З'ясовано, що 10 %-на желатина має високу сорбційну ємність щодо вивчених неорганічних й органічних кислот та менш високу сорбційну ємність стосовно лугів. Виявлено здатність 3 - 9 %-ої желатини до зв'язування структурних білків й амінокислот тканини рогівки з лужними, кислотними та термічними опіками. Це має підстави рекомендувати застосування желатини з протективною і сорбційною метою у разі опіків очей.

На підставі даних, одержаних під час проведення флюоресцентної ангіографії переднього відділу ока, встановлено критерії об'єктивної оцінки порушень мікроциркуляції прилімбальної області, які полягають у пригніченні епісклерального кровообігу за опікової травми очей. Розроблено показання до проведення хірургічного лікування залежно від глибини та площі порушень в системі епісклерального кровообігу внаслідок опіків очей різного ступеня важкості. На підставі результатів клініко-імунологічних досліджень розроблено способи прогнозування розвитку ускладнень опікової хвороби (криз відторгнення трансплантанту, ексудативно-гіперпластичний увеїт, ускладнена катаракта), спосіб оцінки індивідуальної імунореактивності організму. Виділено два типи та сім варіантів індивідуальної адренергічної імунореактивності організму та доведено доцільність раннього хірургічного лікування опіків очей важких ступенів. Вивчено некролітичні властивості ряду протеолітичних ферментів, а саме: папаїну, лекозиму, лужної протеази, еластотерази, терилітину та колалізину. Розроблено спосіб попередньої ферментативної некректомії перед лікувальною кератопластикою. Встановлено дозування й експозицію для проведення одноразової аплікації протеаз для досягнення щадного некролітичного ефекту. Проведено експериментальне вивчення ефективності кератопластики із застосуванням попередньої ферментативної некректомії. Розроблено тактику раннього хірургічного лікування опіків очей важких ступенів з використанням попередньої ферментативної некректомії.

Показано, что применение цитофлавина способствует ускорению возобновления показателей лактатдегидрогеназы и глюкоза-6-фосфатгидрогеназы в сыворотке и гемолизате крови, а это в свою очередь способствует более позитивному ходу обновительных процессов в обожженной роговице.

Показано, що застосування цитофлавіну сприяє прискоренню відновлювання показників лактатдегідрогенази і глюкоза-6-фосфатгідрогенази в сироватці та гемолізаті крові, а це в свою чергу сприяє більш позитивному перебігу відновлювальних процесів у обпеченій рогівці.

Встановлено зниження АТФ і глюкозо-6-фосфату вдвічі протягом 7-ми діб з моменту опіку. З 21-ї до 45-ї доби в основній групі тварин в порівнянні з контролем під впливом цитофлавіну вміст цих сполук значно підвищується.

Установлено снижение АТФ и глюкозо-6-фосфату в два раза в течение 7-ми суток с момента ожога. С 21-х до 45-ти суток в основной группе животных по сравнению с контролем под воздействием цитофлавина содержимое этих соединений значительно повышается.

Встановлено пригнічення аеробної фази вуглеводного обміну і покращення його показників після застосування внутрішньовенних інфузій цитофлавіну з антигіпоксичною метою.

Установлено притеснение аэробной фазы углеводного обмена и улучшения его показателей после применения внутривенных инфузий цитофлавина с антигипоксичной целью.

Обоснована целесообразность применения новой авторской классификации степени тяжести ожового повреждения глаз. Проведены клинико-иммунологические исследования у больных с тяжелыми ожогами глаз с концептуальных позиций учета индивидуальной стресс-иммунореактивности организма пострадавших. Обсуждена клиническая значимость выделенных типов и вариантов индивидуальной адренергической иммунореактивности организма при ожоговой болезни глаз. Обозначена важная роль определения соотношения активности стресс-реализующего и стресс-лимитирующего звеньев стресс-иммунореактивности для прогнозирования характера клинического течения ожоговой болезни глаза, а также при развитии ее осложнений. Разработаны новые иммунодиагностические способы оценки степени стрессированности организма больных с ожогами глаз и определена степень сенсибилизации организма пострадавших к антигенам тканей глаза, что имеет прогностическое значение для развития таких осложнений, как постожоговая иммуносупрессия, криз отторжения роговичного трансплантата, осложненная катаракта, гиперпластический экссудативный увеит. Приведены методические рекомендации по оказанию неотложной квалифицированной помощи пострадавшим с ожогами глаз в острый период ожоговой болезни.

В системе восстановительно-оздоровительных мероприятий в современной медицине реабилитации уделяется специалистами все больше внимания. Достижение более високих результатов лечения больных в целом и повышение эффективности восстановительного лечения является адекватным запросом общества. Таким образом, поиск новых и усовершенствование известных методов реаабилитации является актуальным направлением исследований. Один из путей повышения эффективности реабилитационных мероприятий - мобилизация всех внутренних ресурсов организма. В этом отношении интерес представляет активация не только периферического звена, на котором в основном строится вся система реабилитации, но и стимуляция центрального, регулирующего звена с обязательным включением в полный цикл восстановительных процессов психологического компонента. Так как этим требованиям удовлетворяет арттерапия, для специалистов представляется целесообразным больше внимания уделить именно этому методу. Цель исследований - раскрыть обоснование эффективности включения арттерапии в систему психофизической реабилитации. Материалом для проведення исследований явились современные источники научной литературы, вкоторых отражаются результаты исследований функционирования высших отделов нервной системы при применении различных направлений арттерапии. На основании анализа литературных данных установлена роль психологического компонента в патогенезе заболеваний различной этиологии и его значимость в системе реабилитационных мероприятий. Отмечается целесообразность подхода к рассмотрению системы восстановительного лечения как психофизической реабилитации. С этой точки зрения, арттерапия как элемент мощного психологического воздействия, безусловно, играет свою позитивную роль в стимуляции восстановительных процессови является основанием для расширения показаний к ее применению в психофизической реабилитации. Выводы: по результатам проведенного анализа литературных данных делается заключение о том, что позитивным механизмом воздействия арттерапии в процессе реабилитации является не только элемент творческой целенаправленной деятельности пациента, важны также эстетический компонент и способ отвлечения от негативного состояния. Доказанным является факт мобилизации способности головного мозга к высокой пластичности нейроструктур и активация сенсорно-моторных систем для создания новых нейронних сетей, которые реализуются под влиянием арттерапии, чем и объясняется достигаемый терапевтический эффект.

Для лікування дітей із короткозорістю запропоновано велику кількість методів, серед яких - патогенетично обгрунтовані та засоби фізичної реабілітації. У практичній діяльності з метою підвищення ефективності лікування виникає необхідність систематизації їх застосування. Для розв'язання цієї проблеми ідеальними є умови санаторно-курортного етапу лікування. Мета дослідження - розробка комплексу лікувально-реабілітаційних методів і вивчення їх ефективності при короткозорості в дітей 10 - 11 років. Дослідження проведено в 68 дітей, які отримували лікування в дитячому лікувальному санаторії та становили дві рівноцінні групи дослідження. У контрольній групі діти отримували стандартне й офтальмологічне загальноприйняте лікування. В основній групі, відповідно до особливостей патогенезу короткозорості, запропоновано поетапне лікування, яке, у порівнянні з лікуванням у контрольній групі, ще доповнено вправами для зміцнення окорухових м'язів. На початку та по завершенню лікування діти отримали офтальмологічне обстеження та оцінку фізичного стану. Статистичну обробку отриманих цифрових значень виконано за допомогою t-критерію Стьюдента. Під час проведення санаторно-курортного лікування запропоновано відповідно до патогенетичних ланцюгів розвитку короткозорості та з урахуванням загальноприйнятих рухових режимів (щадний, щадно-тренувальний і тренувальний), в умовах санаторно-курортного лікування (СКЛ) виділити 3 етапи: щадно-лікувальний, оздоровчо-тренувальний і активно-тренувальний, які доповнені запропонованими вправами, спрямованими на зміцнення окорухових м'язів. Застосування запропонованого комплексу лікувально-реабілітаційних засобів надало змогу підвищити лікування на 32 %. Висновки. Погіршення фізичного стану дітей і підвищення в них зорового навантаження є причиною збільшення кількості короткозорих дітей, що потребує вдосконалення реабілітаційних заходів при міопії. Розробка комплексу лікувально-реабілітаційних методів з урахуванням особливостей етіології й патогенезу є одним із напрямів удосконалення відновлювальної терапії при короткозорості. Запропонований підхід поетапного застосування засобів фізичної реабілітації осіб із короткозорістю та поступового збільшення фізичного навантаження після етапу релаксації уможливив покращання показників фізичної підготовленості дітей і підвищення ефективності лікування короткозорості на 32 %. По завершенню курсу СКЛ дитина повинна отримати рекомендації щодо продовження застосування реабілітаційних заходів.

Включено статті, що написано самостійно студентською молоддю, або у співавторстві з науковими керівниками. Вміщено сучасні погляди на процес реабілітації, показано вплив відновної терапії при різних патологіях та ушкодженнях. Надано обгрунтовані позиції необхідності використання засобів фізичної терапії у відновному лікуванні на лікарняному та після лікарняного періодах реабілітації. Висвітлено сучасні досягнення фізичної терапії, ерготерапії та спортивної медицини, деякі аспекти фізичної реабілітації видатних футболістів при травмах, особливості фізичної терапії осіб зі спинальною травмою. Окреслено фізичну реабілітацію представників різних нозологічних груп: проблему плоскостопості в дитячому віці та основні напрямки фізичної реабілітації, особливості застосування основних методів фізичної реабілітації при відновленні хворих на гастрит. Описано технології фізичної реабілітації осіб з набутими вадами серця, жовчнокам’яної хвороби та методи її профілактики. Розглянуто сучасні методи фізичної терапії при ревматоїдному артриті, реабілітаційні заходи після ампутації верхньої кінцівки, фізичну реабілітацію осіб з ампутованими нижніми кінцівками. Визначено фізичну реабілітацію при гіпертонічній хворобі, технолоії та іноваційні методи фізичної, соціальної реабілііації тощо.