Виявлено провідну роль класичних жанрів (елегії, послання) у становленні російської поетичної культури, що дозволило дослідити розвиток ліричних жанрів у літературі XX ст. Описано шляхи оновлення некласичних жанрів (невеликого ліричного вірша), охарактеризовано прояв синтезу мистецтв, що свідчить про спадкоємність поезії російського зарубіжжя щодо культури "срібного віку". Показано жанрові пріоритети поетів старшого та молодшого покоління. Досліджено проблеми традиції та новаторства, а також формування цілісного підходу до російської літератури XX ст.

Вперше белетристику російського Зарубіжжя 1920 - 1930 рр. осмислено в аспекті продовження і трансформації традицій оповідної прози. Охарактеризовано проблематику й поетику оповідної утопії в радянській та емігрантській літературі 1920 - 1930 рр., описано форми засвоєння традиції сімейного роману-"хроніки" в белетристиці Г. Гребенщикова. Окреслено специфіку белетристики С. Мінцлова й А. Реннікова в її орієнтації на класичні зразки, осмислено синтез елементів різних оповідних жанрів у белетристиці В. Кримова й охарактеризовано особливості функціонування "пам'яті" жанру шахрайського роману в його трилогії "За миллионами". Окреслено особливості поетики "автобіографізму" й жанру сімейно-побутового роману в "Сидоровом ученьи" В. Кримова. Здійснено реконструкцію "суворинської естетики" в романі В. Кримова "Хорошо жили в Петербурге" в контексті культурного життя Росії початку XX ст. та встановлено її роль у романі з ключем. Виявлено риси жанру психологічного роману та висвітлено шляхи наслідування традиції роману про письменника й утопії в трилогії В. Кримова "За миллионами" та романі "Фуга". Встановлено місце белетристики російського Зарубіжжя 1920 - 1930 рр. у літературному процесі того часу.