. Зовнішнє дренування головної панкреатичної протоки не мало статистично достовірного впливу на частоту розвитку ранніх післяопераційних ускладнень.

Узагальнено результати електронно-мікроскопічного дослідження біоптатів тканини підшлункової залози з вогнища демаркаційного запалення, взятих під час операції з приводу гострого некротичного панкреатиту (ГНП) у 42 хворих. У запальному вогнищі демаркаційної ділянки виявлено принаймні дві популяції мононуклеарних макрофагів - клітини з підвищеною і зниженою функціональною активністю. Визначення абсолютної кількості моноцитів у периферійній крові використано як прогностичний критерій перебігу захворювання. Якщо абсолютна кількість моноцитів не перевищувала 400 в 1 мкл крові, у комплексній терапії хворих на ГНП застосовували естрадіолу дипропіонат, що дозволило зменшити частоту гнійно-септичних ускладнень, покращити безпосередні й віддалені результати лікування.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих із злоякісними новоутвореннями головки підшлункової залози та періампулярної зони шляхом розробки і впровадження нових хірургічних технологій. Проаналізовано власний досвід виконання 412 панкреатодуоденальних резекцій (ПДР) у пацієнтів із злоякісними періампулярними новоутвореннями за період з 2001 до 2011 р. У 296 пацієнтів проведено стандартну ПДР, у 116 пацієнтів з пухлинами великого сосочка дванадцятипалої кишки і дистального відділу холедоха застосовано пілорус-збережну методику. За допомогою індивідуалізованого підходу використовували сучасні технології пілорус-збережної ПДР зі збереженням гастродуоденальної артерії, селективної перев'язки правої гілки дорзальної панкреатичної артерії та нижньої панкреатодуоденальної артерії, задній і транслатеральний доступ. У 26 пацієнтів виконано ПДР із судинними резекціями. У 30 пацієнтів застосовано no-touch ПДР. Проведено аналіз результатів виконання модифікованої розширеної лімфаденектомії у пацієнтів з ПДР. Ускладнення розвинулися у 29,5 % пацієнтів, летальність становила 2,7 %. Медіана виживання дорівнювала 24, 38 і 72 міс у пацієнтів з пухлинами підшлункової залози, дистального відділу холедоха і великого сосочка дванадцятипалої кишки відповідно. Впровадження нових методик ПДР може поліпшити ранні і віддалені результати її виконання.

Представлено власний досвід виконання резекційних втручань на підшлунковій залозі (ПЗ) з використанням лапароскопічного доступу, виконаних у клініці у 2009 - 2013 рр. У 8 хворих здійснено лапароскопічну дистальну резекцю ПЗ, у 5 - лапароскопічну енуклеацію пухлини ПЗ, в 1 - лапароскопічну панкреатодуоденальну резекцію. Результати порівняно з такими після відкритих операцій, виконаних за аналогічний період. Достовірної різниці частоти післяопераційних ускладнень, тяжкості інтраопераційної крововтрати та тривалості дистальної резекції не було. Тривалість лікування хворого у стаціонарі достовірно менша після виконання лапароскопічних операцій. Тяжкість інтраопераційної крововтрати та тривалість лапароскопічної енуклеації пухлини достовірно менші.

Проведено аналіз лікування 363-х хворих з ускладненими формами хронічного панкреатиту, які знаходились в клініці в 1996 - 2001 рр. Дренуючі операції склали 82,9 % від загального числа оперативних втручань. Проведено аналіз ефективності застосування дренуючих операцій за різних форм хронічного панкреатиту. Запропоновано ряд нових дренуючих операцій, які направлені на збереження функції підшлункової залози та органів панкреатодуоденальної зони, що якісно змінює результати оперативного лікування даної категорії хворих.