Досліджено проблеми художнього мислення, пошуки формотворчих засобів, питання поетики окремого твору та творчості загалом, взаємопроникнення різнородових жанроутворень і стилевих виявлень. Проаналізовано драматургічні, епічні та ліричні явища національно-культурного процесу - драми Лесі Українки, Олександра Олеся, Володимира Винниченка, Спиридона Черкасенка, Миколи Куліша, Василя Пачовського, новелістика Василя Стефаника і Василя Ткачука. Визначено своєрідність української релігійної драми та поезії.

Висвітлено життєдіяльність відомого історика та бібліографа української літератури професора В.Полєка (1924 - 1999). Наведено матеріали з архіву В.Полєка - уривки з незавершених праць, численний епістолярій, а також бібліографічний покажчик його науково-критичних розвідок тощо.

Освещена жизнедеятельность известного историка та библиографа украинской литературы профессора Владимира Полека (1924 - 1999). Приведены материалы с архива В.Полека - урывки з незаконченных трудов, многочисленный епистолярий, а также библиографический указатель его научно-критических разысканий.

Розглянуто поліаспектні особливості поетики (загальної, конкретної, зіставно-типологічної), визначено її своєрідні риси у В.Стефаника, В.Винниченка, Б.-І.Антоновича, Б.Лепкого, О.Левицького та І.Вільде. На підставі узагальнення матеріалів різножанрових епічних, ліричних і драматичних творів української літератури кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. викладено засоби та прийоми вираження поетики на рівні змістової та формотворчої організації новели, оповідання, роману, вірша, драми.

Рассмотрены полиаспектные особенности поэтики (общей, конкретной, сопоставительно-типологической), определены ее своеобразные черты І.В.Стефаника, В.Винниченко, Б.-И.Антоновича, Б.Лепкого, О.Левицкого и И.Вильде. На основе обобщения материалов разножанровых эпических, лирических и драматических произведений украинской литературы конца ХІХ - первой половины ХХ ст. изложены средства и приемы выражения поэтики на уровне содержательной и формообразующей организации новеллы, рассказа, романа, стихотворения, драмы.

Висвітлено теоретичні та історико-літературні проблеми української драматургії. Розкрито суть понять конфлікту, характеру, дії та драматизму. Визначено типи художнього мислення (неоромантизм, символізм, експресіонізм) у творах Лесі Українки, В.Винниченка, О.Олекси, М.Куліша, С.Черкасенка, І.Кочерги, Г.Лужницького.

Освещены теоретические и историко-литературные проблемы украинской драматургии. Раскрыта сущность понятий конфликта, характера, действия и драматизма. Определены типы художенственного мышления (неоромантизм, символизм, экспрессионизм) в произведениях Леси Украинки, В.Винниченка, Александра Олекся, М.Кулиша, С.Черкасенко, И.Кочерги, Г.Лужницкого.

Висвітлено генезу, традиції, стиль і поетику української релігійно-християнської драматургії. Проаналізовано п'єси П.Мирного, Л.Українки, С.Черкасенка та письменників з діаспори. Розглянуто християнський символізм в українській драмі як систему засад і принципів художнього мислення та виразну стильову течію, розкрито її вплив на розвиток релігійної традиції в національній літературі.

Освещены генезис, традиции, стиль и поэтика украинской религиозно-христианской драматургии. Проанализированы пьесы П.Мирного, Л.Украинки, С.Черкасенко и писателей из диаспоры. Рассмотрен христианский символизм в украинской драме как система основ и принципов художественного мышления и выразительное стилевое течение, изучено его влияние на развитие религиозной традиции в национальной литературе.

Висвітлено шляхи та типи раннього українського модернізму, періоди художнього процесу, міжлітературні взаємозв'язки. Розглянуто християнськість як універсальну засадничу основу творчості, наведено релігійну концепцію драми "Убите щастя" В.Мельника-Лімниченка. Приділено увагу драматургії Галичини періоду міжвоєння (1914 - 1939 рр.), О.Олеся та М.Матерлінка. Проаналізовано історично-релігійну драматургію Г.Лужницького, історичну драматургію М.Ласовської-Круг, експресіоністські новели В.Ткачука. Розкрито фольклорну природу прозових творів С.Пушина.

Освещены пути и типы раннего украинского модернизма, периоды художественного процесса, межлитературные взаимосвязи. Рассмотрена христианизация как универсальная основа творчества, приведена религиозная концепция драмы "Убитое счастье" В.Мельника-Лимниченко. Уделено внимание драматургии Галиции межвоенного периода (1914 - 1939 гг.), О.Олеся и М.Матерлинко. Проанализирована историко-религиозная драматургия Г.Лужницкого, историческая драматургия М.Ласовской-Круг, экспрессионистские новеллы В.Ткачука. Раскрыта фольклорная природа прозаических произведений С.Пушина.

Наведено матеріали літературо- та мовознавчих, фольклористичних, культурологічних досліджень творчості видатних західноукраїнських письменників - В.Стефаника, Л.Мартовича та М.Черемшини. Проаналізовано ідейно-естетичні шукання раннього періоду творчості й особливості епічного мислення Л.Мартовича, джерела та типологію художньої метафори у творах М.Черемшини. Розглянуто естетичну концепцію історизму в новелах В.Стефаника.

Приведены материалы литературно- и языковедческих, фольклористических, культурологических исследований творчества выдающихся западноукраинских писателей В.Стефаника, Л.Мартовича и М.Черемшины. Проанализированы идейно-эстетические поиски раннего периода творчества и особенноси эпического мышления Л.Мартовича, источники и типологию художественной метафоры в произведениях М.Черемшины. Рассмотрена эстетическая концепция историзма в новеллах В.Стефаника.

Висвітлено теоретичні й історико-літературні питання розвитку модерністської системи художнього мислення в українській драматургії кінця XIX - початку XX ст. Вперше на багатому фактичному матеріалі драматургічних творів українських письменників (Л.Українки, В.Винниченка, О.Олеся, С.Черкасенка, М.Куліша, І.Кочерги, Я.Мамонтова, Є.Карпенка, Л.Мосендза) досліджено найбільш продуктивні модерністські структури авторської художньої свідомості - неоромантизм, символізм і експресіонізм. Розглянуто модерністську драму в контексті західноєвропейської драматургії. Визначено специфічні засоби драматургічної поетики українського неоромантизму, символізму й експресіонізму.

Освещены теоретические и историко-литературные вопросы развития модернистской системы художественного мышления в украинской драматургии конца XIX - начала XX вв. Впервые на большом материале драматургических произведений украинских писателей (Л.Украинки, В.Винниченко, А.Олеся, С.Черкасенко, Н.Кулиша, И.Кочерги, Я.Мамонтова, Е.Карпенко, Л.Мосендза) исследованы наиболее продуктивные модернистские структуры авторского художественного сознания - неоромантизм, символизм и экспрессионизм. Рассмотрена модернистская драма в контексте западноевропейской драматургии. Определены специфические средства драматургической поэтики украинского неоромантизма, символизма и экспрессионизма.

На матеріалі української та зарубіжної драматургії досліджено проблеми просторово-часової (хронотопної) організації структури драми як роду літератури і виду мистецтва, аргументується положення про тісний зв'язок цих літературно-сценічних категорій із стилем та художнім мисленням письменника.

Вперше досліджено як цілісні й самодостатні типи авторської ідейно-естетичної свідомості: неоромантизм, символізм та експресіонізм, їх генезу, становлення та розвиток в українській драмі в кінці XIX - початку XX ст., а також своєрідність і самоцінність у типологічних зіставленнях із західноєвропейською модерною драматургією, специфічні особливості їх поетики. Розкрито новаторство художнього мислення українських драматургів Л.Українки, В.Винниченка, О.Олеся, М.Куліша, В.Пачовського, І.Кочерги та інших письменників, що певною мірою випереджали західноєвропейську модерністську драму, зробили свій внесок у розвиток світової та української драми даного напрямку.

Досліджено особливості конфліктів і характерів малознаного українського письменника Михайла Могилянського. Проаналізовано ці ідейно естетичні категорії в п'єсах "Міраж", "Тіна" і "Втомлені", "вписуючи" названі драми до драматургічно-театрального контексту початку XX ст. - українського та західноєвропейського. Вперше доведено, що драматичні твори М. Могилянського є не просто фактом історико-літературного процесу в Україні, а становлять собою непересічне явище національно-духовного культурного простору.

Досліджено художній феномен та естетичне явище української національної культури, зокрема, літератури та сценічного мистецтва, "театр Івана Франка". На широкому драматургічному та критичному матеріалі виявлено театрознавчі концепції І. Франка, проаналізовано його драматичний пласт творчості. З нових теоретико-методологічних позицій з'ясовано роль письменника та вченого в розвитку українського літературно-сценічного процесу зламу минулих століть.

Досліджено жанрово-стильові домінанти західноукраїнської драматургії 20 - 30-х років XX ст. Визначено крізь їх призму художні досягнення та недоліки у творчості донедавна ідеологічно канонізованих письменників-галичан.

Мета дослідження - типологізувати літературний і мистецький символізм (його самодостатність як національно-культурного явища) перших десятиліть XX ст. Для аналізу взято лірико-інтимну драматургію О. Олеся та її сценічну інтерпретацію під назвою "Драматичні етюди О. Олеся" в "Молодому театрі" Л. Курбаса. Доведено, що символістський тип художнього мислення, притаманний українським авторам першої третини минулого століття, постає не тільки органічним у літературно-сценічному середовищі того часу, а й проступає як цілковито оригінальне ідейно-естетичне та національно-культурне явище.

Подано перелік поетичних збірок, літературознавчих, культурологічних і краєзнавчих книг, нарисів і брошур українського поета, літературознавця, публіциста, докторанта Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, члена Національної спілки письменників України, кандидата філологічних наук, доцента М. М. Васильчука.

Порушено важливу проблему специфіки та актуалізації функціональності літературної критики, її методологічних засад та оновлювальних ознак у сучасному літпроцесі. Винесена в заголовок своєрідна поліаспектна варіативність її номінування, звісно, аж ніяк не передбачає в цьому певної регламентації, а радше спонукає до полеміки та дискусій - як історико-літературних, так і теоретико-методологічних.

Досліджено генезу та особливості розвитку ранньої драматургії І. Франка. На тлі тогочасного суспільно-національного і культурно-мистецького життя Галичини доведено органічність творчих пошуків Франка-драматурга, використання в його п'єсах традиційних і новаторських прийомів драмопису; визначено його місце в літературно-сценічному процесі Західної України.

Порушено проблему дослідження акторського та режисерського мистецтва відомого українського діяча театру та кіно В. Симчича; проаналізовано наукові праці про нього, зокрема книжку М. Ігнатюк "Безсмертя Беркута"; окреслено питання психолого-педагогічної школи В. Симчича.

Досліджено концепцію твору "Дика енергія. Лана" і доведено, як на його художність "працює" жанровий різновид роману - роман-ритм: починаючи від заголовку, через центральний образ-характер Лани й інших персонажів і завершуючи міфологічним підгрунтям героїв, символів, деталей.

Порушено проблему творчого функціонування експресіоністського типу художнього мислення в ранній драматургії (1921 - 1925 рр.) одного з зачинателів українського драматичного мистецтва XX ст. Я. Мамонтова. Доведено, що така модерністська модель його творчості була (разом із символізмом) не лише знаменням часу, а й органічно випливала з особливостей його авторської ідейно-естетичної свідомості.