Наведено основні методи лабораторних і польових досліджень фізичних, водних, фізико-хімічних властивостей грунтів для виявлення деградаційних процесів за умови інтенсивного землеробства. Охарактеризовано сучасні методики бонітування грунтів та якісної оцінки земель. Наведено класифікацію грунтів за гранулометричним складом. Розглянуто пористість грунту та водні властивості грунтів, а також методи їх дослідження. Охарактеризовано фізико-хімічні властивості грунтів. Досліджено деградаційні процеси на осушуваних органогенних грунтах. Здійснено оцінювання розвитку деградації грунтів під впливом зрошення. Досліджено процес моніторингу у сфері охорони та збалансованого використання земельних ресурсів.

Індекс рубрикатора НБУВ: П034.13(4УКР) + П141.8

Рубрики:

Підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти

Сівозміни

Шифр НБУВ: Ж23660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено інформацію, стосовно екологічних наслідків урбанізації, охарактеризовано антропогенні фактори, що визначають якість міського середовища, систему забезпечення життєдіяльності та надійність людини як складової цієї системи. Визнано, що до найхарактерніших рис розвитку людської цивілізації належить урбанізація, яка проявляється в зростанні населення міст і відповідному зменшенні чисельності сільського населення. Зазначено, що ця фаза розвитку людства, яку можна назвати індустріально-міською, триває всього 200 - 300 років, а техногенне перетворення ландшафтів у містах досягло вже критичного рівня. Неконтрольоване зростання населення мегаполісів супроводжено істотним зниженням якості послуг, погіршенням водопостачання, збільшенням кількості неочищених стічних вод і твердих відходів, посиленням забруднення приземного шару атмосферного повітря. Доведено, що водночас у місті, особливо відчутне відокремлення людини у просторі, й духовно від інших членів суспільства. Сьогодні містобудівна діяльність має стояти на наукових засадах, зокрема спиратися на галузь науки, що складається з системи поглядів, понять і методів, які б забезпечили достатньо повну оцінку прямих та зворотних зв’язків людини і природи в межах як одного конкретного міського утворення, так і в більш широких масштабах. З'ясовано роль озеленення територій урбосистем для поліпшення якості культурно-оздоровчих, санітарно-меліоративних зон міста та курортно-рекреаційних систем. Впроваджено в практику концепцію міського озеленення, що протистоїть урбанізації. Описано негативні наслідки урбанізації: зникнення лісів і лук, погіршення кількісного і якісного стану поверхневих і підземних вод, погіршення стану меліоративних систем, забруднення повітря та девастація грунту. В цій ситуації комплексне озеленення має охоплювати практично всю незабудовану територію міст. Прийоми садово-паркового мистецтва, що виходять за межі традиційних об’єктів озеленення садів і парків, стають інструментом формування культурного ландшафту. Зауважено, що для сучасного етапу суспільного розвитку характерне зростання ролі рекреації в процесі відновлення сил людини. Сьогодні вона впливає не тільки на відновлення робочої сили, а й на людину в цілому.